Захист критично важливих об'єктів інфраструктури в контексті міжнародного миру та безпеки

Abstract

У статті розглядається діяльність Групи урядових експертів щодо заохочення відповідальної поведінки держав у кіберпросторі в контексті міжнародної безпеки, а також зміст прийнятих нею норм, що увійшли до тексту Резолюції Генеральної Асамблеї ООН A/76/135 від 14 липня 2021 року. З урахуванням того, що доповіді Групи урядових експертів приймаються Генеральною Асамблею, вони мають нормативний вплив на практику та позицію держав щодо застосування норм міжнародного права в кіберпросторі. Водночас низка норм доповіді 2021 року безпо- середньо стосується критичної інфраструктури держав, яка часто стає об’єктом нападу з боку державних і недержавних акторів. На підставі аналізу даних норм робиться висновок про важливі кроки та новації, запропоновані Групою урядових експертів задля захисту критично важливих об’єктів держави та інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) від зловмисної діяльності в кіберпросторі. В статті встановлено, що попри спеціальний характер розроблені норми є відображенням норм та принципів міжнародного права, закріплених в Статуті Організації Об’єднаних Націй, що полегшує процес формування і застосування звичаєвих норм в кіберпросторі. Проаналізовано два паралельні процеси вироблення норм відповідальної поведінки в кіберпросторі – в рамках Групи урядових експертів та Відкритої робочої групи, які входять до Першого комітету Генеральної Асамблеї ООН. В статті встановлено, що робота Відкритої робочої групи відкриває нові горизонти для залучення зацікавлених сторін, але Група урядових експертів є більш традиційним механізмом і наразі, в силу важливих висновків, представлених в доповідях 2013, 2015 та 2021 років, заслуговує на особливу увагу. Серед основних висновків даної статті – важливість розробки норм відповідальної поведінки держав в кіберпросторі. Лише досягнення цієї цілі сприятиме формуванню розуміння у держав щодо того, як потрібно діяти у випадку коли їх об’єкти важливої критичної інфраструктури стали об’єктом нападу або коли їх інфраструктура використовується в зловмисній ІКТ-діяльності проти інфраструктури інших держав. В подальшому таке розуміння дозволить не тільки сформувати звичаєві норми міжнародного права стосовно ІКТ та їх використання, а й розробити юридично обов’язкові, кристалізовані в міжнародному інструменті, зобов’язання.