Право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: поняття та юридична природа

Abstract

У статті досліджується поняття забезпечувального права власності. Висвітлюються різні погляди науковців і аналізуються положення національного цивільного законодавства, що регулює право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Обґрунтовується фідуціарна природа забезпечувальної передачі права власності. З’ясовано, що забезпечувальна сутність довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов’язання полягає в набутті довірчим власником права довірчої власності на передане в довірчу власність майно для забезпечення виконання зобов’язання боржником і поверненні останньому права власності на об’єкт довірчої власності після належного виконання боргового зобов’язання на користь кредитора. Пропонується авторське визначення довірчої забезпечувальної власності. Доведено, що за своєю юридичною природою право довірчої забезпечувальної власності є речовим, непосесорним і неакцесорним способом забезпечення виконання зобов’язання: речовий характер передбачає задоволення майнових інтересів довірчого власника за рахунок переданого в довірчу власність майна, щодо якого він набуває речово-правового титулу (право довірчої власності); наділення правом фактичного володіння та користування об’єктом довірчої забезпечувальної власності довірчого засновника (боржника) свідчить про непосесорний характер забезпечувальної власності; неакцесорність зумовлена дійсністю договору про встановлення права довірчої забезпечувальної власності незалежно від дійсності основного забезпеченого зобов’язання, а також відсутністю залежності між припиненням правовідносин забезпечувального права власності та припиненням боргових правовідносин.

The notion of fiduciary ownership for security purposes is examined in the article. Different views of scientists are analyzed and national civil law provisions that regulate the fiduciary ownership as a means of ensuring the fulfillment of the obligation are highlighted. The fiduciary nature of the fiduciary ownership is substantiated in the arlicle. It was found that the essence of fiduciary ownership as a means to ensure the fulfillment of the obligation is to acquire by fiduciary the fiduciary ownership of property transferred to fiducia for ensuring the fulfillment of the obligation by the debtor and to return him fiduciary ownership of property after the fulfillment of a debt obligation in favor of a creditor. The author is offering definition of fiduciary transfer of ownership. It is proved that the fiduciary ownership is a proprietary, non – possessory and non – accessory means to ensure the fulfillment of the obligation: the proprietary nature provides satisfaction of the fiduciary’s property interests at the expense of the property transferred to the fiduciary ownership, in respect of which he acquires the proprietary right (the right of fiduciary ownership); granting the actual possession and use the object of fiduciary ownership for security purpose to the fiducia founder (debtor) testifies to the nonpossessory nature of the fiduciary transfer of ownership; nonaccessoryness is due to the validity of the agreement, which establishes the fiduciary ownership for security purposes, regardless of the validity of the main secured obligation, as well as the lack of relationship between the termination of fiducia and the termination of debt relations.