Функціонування органів судової влади Галичини другої половини ХІХ ст.

Abstract

У статті здійснюється аналіз і систематизація основних етапів становлення судової влади й системи судочинства в Галичині кінця XVIII – початку XX ст. Встановлено, що після приєднання краю до складу імперії Габсбургів розпочався планомірний процес імплементації австрійського законодавства, яке передбачало змагальність сторін у судовому процесі й кількаступеневу структуру судової влади. Усі зміни відбувалися впродовж трьох чітких етапів: 1) 1772–1784 рр. – перехідний; 2) 1784–1848 рр. – імплементаційний; 3) 1849–1918 рр. – конституційний. Водночас для перших двох етапів було властивим збереження численних правових рудиментів і дотримання станового підходу в системі судочинства. Цікавою нормою тогочасного судочинства було збереження інституту прокураторів – вони представляли сторони-учасники судового засідання, – а також процедури «експертизи» судового рішення з боку університетських професорів. «Експертиза» була обов’язковою для справ, що розглядалися судами вищої інстанції, а заможні прошарки суспільства могли «замовити» таку послугу у випадку обвинувачення їх у кримінальних злочинах. Початком якісних і позитивних змін в організації судової влади стали конституційні реформи середини ХІХ ст., Конституція 1849 р., законодавчі зміни 1852–1855 рр., що не тільки запровадили рівнозначну підсудність усіх громадян імперії, а й закріпили чітку структуру судової влади в краї, на вершині якої було два Вищі крайові суди в Кракові й Львові. У 1869 р. було запроваджено інститут присяжних, а згодом розширено кількість кримінальних злочинів і проступків, розгляд яких відбувався за участю присяжних. Не зважаючи на існування низки галузевих судів, австрійська система судочинства, реалізована в Галичині, була досить ефективною та зберігала чинність навіть після проголошення Західноукраїнської Народної Республіки.

The article analyzes and systematizes the main stages of the formation of the judiciary and the judicial system in Galicia in the late XVIII – early XX centuries. It is established that after the annexation of the region to the Habsburg Empire, a systematic process of implementation of Austrian legislation began, which provided for the adversarial nature of the parties in the trial and a multi-level structure of the judiciary. All changes took place during three clear stages: 1) 1772–1784 – transitional; 2) 1784–1848 – implementation; 3) 1849–1918 – constitutional. At the same time, the first two stages were characterized by the preservation of numerous legal rudiments and adherence to the class approach in the judicial system. An interesting norm of the judicial process at that time was the preservation of the institution of prosecutors – represented by the parties to the court session, as well as the procedures of “examination” of the court decision by university professors. “Examination” was mandatory for cases heard by higher courts, and wealthy sections of society could “order” such a service if they were charged with criminal offenses. The beginning of qualitative and positive changes in the organization of the judiciary were the constitutional reforms of the mid-nineteenth century., The Constitution of 1849, legislative changes of 1852–1855, not only introduced equal jurisdiction of all citizens of the empire, topped by two Supreme Regional Courts in Krakow and Lviv. In 1869, the institute of jurors was introduced, and later the number of criminal offenses and misdemeanors, which were considered by a jury, was expanded. Despite the existence of a number of sectoral courts, the Austrian judicial system implemented in Galicia was quite effective and remained in force even after the proclamation of the Western Ukrainian People’s Republic.