Прокурор як суб’єкт доказування при обранні, зміні, скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, судом

Abstract

Дисертація є самостійно завершеною науковою працею, у якій вперше визначені особливості здійснення доказування прокурором при обранні, зміні, скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, судом.У дисертації досліджено загальну характеристику заходів забезпечення кримінального провадження, вивчено правове регулювання статусу прокурора у ході досудового розслідування та у судовому розгляді.Розглянуто прокурора як суб’єкта доказування при обранні, зміні, скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, судом. Доведено, що при здійсненні прокурором повноважень, визначених законом, за правильність, законність та обґрунтованість прийнятих рішень та проведених процесуальних дій він несе відповідальність.Вивчено чинне кримінально процесуальне законодавство України та теоретичні питання, пов’язані з обранням запобіжних заходів та затриманням особи у ході досудового розслідування. У роботі висвітлені поняття, види, мета запобіжних заходів, загальні засади та порядок їх обрання (зміни, скасування), підстави та момент затримання особи. Обґрунтовано необхідність доказування підстав застосування запобіжних заходів. Окрему увагу приділено процесуальному статусу та повноваженням прокурора у охарактеризованих питаннях. Досліджено процедурні аспекти розгляду клопотань про обрання запобіжних заходів та визначено роль прокурора у забезпеченні законності цього процесу.Розглянуто питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, винесення ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, вивчено проблемні питання строку дії запобіжного заходу та ухвали суду. Наведено аргументи, що на законодавчому рівні потребують удосконалення положення КПК України, які визначають порядок обрання слідчим суддею, судом запобіжного заходу у вигляді застави як альтернативи триманню під вартою. Зокрема, розглянуто законодавчі норми з приводу того, що ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні, визначення розміру застави без врахування вимог ч. 5 ст. 182 КПК України при застосуванні запобіжного заходу, можливо оскаржити в апеляційному порядку.У дисертації вивчено норми Кримінального процесуального кодексу України та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення щодо відображення в інформаційній системі Єдиний реєстр досудових розслідувань відомостей про вжиті заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи. Проаналізовано можливості Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо обліку таких відомостей. Правильне, своєчасне та повне внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань сприяє формуванню статистичної звітності правоохоронних органів, що визначає рівень кримінальної протиправності, дані про осіб, які учинили кримінальні правопорушення.У ході вивчення окрему увагу приділено повноваженням прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва та проведенні перевірок повноти, достовірності та своєчасності внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Виявлено загальні проблеми вдосконалення повноважень прокурорів на вказаному напрямку. Запропоновано з метою уникнення наявних неузгодженостей положення статті 131 КПК України доповнити нормою щодо необхідності обов’язкового внесення до ЄРДР відомостей про обрання, зміну, скасування та продовження заходів забезпечення кримінального провадження.Досліджено виявлені процесуальні порушення, які допускаються при здійсненні реєстраторами обліку заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів.Досліджено нормативне регулювання повноважень прокурора у підготовчому судовому провадженні та судовому розгляді під час вирішення судом питань, пов’язаних з обранням, зміною, скасуванням та продовженням заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів. Наведено аргументи щодо доцільності передбачити окремою нормою повноваження прокурора у підготовчому судовому провадженні та судовому розгляді, визачено необхідність внесення змін до п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України, доповнення ст. ст. 315, 392 КПК України нормою щодо можливості сторони обвинувачення оскаржувати в апеляційному порядку рішення суду, прийнятого під час підготовчого судового засідання, зміст ст. 331 КПК України доповнення нормою з приводу зобов’язання прокурора заявляти клопотання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою обґрунтування доцільності такого.З’ясовано в чому полягає стадія апеляційного оскарження у кримінальному провадженні. У ході дослідження розглянуто які ухвали слідчого судді щодо застосування заходів забезпечення кримінального провадження, згідно вимог Кримінального процесуального кодексу України можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Наголошено, що можливість оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування є важливою гарантією забезпечення захисту прав і законних інтересів учасників кримінального провадження. Виділено і описано перелік осіб, які мають право подати апеляційну скаргу. Наведено аналіз нормативного регулювання оскарження ухвал слідчого судді. На основі вивчення встановлено характерні риси оскарження окремих заходів забезпечення кримінального провадження.Розкрито роль прокурора у ході здійснення перевірки законності та обґрунтованості прийнятих слідчим суддею рішень про обрання, зміну, скасування заходів забезпечення кримінального провадження.Обґрунтовано думку про те, що доцільним є необхідність розширення переліку ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню згідно до положень Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливості оскарження прокурором ухвал слідчого судді про арешт майна, відмову у ньому, повне або часткове скасування арешту майна, зняття арешту з майна, про повернення тимчасово вилучених речей і документів, застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання або відмову в його застосуванні, застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, застосування запобіжного заходу у вигляді передання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи або відмову в його застосуванні.Досліджено норми КПК України щодо заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються до неповнолітніх осіб як учасників кримінального провадження. Узагальнено повноваження прокурора при обранні, зміні, продовженні та скасуванні щодо неповнолітніх осіб окремих заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжних заходів. Вивчено нормативну базу, якою керуються прокурори при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження. Звернуто увагу на запровадженні відновного правосуддя для неповнолітніх.Указано на межі кримінального процесуального доказування під час застосування запобіжних заходів слідчим суддею та судом у кримінальному проваджені. Розкрито сутність окремих заходів забезпечення, які застосовуються до неповнолітніх осіб, які є підозрюваними або обвинуваченими у кримінальному провадженні.У ході дослідження з’ясовано, що до неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених можуть бути застосовані всі заходи забезпечення кримінального провадження, однак їх вжиття має певні особливості.Опрацьовано проблематику, яка виникає під час реалізації повноважень прокурора при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження до неповнолітніх осіб та запропоновано шляхи їх вирішення.У результаті аналізу різних наукових підходів зроблено висновок щодо необхідності внесення змін щодо окремих положень КПК України в частині визначення поняття «ювенальний прокурор», узагальнення переліку запобіжних заходів, у тому числі тих, які застосовуються до неповнолітніх осіб, запропоновано внесення змін щодо визначення відповідальності адміністрації дитячої установи за порушення взятих на себе зобов’язань при передання під нагляд неповнолітнього.Окреслено запобіжні заходи, які можуть застосовуватись до неосудних осіб. Вивчено роль прокурора у ході обрання, зміни та скасування запобіжних заходів до особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішувалося питання про їх застосування.