Юридична природа зарахування зустрічних вимог у зобов’язанні

Abstract

Статтю присвячено дослідженню юридичної природи зарахування зустрічних вимог як одного зі способів належного припинення зобов’язання в цивільному праві. У статті проаналізовано поняття та підстави виникнення зобов’язання, правову природу та роль такого інституту в належній реалізації цивільного та ділового обігу. Встановлено, що у більшості різних зобов’язань його учасники одночасно виступають як у ролі боржника, так і в ролі кредитора, що викликає можливість існування інституту зарахування зустрічних вимог як одного зі способів припинення зобов’язання. Виявлено проблемні теоретичні та практичні питання застосування зарахування зустрічних однорідних вимог та встановлено, що особливістю зустрічних вимог є припинення одночасно декількох зобов’язань, що значною мірою спрощує їх виконання та сприяє належному цивільному обігу. Проаналізовано, що зарахування зустрічних вимог можливе за домовленістю сторін, тобто за двостороннім правочином, але зроблено висновок про те, що заява однієї зі сторін про зарахування та його застосування дає підстави стверджувати, що така угода є односторонньою. Аналіз судових рішень з досліджуваних питань доводить, що аналогічна позиція визначається і в практичній площині. Для вітчизняного права значення заяви про зарахування полягає в тому, що саме вона припиняє зобов’язання. Проте зарахування не може бути проведене автоматично, інша сторона може висунути свої заперечення щодо проведення цього способу припинення зобов’язання. Правова природа зарахування зустрічних однорідних вимог, як способу припинення цивільного зобов’язання, розкриває зміст самого зарахування, що визначається як підстава припинення зобов’язання, за якої припиняються зустрічні однорідні вимоги, але такі вимоги мають бути зустрічними, однорідними та безспірними. Поширення в цивільному обігу інституту зарахування зустрічних однорідних вимог як способу припинення зобов’язання дозволяє припинити одразу обидва з них. Наведене свідчить про універсальність та привабливість зарахування зустрічних однорідних вимог як способу припинення зобов’язальних правовідносин, хоча і потребує додаткового дослідження та тлумачення для практики застосування. Проаналізовано випадки, коли зарахування зустрічних вимог є неможливим відповідно до норм чинного законодавства України. Визначені проблемні питання заяви про зарахування зустрічних вимог як форми одностороннього правочину.

Статья посвящена исследованию юридической природы зачета встречных требований как одного из способов надлежащего прекращения обязательства в гражданском праве. В статье проанализированы понятия и основания возникновения обязательства, правовая природа и роль такого института в надлежащей реализации гражданского и делового оборота. Установлено, что в большинстве различных обязательств его участники одновременно выступают как в роли должника, так и в роли кредитора, что делает возможным существование института зачета встречных требований как одного из способов прекращения обязательств. Выявлены проблемные теоретические и практические вопросы применения зачета встречных однородных требований и установлено, что особенностью встречных требований является прекращение одновременно нескольких обязательств, что в значительной мере упрощает их выполнения и способствует надлежащему гражданскому обороту. Проанализировано, что зачет встречных требований возможен по договоренности сторон, то есть по двусторонней сделке, но сделан вывод о том, что заявление одной из сторон о зачислении и его применении дает основания утверждать, что такая сделка является односторонней. Анализ судебных решений по исследуемым вопросам доказывает, что аналогичная позиция определяется и в практической плоскости. Для отечественного права значение заявления о зачете заключается в том, что именно оно прекращает обязательство. Однако зачет не может быть проведен автоматически, другая сторона может выдвинуть свои возражения относительно проведения этого способа прекращения обязательства. Правовая природа зачета встречных однородных требований, как способа прекращения гражданского обязательства, раскрывает содержание самого зачета, который определяется как основание прекращения обязательства, при котором прекращаются встречные однородные требования, но такие требования должны быть встречными, однородными и бесспорными. Распространение в гражданском обороте института зачета встречных однородных требований как способа прекращения обязательств позволяет прекратить сразу оба из них. Приведенное свидетельствует об универсальности и привлекательности зачисления встречных однородных требований как способа прекращения обязательственных правоотношений, хотя и требует дополнительного исследования и толкования для практики применения. Проанализированы случаи, когда зачет встречных требований невозможен в соответствии с нормами действующего законодательства Украины. Определены проблемные вопросы заявления о зачете встречных требований как формы односторонней сделки.

The article is devoted to the study of the legal nature of the inclusion of counterclaims as one of the ways to properly terminate the obligation in civil law. The article analyzes the concept and grounds for the obligation, the legal nature and role of this institution in the proper implementation of civil and business circulation. It has been established that in the vast majority of different obligations, its participants act both as a debtor and as a creditor, which gives rise to the possibility of the institution of crediting counterclaims as one of the ways to terminate the obligation.Problematic theoretical and practical issues of application of enrollment of homogeneous counter-claims have been identified and it has been established that the peculiarity of counter-claims is the termination of several obligations at the same time, which greatly simplifies their implementation and promotes proper civil circulation. It is analyzed that the crediting of counterclaims is possible by agreement of the parties, i.e. by bilateral transaction, but it is concluded that the statement of one of the parties to enroll, and its application gives grounds to claim that such an agreement is unilateral. Analysis of court decisions on the issues under study proves that a similar position is determined in practice. For domestic law, the significance of the application for enrollment is that it terminates the obligation. However, the enrollment cannot be made automatically, the other party may object to this method of termination. The legal nature of enrollment of counter-homogeneous claims as a way of terminating a civil obligation reveals the content of the enrollment itself, which is defined as the ground for termination of an obligation on which counter-homogeneous claims are terminated, but such claims must be counter, homogeneous and indisputable. The spread in the civil circulation of the institution of crediting counter-homogeneous claims as a way to terminate the obligation allows you to terminate two of them at once.This shows the universality and attractiveness of the inclusion of counter-homogeneous requirements as a way to terminate a binding legal relationship, although it requires additional research and interpretation for practice. The cases when enrollment of counterclaims is impossible are analyzed, in accordance with the norms of the current legislation of Ukraine. The problematic issues of the application for crediting counterclaims as a form of unilateral termination transaction have been identified.