Податкове законодавство: стан та перспективи розвитку

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному правовому дослідженню загальнотеоретичних положень податкового законодавства, правовому регулюванню окремих видів податків в структурі податкового законодавства, а також генезису податкових реформ в Україні.У дисертації обґрунтовано, що процес становлення і розвитку податкового законодавства у незалежній Україні був досить складним, суперечливим і багато в чому спонтанним та непослідовним. Податкова система України далека від досконалості, її формування продовжується – процес реформування податкової законодавчої бази та впровадження у життя положень реформованого законодавства не зупиняється та триває і на сьогоднішній день.Встановлено, що формування податкового законодавства є довготривалим процесом, який бере свій початок ще з Древньої Русі. Враховуючи історичні особливості розвитку держави Україна, сформульоване власне бачення на етапи розвитку оподаткування в цілому та податкового законодавства в Україні.Запропоновано розглядати податкове законодавство як частину системи законодавства, яка складається з правових норм, що встановлюють порядок, способи, форми та методи правового регулювання відносин у сфері оподаткування.Аргументовано, що принципи податкового законодавства гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, відіграють особливу

роль у формуванні практики податкових відносин, сприяють відміні застарілих та запровадженню нових правових норм, єдиному трактуванню нормативних актів та вдосконаленню податкового законодавства в умовах посилення інтеграційних процесів.Наголошено на виділенні у науковій літературі чотирьох окремих груп принципів, що стосуються відносин оподаткування, до яких віднесено: принципи податкового права; принципи податкової системи; принципи податку; принципи податкового законодавства. Підтримуючи позицію вчених щодо розмежування названих принципів, сформульовано авторське визначення «принципів податкового права», «принципів податкової системи», «принципів оподаткування», «система принципів податкового законодавства».Встановлено, що принципи оподаткування утворюють основу податкового законодавства, виконують функцію орієнтирів правотворення та правозастосування, а також є показником досягнутого у державі рівня урегульованості та порядку у податкових правовідносинах. Зазначено, що поняття «принципи оподаткування» та «принципи податкового законодавства» тісно взаємопов’язані, але не тотожні з огляду на їх характерні особливості та форми закріплення.Акцентовано увагу на тому, що Податковий кодекс України, а саме ст. 4 чітко регламентує принципи, на яких ґрунтується податкове законодавство. Вони закріплені як єдине ціле, як система, що нерозривно пов’язує один з одним свої складові елементи. Тому, розглянуто та досліджено їх у комплексі, що і дозволило дослідити правове коло, на якому повинні ґрунтуватись усі податкові правовідносини. Констатовано, що принципи, передбачені в пункті 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, складаються як з власне принципів податкового законодавства (стабільність оподаткування, презумпція правомірності рішень платника податку та невідворотність настання юридичної відповідальності), так із принципів оподаткування (нейтральність оподаткування, соціальна справедливість, економічність та інші). Сформульовано особливості принципів податкового законодавства.Зауважено, що податкове законодавство, будучи невід’ємною частиною системи національного законодавства, не може функціонувати абсолютно автономно, а тому повинно розвиватися системно та комплексно. Зроблено висновок про наявність певного зв’язку та перетину податкових норм із неподатковими, зокрема конституційними, митними та міжнародно-правовими нормами.Доведено, що застосування для цілей оподаткування норми, яка не узгоджується із нормами Податкового кодексу України (без внесення змін до нього) стане порушенням не просто окремих пунктів Податкового кодексу України, а порушуватиме цілу систему норм, яка формувалась спеціально для забезпечення зручності та стабільності та буде порушенням мети, для якої податкове законодавство кодифіковане.Встановлено, що податок має не тільки економічне, а й політичне значення, оскільки він є ефективним інструментом державного управління. Доведено, що адміністрування податків повинне включати в себе стратегію і тактику управління процесом справляння. Тактика управління спрямовується на досягнення основних цілей оподаткування в конкретних соціально-економічних, політичних та правових умовах. Зауважено, що зростає також і роль вироблення стратегії адміністрування податків в умовах нестійкої економічної ситуації, яка повинна враховувати реальний стан справ в економіці країни та політичній системі держави, а також перспективи розвитку національного ринку, процесів глобалізації, виникнення різних ризиків.Наголошено, що основними проблемами є недосконалість системи адміністрування податків, невизначеність щодо правил оподаткування й неоднозначне застосування законодавства. Зазначено, що покращення адміністрування податків і зборів потрібно здійснювати одночасно з реформуванням політики оподаткування, що дасть змогу спростити процедури, пов’язані зі сплатою податків і зборів, уникнути неоднозначного застосування законодавства й сприяти справедливості та ефективності системи оподаткування.Запропоновано авторське бачення удосконалення системи адміністрування. Для забезпечення стабільності податкового законодавства рекомендовано після реформування податкової системи встановити мораторій на внесення будь-яких змін до Податкового кодексу України протягом не менш ніж п’ятьох років. Тож протягом цього періоду не повинні змінюватись перелік податків та зборів, їх база, ставки та податкові періоди, строки подання декларацій та сплати податків. Реалізація сформульованих авторських пропозицій слугуватиме підвищенню стабільності та однозначності податкового законодавства, що в свою чергу стимулюватиме процеси економічного зростання вітчизняного виробництва, сприятиме інвестиційній привабливості та призведе до залучення іноземних інвестицій в економіку країни, підвищить конкурентоспроможність України на міжнародній арені в цілому.Встановлено, що сьогодні податок на прибуток підприємств – один із найвагоміших із групи прямих податків у податковій системі України, який є складним в адмініструванні та неоднозначним за економічною природою із всіх прямих податків. Задля ефективності справляння та адміністрування податку на прибуток підприємств як одного із основних інструментів впливу на поліпшення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання автором запропоновано лібералізувати ставку податку, знизити базову (основну) ставку, виключити фіскальні норми, що встановлюють мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, та нематеріальних активів з метою уніфікації податкового і бухгалтерського обліку та ряд інших. Оскільки проблему з оподаткування прибутку підприємств в Україні треба невідкладно вирішувати, то пропонується перейти до моделі податку на виведений капітал, яка передбачає оподаткування операції/транзакції щодо виведення капіталу, або операцій, пов’язаних з виведенням капіталу (у вигляді дивідендів та іншого розподілу прибутку, операцій та платежів, що використовуються з метою оптимізації цього податку). Запровадження податку на виведений капітал в Україні дозволить значною мірою вирішити існуючі системні проблеми, пов’язані з адмініструванням податку на прибуток підприємств, відновити справедливість в оподаткуванні та в певній мірі знизити податкове навантаження на платників податку.Доведено, що важливим є реформування і подальше вдосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб, а також пошук шляхів зростання фіскального й регулюючого потенціалу особистого прибуткового оподаткування. Враховуючи важливість системи оподаткування доходів фізичних осіб, яка повинна бути адаптована до умов держави, так як є пріоритетною та впливовою на наповнення бюджету, автором виокремлено проблеми, які потребують подальшого врегулювання та сформульовано заходи для їх подолання.Досліджено проблеми адміністрування податку на додану вартість, який є найбільш поширеним універсальним бюджетоутворюючим податком. Для усунення та мінімізації впливу існуючих проблем у сфері оподаткування податком на додану вартість автором запропоновано здійснити певні кроки його реформування, серед яких: запровадження ставки у розмірі 7% від бази оподаткування податку на додану вартість по операціях з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України товарів і послуг, які є соціально значущими за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; удосконалення порядку визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строків проведення розрахунків; відновлення спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства з метою збільшення державної підтримки малих та середніх сільськогосподарських підприємств та ряд інших.Встановлено, що одне з визначальних місць у податкових системах більшості країн світу посідає акциз – непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків, які отримуються від продажу подібної продукції. Виокремлено відмінні риси акцизного податку у порівнянні з податком на додану вартість та визначено основні проблеми справляння акцизного податку, серед яких значний ступінь ухилення від його сплати та високій рівень корумпованості органів державної влади, що здійснюють контроль за виробництвом підакцизних товарів та адмініструванням акцизу. З метою подальшої модернізації акцизної політики в Україні запропоновано зміни до податкового законодавства.Проаналізовано й такі податкові надходження як податок на майно, екологічний податок, рентна плата. Дослідження цих податкових надходжень дозволили автору запропонувати зміни до податкового законодавства України, які посприяють підвищенню справедливості та ефективності функціонування даних податкових надходжень, а також збільшенню обсягів надходжень до бюджету від їх справляння.Встановлено, що в Україні за всі роки незалежності фактично було проведено чотири податкові реформи, а саме у 1991, 1995, 1999 та 2011 роках, а використані інструменти їх реалізації не завжди були адекватними соціально-економічному стану країни, що пов’язано із невідповідністю виду проваджуваної податкової політики цілям та завданням економічної стратегії держави. Реформаційні процеси в перебудові податкової системи за останні роки не мають сталого характеру, безсистемно врегульовуються окремі питання та зміни орієнтовані на нетривалі терміни часу. Наголошено, що незважаючи на внесення суттєвих змін кожного року до Податкового кодексу України, діюча податкова система України не забезпечує збалансованого з реальними можливостями економіки податкового навантаження на суб’єктів господарювання, її реформування викликано необхідністю невідкладної стабілізації фінансової ситуації, стимулювання процесів економічного зростання та підвищення інвестиційної привабливості України на міжнародній арені в цілому. Сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які є системними. З метою подолання недоліків запропоновано ряд змін до Податкового кодексу України.