Право на судовий захист в системі прав людини: науково-теоретичний аспект у сучасному контексті

Abstract

Аналіз та осмислення поняття право на судовий захист має важливе практичне значення для подальшого вдосконалення законодавства України у сфері прав людини, а також правозастосовної практики в цій сфері. Акцентується на особливому місці судового захисту прав і свобод в системі гарантій реалізації й захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина. Розкрито особливості реалізації права на судовий захист у контексті концепції сучасного правосуддя, проаналізовано проблеми реалізації відступу від гарантій прав за міжнародними договорами. У частині розмежування права на судовий захист і права на звернення до суду за захистом робиться висновок, що існує єдине право на судовий захист, закріплене Конституцією України. Реалізувати це право особа може лише при зверненні до суду у випадку порушення її суб’єктивних прав, свобод чи інтересів. Досліджено питання обмеження права на судовий захист. Запропоновано право на судовий захист розглядати як імперативну норму міжнародного права, а саме, норму jus cogens (в силу дії договору або звичаєвої норми). Запропоновано визначення права на судовий захист - відносне невідчужуване право, що виникає на підставі норм закону і реалізується з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод, інтересів людини відповідно до виробленого механізму процесуального законодавства. Право на судовий захист слід розглядати як комплексний правовий інститут матеріально-процесуального характеру, що полягає у визначенні права на судовий захист як єдності його матеріального змісту та процесуальної форми, оскільки право на судовий захист може бути реалізоване лише в судовому процесі. Вказується, що право на судовий захист наділено законодавцем неперсоніфікованим характером, а відмова від права на звернення до суду за захистом вважається недійсною.