Чинники зростання популізму в умовах ліберальної демократії

Abstract

Проаналізовано сучасний популізм як виклик ліберальній демократії. Основним чинником зростання популізму визначено зниження привабливості ліберальних рішень у сферах політики, економіки та культури, наростання настроїв «відмови» від емпіричної політичної свідомості, зростання популярності політики заперечення. Визначено характерні ознаки популізму як неінтелектуального, примітивного характеру, але дуже дієвого методу впливу на політичну аудиторію. Популізм є вагомим методом боротьби за владу в умовах нестабільного розвитку. Узагальнено, що популізм з’явився наприкінці ХІХ століття як громадський рух, ідеологія і вид політичної діяльності, який з того часу міцно зайняв свої позиції в політичній свідомості мас, набуваючи нових рис і активізуючись у періоди, коли країни переживали переломні етапи своєї історії. Динаміку розвитку популізму як суспільно-політичного феномену в Україні проаналізовано на прикладі зростання популярності всеохопних партій (catch-all parties) і тенденцій ідеологічної дерадикалізації (індоктринації) політики загалом. На прикладі низки європейських партій досліджено феномени популізму та євроскептицизму як дві різні сторони одного протестного руху, що становить так звану «політичну альтернативу». Як політологічна конструкція популізм ще не має достатнього теоретичного обґрунтування, проте має цілісну структуру. Наголошено, що популізм є загрозою не для демократії, а для провідного ліберального варіанту демократії. Завдання популізму − перетворити народні уподобання на державну політику без перешкод, які заважали ліберальним демократіям ефективно реагувати на нагальні проблеми (неліберальна демократія). Важливим чинником зростання популізму визначено недостатню дієвість конституціоналізму та інших формальних, обмежених інститутів, процедур для забезпечення принципів народного суверенітету, демократії, справедливості, забезпечення інтересів більшості в сучасному світі.

Проанализирован современный популизм как вызов либеральной демократии. Основным фактором роста популизма определено снижение привлекательности либеральных решений в сферах политики, экономики и культуры, нарастание настроений «отказа» от эмпирического политического сознания, рост популярности политики отрицания. Определены характерные признаки популизма как неинтеллектуального, примитивного характера, но очень действенного метода влияния на политическую аудиторию. Популизм является весомым методом борьбы за власть в условиях нестабильного развития. Обобщено, что популизм появился в конце XIX века как общественное движение, идеология и вид политической деятельности, с тех пор прочно занял свои позиции в политическом сознании масс, приобретая новые черты и активизируясь в периоды, когда страны переживали переломные этапы своей истории. Динамика развития популизма как общественно-политического феномена в Украине проанализирована на примере роста популярности всеобъемлющих партий (catch-all parties) и тенденций идеологической дерадикализации (индоктринации) политики в целом. На примере ряда европейских партий исследованы феномены популизма и евроскептицизма как две разные стороны одного протестного движения, что составляет так называемую «политическую альтернативу». Как политологическая конструкция популизм еще не имеет достаточного теоретического обоснования, однако имеет целостную структуру. Отмечено, что популизм является угрозой не для демократии, а для ведущего либерального варианта демократии. Задача популизма - превратить народные предпочтения на государственную политику без помех, которые мешали либеральным демократиям эффективно реагировать на насущные проблемы (нелиберальная демократия). Важным фактором роста популизма определена недостаточная действенность конституционализма и других формальных, ограниченных институтов, процедур для обеспечения принципов народного суверенитета, демократии, справедливости, обеспечения интересов большинства в современном мире.

Modern populism as a challenge to liberal democracy is analysed. The main factor in the rise of populism is the decline in the attractiveness of liberal decisions in the fields of politics, economics and culture, and the growing mood of “abandonment” of empirical political consciousness, the growing popularity of the policy of denial.The characteristic features of populism as an unintellectual, primitive, but a very effective method of influencing the political audience are identified. Populism is a very effective method of fighting for power in the context of unstable development. It is generalized that populism appeared at the end of the 21st century as a social movement, ideology and type of political activity. Since then, it has firmly taken its place in the political consciousness of the masses, acquiring new features and intensifying in periods when countries experienced turning points in their history.The dynamics of populism as a socio-political phenomenon in Ukraine is analysed on the example of the growing popularity of catch-all parties and the trend of ideological deradicalization (indoctrination) of politics in general. On the example of a number of European parties, the phenomena of populism and Euroscepticism are studied as two different sides of one protest movement, which is the so-called “political alternative”. As a political science structure, populism lacks a sufficient theoretical background, but, nevertheless, has a holistic structure. It is emphasized that populism is not a threat to democracy, but to the dominant liberal version of democracy. The objective of populism is to turn popular preferences into public policy without obstacles that prevented liberal democracies from responding effectively to pressing problems (illiberal democracy). An important factor in the growth of populism is the lack of effectiveness of constitutionalism and other formal, limited institutions, procedures to ensure the principles of people’s sovereignty, democracy, justice, ensuring the interests of the majority in the modern world.