Захисник як суб’єкт доказування при обранні, зміні, скасуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці спеціальним комплексним дослідженням кримінального процесуального доказування, яке здійснюється захисником при обранні, зміні, скасуванні, продовженні слідчим суддею строків заходів забезпечення кримінального провадження на основі запропонованої справедливої, змагальної процедури, що відповідає праву підозрюваного мати час та можливості для підготовки свого захисту, передбаченого п. (3) b ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а також принципу розумності строків, визначеному в КПК України 2012 року. На підставі дослідження, здійсненого в дисертації, вперше запропоновано: загальну концепцію участі захисника в доказуванні на досудовій стадії, диференційовану та належно вдосконалену відповідно до мети збирання доказів; авторську концепцію доказування, що здійснюється захисником у зв’язку із застосуванням до підозрюваного заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, що є складовою загальної концепції і відповідає Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та принципам справедливості, змагальності та розумності строків кримінального провадження; розширити повноваження захисника з ініціювання застосування більшої кількості видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У дисертації визначені основні сучасні підходи до поняття кримінального процесуального доказування, представлено його універсальну дефініцію, яка є застосовною до усіх суб’єктів кримінального провадження. Надано загальну характеристику доказування, здійснюваного стороною захисту під час досудового розслідування. Констатовано штучність змагальності процедури доказування, на підставі чого запропоновано основні напрямки впровадження змагальності в діяльність сторони захисту, основним з яких визначено застосування правил «favor defensionis» до процедури збирання доказів захисником. Розглянуто статус матеріалів, що збираються стороною захисту на досудовому розслідуванні, та алгоритм формування доказів сторони захисту у досудовій стадії, на підставі чого зроблено висновок про збирання стороною захисту доказів «у чистому вигляді» на досудовому розслідуванні саме під час підготовки захисту, пов’язаного із обранням, зміною, скасуванням, продовженням строків заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею. Запропоновано більш адаптовані до сучасного процесу доказування поняття доказів, класифікації доказів та процесуальних рішень. Виокремлено особливості доказування, що здійснюється під час вирішення питань про заходи забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, головною з яких визначено спеціальну процедуру збирання доказів стороною захисту, яка має перспективу впровадження до КПК України у зв’язку із значною часовою обмеженістю процесів вирішення слідчим суддею питань про обрання, зміну, скасування, продовження строків заходів забезпечення кримінального провадження. Констатовано орієнтованість інституту заходів забезпечення кримінального провадження на задоволення потреб усіх учасників кримінального провадження, у зв’язку з чим необхідним визначено надання стороні захисту прав на ініціювання застосування більшої кількості видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Виокремлено два шляхи збирання матеріалів (доказів) захисником, пов’язаного із обранням, зміною, скасуванням заходів забезпечення кримінального провадження до підозрюваного: самостійне збирання доказів та збирання доказів за допомогою слідчого судді. Встановлено неналежність врегулювання процедур, які складають самостійне збирання доказів захисником, що свідчить про неможливість реалізації стороною захисту конвенційного права мати час та можливості для підготовки свого захисту. Розглянуто проблемні моменти збирання захисником доказів способами витребування, отримання, запропоновано врегулювання відповідних процедур. Виділено нові способи збирання доказів захисником. Доведено необхідність надання захиснику права ініціювати накладення слідчим суддею арешту на майно у вигляді речей, документів, зібраних захисником під час досудового розслідування, запропоновано відповідні процедури. Висунуто пропозиції по врегулюванню проблемних питань збирання захисником доказів шляхом самостійного залучення експерта для проведення експертизи.

Охарактеризовано збирання захисником доказів за допомогою слідчого судді. Визначено особливу важливість цієї форми для побудови справедливої, змагальної процедури збирання доказів стороною захисту. Розглянуто проблемні моменти процедур збирання захисником доказів за допомогою слідчого судді, а саме: тимчасового доступу до речей, документів (ст. ст. 159-165 КПК України); проведення обшуку на підставі ст. 166 КПК України; залучення слідчим суддею експерта для проведення експертизи, в тому числі судово-психіатричної (ст. ст. 244, 509 КПК України); відібрання зразків для експертизи (ст. 245 КПК України); проведення слідчим суддею допиту на підставі ст. 225 КПК України. В контексті діяльності захисника розглянуто недоліки інституту депонування доказів, представленого в КПК України. Виявлено відсутність врегулювання в КПК України одержання захисником дозволу на знищення, пошкодження речей, документів як об’єктів судової експертизи, запропоновано врегулювання відповідних процедур. За результатами дослідження двох шляхів збирання доказів захисником, запропоновано виділення загальної та спеціальної процедур збирання доказів стороною захисту, головними відмінностями яких є підстави застосування, строки та наявність окремих елементів відповідних процесуальних дій.

Проаналізовано порядок прийняття рішень про заходи забезпечення кримінального провадження слідчим суддею в умовах змагальності сторін, виокремлено аспекти прояву такої змагальності. Виділено два основних напрямки участі захисника в застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею: ініціювання розгляду питань про їх застосування та заперечення проти їх застосування за клопотанням сторони обвинувачення, запропоновано їх загальні механізми. Окрім арешту, обґрунтовано необхідність надання захиснику додаткових прав з ініціювання застосування до відповідних осіб приводу, грошового стягнення, а також з ініціювання скасування та зміни будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження, застосованих до підозрюваного. Доведено необхідність застосування спеціальної процедури збирання доказів захисником у зв’язку із підготовкою захисту, пов’язаного із вирішенням слідчим суддею питань щодо заходів забезпечення кримінального провадження відносно підозрюваного, висунуто пропозиції по скороченню строків здійснення інших важливих процесуальних дій, пов’язаних із підготовкою такого захисту, особливо у зв’язку із застосуванням до підозрюваного запобіжного заходу після його затримання. Запропоновано змагальні загальні правила вирішення питань про заходи забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, якими, серед іншого, передбачено: додаткові процесуальні гарантії захисника під час підготовки та участі у розгляді відповідних клопотань, порядок подачі сторонами письмових заперечень, право слідчого судді за клопотаннями учасників розгляду або за власною ініціативою збирати докази, необхідні для прийняття законного, обґрунтованого процесуального рішення, в тому числі шляхом доручення проведення процесуальних (слідчих (розшукових)) дій; порядок недопущення слідчим суддею в якості доказів матеріалів, поданих учасниками або зібраних ним самим, що не є визнанням їх недопустимими доказами.

Внесені інші науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального законодавства України в частині регламентації основних положень запропонованої концепції доказування, здійснюваного захисником при обранні, зміні, скасуванні, продовженні строків заходів забезпечення кримінального провадження слідчим суддею, що відповідає праву підозрюваного, встановленому п. (3) b ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а також принципам справедливості, змагальності, розумності строків.