Правові наслідки припинення шлюбу за законодавством України та окремих країн ЄС

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням правових наслідків припинення шлюбу за законодавством України та окремих країннн ЄС.

У дисертації визначено методологію дослідження та здійснено огляд літератури за темою дисертаційного дослідження. Розглянуто становлення та розвиток законодавства щодо правових наслідків припинення шлюбу за законодавством України та окремих країн ЄС, а також надано характеристику правовідносин, що виникають із припинення шлюбу.

Визначено поняття та правова природа припинення шлюбу як способу захисту прав подружжя, що виявило бажання припинити шлюбу. Досліджено припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС як підставу виникнення правових наслідків.

Автором запропоновано під інститутом припинення шлюбу розуміти сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо підстав та форм припинення шлюбу, правових наслідків припинення шлюбу, порядку здійснення особистих немайнових прав та обов’язків подружжя, а також прав та обов’язків батьків та дітей на етапі розгляду та вирішення питання припинення шлюбу та застосування різноманітних процедур, спрямованих на збереження сім’ї.

Визначено поняття припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС, а також досліджено порядок та підстави припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС. У зв’язку з чим автором запропоновано врегулювати питання розірвання шлюбу із військовослужбовцем, який/яка 3 перебувають у полоні, що має стати додатковою гарантією забезпечення прав військовослужбовців ЗСУ, національної гвардії, національної поліції, СБУ, ДПСУ, ДСНС, членів формувань територіальної оборони та інших воєнізованих формувань, шляхом запровадження заборони розірвання шлюбу до його/її повернення з полону або встановлення фактів, що засвідчують про його/її смерть або зникнення безвісти.

У дисертації визначено, що припинення шлюбу за своєю природою є способом захисту прав подружжя, що є складним юридичним складом, який включає сукупність юридичних фактів, дій, спрямованих на забезпечення та захист особистих немайнових та майнових прав подружжя, які мають намір припинити шлюб. При цьому складається дві групи правових відносин: організаційні, пов'язані з поданням заяви про припинення шлюбу, та процесуальні, які виникають при безпосередньому припиненні шлюбу в юрисдикційних органах.

Доведено, що формою захисту прав подружжя, яке припиняє шлюб, є об'єднаний єдиною спрямованістю сукупність внутрішньо узгоджених організаційних, процедурних та процесуальних юридично значимих дій, врегульований законом процес захисту сімейних прав та інтересів, що реалізується в юрисдикційній формі, органами РАЦС або судом.

Встановлено, що принцип обов'язкової участі адвоката, який реалізується в закордонному шлюборозлучному процесі, становить інтерес для українського законодавства. Шлюбно-розлучний процес у суді є стресовою ситуацією навіть за наявності обопільної згоди сторін. Крім того, судовим представникам та адвокатам відомі багато процесуальних аспектів (подання заяви, необхідні документи, певні формулювання), що може прискорити рух справи. З урахуванням того, що українське сімейне законодавство виходить із необхідності зміцнення сім'ї, забезпечення безперешкодного здійснення членами сім'ї своїх прав, можливості судового захисту цих прав, є доцільним доповнення статті 109 СК України частиною 5 такого змісту: «Розірвання шлюбу в судовому порядку проводиться за участю представника, адвоката, іншого посередника-медіатора з метою захисту прав та інтересів подружжя та інших осіб».

У дисертації надано поняття та здійснити класифікацію правових наслідків припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС. У зв’язку з чим автором запропоновано правові наслідки розірвання шлюбу класифікувати в наступному вигляді: 1) Залежно від настання правових наслідків і їх впливу на подружжя та інших осіб: основні – правові наслідки, які настають та впливають виключно й лише на подружжя; другорядні (факультативні) – правові наслідки, які можуть впливати та пов’язані з іншими особами (діти, інші родичі); 2) Залежно від підстав припинення шлюбу: правові наслідки, які настають у разі смерті одного з подружжя, чи / або оголошення у встановленому законом порядку особи померлою; правові наслідки, які настають у разі припинення шлюбу шляхом його розірвання; 3) Залежно від впливу правових наслідків на подружжя та інших осіб: позитивні (право на повторне укладення шлюбу); негативні (сплата аліментів, утримання одного з подружжя, тощо); нейтральні (зміна прізвища), які поєднують елементи правових наслідків як позитивні так і негативні, і не мають, та не можуть мати позитивного або негативного значення для подружжя; 4) Залежно від правовідносин подружжя, та які впливають на правові наслідки: майнові (розділення спільного майна, визначення та сплата аліментів, визначення обов’язку на утримання, тощо); немайнові (право на зміну прізвища, укладення нового шлюбу, тощо); 5) Залежно від строку дії: постійні (наприклад, припинення на майбутнє майнових і немайнових прав, право на повторний шлюб до моменту укладення нового шлюбу, тощо); тимчасові (наприклад, аліментні зобов’язання щодо утримання тимчасово непрацездатного одного з подружжя, щодо утримання дитини до досягнення нею певного віку, розподіл майна, тощо). У зв’язку із зазначеним, запропоновано внести відповідні зміни до СК України, доповнивши його статтею 1041 «Правові наслідки припинення шлюбу», в якій, з урахуванням розвитку та реформування законодавства, вказати, що висвітлений перелік не є вичерпним.

У дисертації запропоновано надати наступний загальний перелік підстав припинення шлюбу, з урахуванням сучасних реалій та зарубіжного й українського інститутів сім’ї, зокрема: «наявність соціальних патологій (зловживання спиртними або наркотичними речовинами, комп’ютерна залежність, інші залежності, які призводять до втрати уваги до партнера); зміна статевих вподобань (одностатеві стосунки); зміна статі; подружня зрада; наявність другої сім’ї; неможливість дітонародження; фінансова неспроможність; грубе поводження із сім’єю; безповоротний розпад шлюбу; безнадійний розпад сім’ї, або визнання шлюбу безнадійним; винна поведінка одного з подружжя (вчинення злочину, фізичне, сексуальне, психологічне чи економічне насильство, тощо); спільне волевиявлення подружжя (взаємна згода); смерть одного з подружжя; визнання судом одного з подружжя померлим; порушення умов шлюбного договору; фактичне припинення спільного сімейного життя тощо. У зв’язку із зазначеним, пропонується внести відповідні зміни до частини першої статті статті 104 СК України.

Дослідждено правові наслідки немайнового характеру, що виникають у разі припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС; проаналізовані немайнові права та обов’язки, що виникають для подружжя після прпипинення шлюбу. Розглянуті правові наслідки припинення шлюбу, які пов’язані з немайновими відносинами подружжя та дітей, а також правові наслідки припиненя шлюбу, які пов’язані із немайновими відносинами подружжя та інших осіб.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що права й обов’язки подружжя, в рамках існуючого між ними правовідносини, традиційно поділяються на немайнові (особисті) і майнові, які знаходять реалізацію при процедурі розірвання шлюбу. У свою чергу майнові права подружжя можуть регулюватися як законом, так і договором (шлюбним договором). Особистими (немайновими) правами подружжя є: «право на вибір прізвища при укладенні шлюбу, на спільне вирішення питань життя сім’ї, на вільний вибір роду занять, професії, місця роботи, місця проживання».

Особисті і майнові відносини подружжя невід'ємною частиною шлюбно-сімейних відносин. Вільне пересування осіб, пов’язане з відкритістю кордонів. Актуальними стають на вибір компетентного правопорядку для вирішення сформованих ситуацій, ситуацій учасників яких є подружжя. Однак інтерес викликає тільки колізійне, а й матеріально-правове регулювання правовідносин між подружжям з огляду на те, що в іноземних державах перелік особистих немайнових, а також майнових прав і обов’язків подружжя може представитися різнитися.

Досліджено правові наслідки майнового характеру, що виникають у разі припинення шлюбу в Україні та окремих країнах ЄС, а також проаналізувано майнові права та обов’язки, що виникають для подружжя після прпипинення шлюбу.

Встановлено, що специфіку відносин з приводу належного подружжю майна в багатьох державах прийнято розкривати через категорію «правовий режим майна подружжя» (matrimonial property regimes), проте деяким правовим системам цей термін сам по собі невідомий, незважаючи на присутність у законодавстві відповідних правових норм.

Майнові відносини подружжя слідують за долею шлюбу (виникають з факту шлюбу і припиняються у разі припинення шлюбу).

Зясовано, що законне регулювання (законний режим майна подружжя) являє собою таку сукупність правових засобів регулювання майнових відносин подружжя, в якій основне значення мають законодавчі норми, акти державної влади, правила, вироблені судовою практикою (судовий прецедент), що встановлюють загальні правила поведінки подружжя в майновій сфері.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що в зарубіжних країнах сьогодні сформувалися три основні види законних режимів майна подружжя: 1) спільність подружнього майна (Франція, Іспанія, Нідерланди); 2) роздільне майно подружжя (Великобританія, ФРН, Австрія, Греція); 3) режим умовної «відкладеної» спільності (Данія, Швеція, Норвегія, Фінляндія).

У режимі спільності майна, спільне майно поділяється в разі розірвання шлюбу після врегулювання будь-яких зобов’язань. Кожен з подружжя, як правило, має право на половину надлишку, що залишається. З іншого боку, якщо подружжя домовилося про розділ майна, після припинення шлюбного режиму вирівнювання не буде через повне розділення майна обох подружжя.

Якщо є підстави для визнання шлюбу недійсним, в окремих випадках можуть існувати права на компенсацію та утримання навіть після визнання шлюбу недійсним.

Визначено, що зважаючи на аналіз європейського законодавства, встановлено, що останнє у своїх положеннях передбачає наявність спільної власності подружжя без виділення часток в якості законного режиму майна подружжя, за яким загальним вважається: «майно, що було набуте подружжям у період шлюбу, за виключенням речей, що мають статус особистих; доходи набуті у результаті використання майна кожного з подружжя, від їх професійної діяльності; засноване кожним з подружжя після укладення шлюбу господарство». Разом з тим, до майна, яке є особистими речами кожного з подружжя, відносять майно, яке належало, до укладення шлюбу, кожному з подружжя на праві власності; було отримане у шлюбі за заповітом або в дар; було призначене для особистого користування чи/або професійної діяльності; було отримане в якості відшкодування збитків, у тому числі, допомоги за тимчасову непрацездатність або інвалідність; придбане за рахунок коштів, отриманих від продажу майна, яке підлягає державній реєстрації й зареєстроване на ім'я кожного з подружжя.

Встановлено, що після укладання шлюбу в подружжя виникають особисті немайнові, а також майнові правовідносини. За загальним поняттям, майнові правовідносини подружжя розуміються в якості складного комплексу взаємопов’язаних дій стосовно володіння, користування й розпорядження майном подружжя. Цивільне та сімейне право регулюють та визначають чіткі норми поведінки подружжя щодо майна, зокрема: «закріплюється право власності на майно кожного з подружжя; визначається відповідний обсяг майнових прав і обов’язків подружжя; визначається умови реалізації, порядок набуття та відчуження майна, відповідальність кожного з подружжя за зобов’язаннями (спільними або особистими); визначається порядок взаємного утримання кожного з подружжя тощо. Разом з тим, сімейним та цивільним законодавством, як України так і країн ЄС передбачено можливість укладання договорів між подружжям щодо майна.

У зв’язку із тим, що майнові правовідносини подружжя мають велику різноманітність, у науковій літературі надаються пропозиції щодо їх класифікації за відповідними ознаками, зокрема, зводити майнові правовідносини подружжя до двох основних видів: 1) речові правовідносини (відносини подружжя щодо права власності на майно та права на користування речами, які належать кожному з них); 2) зобов’язальні правовідносини (відносини подружжя щодо взаємного утримання (сплата аліментів) та договірні відносини подружжя).

Щодо нормативно-правового, тобто законодавчого регулювання зобов’язальних відносин подружжя, то застосовуються законний та договірний правові режими врегулювання вказаних відносин.

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері правових наслідків припинення шлюбу в Україні.