Принципи соціального діалогу у сфері праці
Завантаження...
Дата
2021
Автори
Яцишин, Вадим Валерійович
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Дисертація є першим у науці трудового права України спеціальним комплексним дослідженням принципів соціального діалогу у сфері праці.
У дисертації досліджено теоретичні та практичні аспекти визначення поняття, змісту та значення принципів соціального діалогу у сфері праці, а також сформульовано пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України про соціальний діалог, практики його застосування, а також зареєстрованих проєктів Трудового кодексу України.
Зазначено, що за своєю сутністю соціальний діалог є складним і багатоаспектним поняттям. Соціальний діалог застосовується в різних сферах суспільного життя (зайнятості, праці, соціального забезпечення, охорони здоров’я та ін.). Соціальний діалог у сфері праці за своєю галузевою природою є трудоправовою категорією, яку можна визначити у декількох значеннях: як один з основних принципів сучасного трудового права; як окремий правовий інститут Колективного трудового права як структурної частини системи трудового права України.
Обґрунтовано, що значення соціального діалогу у сфері праці детермінується його загальною спрямованістю на визначення, зближення та узгодження позицій сторін та їх суб’єктів задля формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин. Окрім цього, соціальний діалог у сфері праці має важливе значення як: засіб розбудови суспільних відносин демократичними методами; засіб покращення умов праці як базової категорії життя; засіб подолання соціальної напруженості та вирішення конфліктних ситуацій (у тому числі до переходу їх у активну фазу – упередження); засіб подолання протирічь між різними сторонами соціального діалогу на різних його рівнях; засіб забезпечення та спосіб встановлення справедливого балансу між інтересами сторін соціального діалогу у сфері праці; інструмент подолання кризових ситуацій, у тому числі кризи, викликаної пандемією COVID-19.
Визначено поняття принципів соціального діалогу у сфері праці як основоположних ідей, вихідних положень і засад, на яких ґрунтується соціальний діалог у сфері праці, здійснюється його правове регулювання, реалізуються інтереси і наміри сторін на відповідному рівні (національному, галузевому, територіальному та локальному) соціального діалогу у визначених законом організаційно-правових формах.
З’ясоване правозастосовне значення принципів соціального діалогу у сфері праці полягає в тому, що зазначені принципи виступають своєрідними орієнтирами подальшого розвитку соціального діалогу, сприяють підвищенню його ефективності та досягненню цілей соціального діалогу; є основою правотворчої діяльності уповноважених суб’єктів, безпосередньо впливаючи на зміст нормативних приписів; виступають еталоном при тлумаченні та застосуванні норм законодавства про соціальний діалог; запобігають зловживанню сторонами своїми правами під час здійснення соціального діалогу.
Здійснено класифікацію принципів соціального діалогу у сфері праці залежно від: сфери правового регулювання (загальноправові, міжгалузеві та інституційні); поширення на різні форми соціального діалогу (принципи, що поширюються на усі форми здійснення соціального діалогу, та принципи, що поширюються на окремі форми здійснення соціального діалогу); рівнів здійснення соціального діалогу (принципи, що поширюються на усі рівні здійснення соціального діалогу, та принципи, що поширюються на певні рівні здійснення соціального діалогу); суб’єктного складу сторін соціального діалогу (тристороннього або двостороннього співробітництва); ступеню поширення на сторін соціального діалогу (принципи, що поширюються на усіх сторін соціального діалогу, та принципи, що поширюються на окремих сторін соціального діалогу).
Встановлено, що у міжнародно-правових актах відсутній систематизований перелік принципів соціального діалогу у сфері праці. Це можна пояснити почасти й тим, що міжнародні стандарти зазначених принципів формувалися протягом тривалого часу, з урахуванням потреб і викликів сучасності, та спрямовувались передусім на визначення ключових положень здійснення соціального діалогу, як правило, на прикладі окремих організаційно-правових форм його здійснення. Зроблено висновок про те, що законодавчо закріплений у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» перелік основних принципів соціального діалогу в цілому відповідає міжнародним стандартам зазначених принципів.
З’ясовано правову природу основних принципів соціального діалогу, закріплених у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», яка є неоднорідною з точки зору віднесення окремих із них до загальноправових, міжгалузевих та інституційних принципів. Деякі з основних принципів соціального діалогу (ст. 3 Закону) за своєю правовою природою є загальноправовими (верховенства права, законності, рівності. незалежності), інші – міжгалузевими принципами, оскільки сфера застосування соціального діалогу не обмежується сферою праці (соціальний діалог здійснюється також у сферах зайнятості, соціального забезпечення, охорони здоров’я, охорони праці та ін.).
Доведено системність та взаємозв’язок законодавчо закріплених основних принципів соціального діалогу та необхідність їх комплексного застосування для досягнення мети і вирішення завдань соціального діалогу.
На підставі аналізу переліку основних принципів соціального діалогу, закріпленого у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», зроблено висновок, що цей перелік не є вичерпним. Видається можливим виокремлення й інших принципів соціального діалогу у сфері праці, зокрема, принципів окремих організаційно-правових форм соціального діалогу (наприклад, принципів узгоджувальних процедур або колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод тощо). У зв’язку з цим доречно доповнити ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» окремою частиною такого змісту: «2. Соціальний діалог в окремих формах, визначених частиною першою цієї статті, може здійснюватися з урахуванням інших принципів, передбачених законами, колективними угодами і колективними договорами».
Обґрунтовано доцільність включення до переліку інституційних (принципів правового інституту «Соціальний діалог у сфері праці») принципів соціального діалогу у сфері праці таких принципів: репрезентативності сторін; правоможності представників сторін; відкритості; прозорості; гласності; незалежності сторін; рівноправності сторін; добровільності; конструктивності; прийняття реальних зобов’язань; взаємної поваги сторін; пошуку компромісних рішень; обов’язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей; обов’язковості виконання колективних угод, колективних договорів, інших актів соціального діалогу; відповідальності за порушення законодавства про соціальний діалог.
Враховуючи законодавчий досвід зарубіжних країн, запропоновано доповнити Кодекс законів про працю України, Книгу шосту «Колективні трудові відносини» зареєстрованих проєктів Трудового кодексу України окремою главою «Соціальний діалог у сфері праці», в якій закріпити норми про основні положення про соціальний діалог у сфері праці, в тому числі перелік інституційних принципів соціального діалогу у сфері праці з визначенням їх поняття та змісту.
Сформульовано поняття принципу верховенства права у соціальному діалозі у сфері праці як основоположної засади, відповідно до якої соціальний діалог здійснюється всіма його сторонами із забезпеченням пріоритету і непорушності прав людини через механізми юридичної визначеності, заборони свавілля, заборони дискримінації та рівності перед законом.
Враховуючи універсальність принципу верховенства права як загальноправового принципу, запропоновано поставити на перше місце у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» принцип верховенства права, а вже наступним – принцип законності.
На підставі аналізу змісту принципу репрезентативності і правоможності сторін та їх представників зроблено висновок про необхідність уточнення найменування цього принципу у ст.3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», оскільки вимоги репрезентативності відповідно до ст. 4 Закону стосуються конкретних суб’єктів і випадків (суб’єктів профспілкової сторони і сторони роботодавців для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах). У зв’язку з цим запропоновано розмежувати принцип репрезентативності і принцип правоможності та сформулювати його, виходячи зі змісту ст. 4 Закону, як два окремих принципи: принцип репрезентативності суб’єктів профспілкової сторони і сторони роботодавців та принцип правоможності сторін соціального діалогу та їх суб’єктів (у ст. 4 Закону виокремлюються сторони соціального діалогу та їх суб’єкти, а не представники сторін, як про це зазначається у ст.3 у формулюванні зазначеного принципу).
Визначено поняття принципу незалежності сторін соціального діалогу у сфері праці та їх суб’єктів як однієї з основоположних засад соціального діалогу у сфері праці, відповідно до якої сторони та їх суб’єкти під час участі в ньому вільні у прийнятті власних рішень, мають можливість самостійно приймати рішення для реалізації своїх прав та інтересів без втручання в їх діяльність інших сторін соціального діалогу, державних органів, інших інституцій і осіб.
Під принципом рівноправності сторін запропоновано розуміти одну з основоположних засад, відповідно до якої сторони соціального діалогу є рівними в своїх правах та обов’язках, а також можливостях ініціювання соціального діалогу, утворення органів соціального діалогу, здійснення соціального діалогу у визначених організаційно-правових формах та прийняття рішень і актів за його результатами.
Принцип конструктивності визначено як керівну ідею, що передбачає сумлінне здійснення сторонами соціального діалогу своїх прав та виконання обов’язків з метою досягнення цілей соціального діалогу, а також заборону зловживання цими правами як при ініціюванні соціального діалогу, так і під час його здійснення.
Пов’язану з конструктивністю взаємодію в соціальному діалозі у сфері праці запропоновано розглядати як погоджену у часі та місці спільну діяльність, партнерське співробітництво сторін з метою досягнення мети соціального діалогу.
У дисертації сформульовані поняття та розкрито зміст інших основних принципів соціального діалогу, закріплених у міжнародно-правових актах і ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні».
Обґрунтовано необхідність вдосконалення норм про відповідальність за порушення законодавства про соціальний діалог. Ідеться, зокрема, про зміст статей 17, 18 Закону України «Про колективні договори і угоди», недоліком яких є, по-перше, передбачене одночасне застосування адміністративної та дисциплінарної відповідальності, що суперечить загальним принципам юридичної відповідальності; по-друге, відсутність у чинному КЗпП України спеціальних підстав для припинення трудового договору за порушення, зазначені в цих статтях; по-третє, фактично декларативний характер норми про застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які представляють роботодавців або профспілки та є особисто керівниками юридичних осіб таких сторін. У зв’язку з цим запропоновано доповнити статті 17 і 18 Закону України «Про соціальний діалог в України» окремими частинами про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності, викласти в новій редакції ст. 41-1 Кодексу України про адміністративні порушення.
У дисертації досліджено теоретичні та практичні аспекти визначення поняття, змісту та значення принципів соціального діалогу у сфері праці, а також сформульовано пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України про соціальний діалог, практики його застосування, а також зареєстрованих проєктів Трудового кодексу України.
Зазначено, що за своєю сутністю соціальний діалог є складним і багатоаспектним поняттям. Соціальний діалог застосовується в різних сферах суспільного життя (зайнятості, праці, соціального забезпечення, охорони здоров’я та ін.). Соціальний діалог у сфері праці за своєю галузевою природою є трудоправовою категорією, яку можна визначити у декількох значеннях: як один з основних принципів сучасного трудового права; як окремий правовий інститут Колективного трудового права як структурної частини системи трудового права України.
Обґрунтовано, що значення соціального діалогу у сфері праці детермінується його загальною спрямованістю на визначення, зближення та узгодження позицій сторін та їх суб’єктів задля формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин. Окрім цього, соціальний діалог у сфері праці має важливе значення як: засіб розбудови суспільних відносин демократичними методами; засіб покращення умов праці як базової категорії життя; засіб подолання соціальної напруженості та вирішення конфліктних ситуацій (у тому числі до переходу їх у активну фазу – упередження); засіб подолання протирічь між різними сторонами соціального діалогу на різних його рівнях; засіб забезпечення та спосіб встановлення справедливого балансу між інтересами сторін соціального діалогу у сфері праці; інструмент подолання кризових ситуацій, у тому числі кризи, викликаної пандемією COVID-19.
Визначено поняття принципів соціального діалогу у сфері праці як основоположних ідей, вихідних положень і засад, на яких ґрунтується соціальний діалог у сфері праці, здійснюється його правове регулювання, реалізуються інтереси і наміри сторін на відповідному рівні (національному, галузевому, територіальному та локальному) соціального діалогу у визначених законом організаційно-правових формах.
З’ясоване правозастосовне значення принципів соціального діалогу у сфері праці полягає в тому, що зазначені принципи виступають своєрідними орієнтирами подальшого розвитку соціального діалогу, сприяють підвищенню його ефективності та досягненню цілей соціального діалогу; є основою правотворчої діяльності уповноважених суб’єктів, безпосередньо впливаючи на зміст нормативних приписів; виступають еталоном при тлумаченні та застосуванні норм законодавства про соціальний діалог; запобігають зловживанню сторонами своїми правами під час здійснення соціального діалогу.
Здійснено класифікацію принципів соціального діалогу у сфері праці залежно від: сфери правового регулювання (загальноправові, міжгалузеві та інституційні); поширення на різні форми соціального діалогу (принципи, що поширюються на усі форми здійснення соціального діалогу, та принципи, що поширюються на окремі форми здійснення соціального діалогу); рівнів здійснення соціального діалогу (принципи, що поширюються на усі рівні здійснення соціального діалогу, та принципи, що поширюються на певні рівні здійснення соціального діалогу); суб’єктного складу сторін соціального діалогу (тристороннього або двостороннього співробітництва); ступеню поширення на сторін соціального діалогу (принципи, що поширюються на усіх сторін соціального діалогу, та принципи, що поширюються на окремих сторін соціального діалогу).
Встановлено, що у міжнародно-правових актах відсутній систематизований перелік принципів соціального діалогу у сфері праці. Це можна пояснити почасти й тим, що міжнародні стандарти зазначених принципів формувалися протягом тривалого часу, з урахуванням потреб і викликів сучасності, та спрямовувались передусім на визначення ключових положень здійснення соціального діалогу, як правило, на прикладі окремих організаційно-правових форм його здійснення. Зроблено висновок про те, що законодавчо закріплений у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» перелік основних принципів соціального діалогу в цілому відповідає міжнародним стандартам зазначених принципів.
З’ясовано правову природу основних принципів соціального діалогу, закріплених у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», яка є неоднорідною з точки зору віднесення окремих із них до загальноправових, міжгалузевих та інституційних принципів. Деякі з основних принципів соціального діалогу (ст. 3 Закону) за своєю правовою природою є загальноправовими (верховенства права, законності, рівності. незалежності), інші – міжгалузевими принципами, оскільки сфера застосування соціального діалогу не обмежується сферою праці (соціальний діалог здійснюється також у сферах зайнятості, соціального забезпечення, охорони здоров’я, охорони праці та ін.).
Доведено системність та взаємозв’язок законодавчо закріплених основних принципів соціального діалогу та необхідність їх комплексного застосування для досягнення мети і вирішення завдань соціального діалогу.
На підставі аналізу переліку основних принципів соціального діалогу, закріпленого у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», зроблено висновок, що цей перелік не є вичерпним. Видається можливим виокремлення й інших принципів соціального діалогу у сфері праці, зокрема, принципів окремих організаційно-правових форм соціального діалогу (наприклад, принципів узгоджувальних процедур або колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод тощо). У зв’язку з цим доречно доповнити ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» окремою частиною такого змісту: «2. Соціальний діалог в окремих формах, визначених частиною першою цієї статті, може здійснюватися з урахуванням інших принципів, передбачених законами, колективними угодами і колективними договорами».
Обґрунтовано доцільність включення до переліку інституційних (принципів правового інституту «Соціальний діалог у сфері праці») принципів соціального діалогу у сфері праці таких принципів: репрезентативності сторін; правоможності представників сторін; відкритості; прозорості; гласності; незалежності сторін; рівноправності сторін; добровільності; конструктивності; прийняття реальних зобов’язань; взаємної поваги сторін; пошуку компромісних рішень; обов’язковості розгляду пропозицій сторін; пріоритету узгоджувальних процедур; обов’язковості дотримання досягнутих домовленостей; обов’язковості виконання колективних угод, колективних договорів, інших актів соціального діалогу; відповідальності за порушення законодавства про соціальний діалог.
Враховуючи законодавчий досвід зарубіжних країн, запропоновано доповнити Кодекс законів про працю України, Книгу шосту «Колективні трудові відносини» зареєстрованих проєктів Трудового кодексу України окремою главою «Соціальний діалог у сфері праці», в якій закріпити норми про основні положення про соціальний діалог у сфері праці, в тому числі перелік інституційних принципів соціального діалогу у сфері праці з визначенням їх поняття та змісту.
Сформульовано поняття принципу верховенства права у соціальному діалозі у сфері праці як основоположної засади, відповідно до якої соціальний діалог здійснюється всіма його сторонами із забезпеченням пріоритету і непорушності прав людини через механізми юридичної визначеності, заборони свавілля, заборони дискримінації та рівності перед законом.
Враховуючи універсальність принципу верховенства права як загальноправового принципу, запропоновано поставити на перше місце у ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні» принцип верховенства права, а вже наступним – принцип законності.
На підставі аналізу змісту принципу репрезентативності і правоможності сторін та їх представників зроблено висновок про необхідність уточнення найменування цього принципу у ст.3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», оскільки вимоги репрезентативності відповідно до ст. 4 Закону стосуються конкретних суб’єктів і випадків (суб’єктів профспілкової сторони і сторони роботодавців для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах). У зв’язку з цим запропоновано розмежувати принцип репрезентативності і принцип правоможності та сформулювати його, виходячи зі змісту ст. 4 Закону, як два окремих принципи: принцип репрезентативності суб’єктів профспілкової сторони і сторони роботодавців та принцип правоможності сторін соціального діалогу та їх суб’єктів (у ст. 4 Закону виокремлюються сторони соціального діалогу та їх суб’єкти, а не представники сторін, як про це зазначається у ст.3 у формулюванні зазначеного принципу).
Визначено поняття принципу незалежності сторін соціального діалогу у сфері праці та їх суб’єктів як однієї з основоположних засад соціального діалогу у сфері праці, відповідно до якої сторони та їх суб’єкти під час участі в ньому вільні у прийнятті власних рішень, мають можливість самостійно приймати рішення для реалізації своїх прав та інтересів без втручання в їх діяльність інших сторін соціального діалогу, державних органів, інших інституцій і осіб.
Під принципом рівноправності сторін запропоновано розуміти одну з основоположних засад, відповідно до якої сторони соціального діалогу є рівними в своїх правах та обов’язках, а також можливостях ініціювання соціального діалогу, утворення органів соціального діалогу, здійснення соціального діалогу у визначених організаційно-правових формах та прийняття рішень і актів за його результатами.
Принцип конструктивності визначено як керівну ідею, що передбачає сумлінне здійснення сторонами соціального діалогу своїх прав та виконання обов’язків з метою досягнення цілей соціального діалогу, а також заборону зловживання цими правами як при ініціюванні соціального діалогу, так і під час його здійснення.
Пов’язану з конструктивністю взаємодію в соціальному діалозі у сфері праці запропоновано розглядати як погоджену у часі та місці спільну діяльність, партнерське співробітництво сторін з метою досягнення мети соціального діалогу.
У дисертації сформульовані поняття та розкрито зміст інших основних принципів соціального діалогу, закріплених у міжнародно-правових актах і ст. 3 Закону України «Про соціальний діалог в Україні».
Обґрунтовано необхідність вдосконалення норм про відповідальність за порушення законодавства про соціальний діалог. Ідеться, зокрема, про зміст статей 17, 18 Закону України «Про колективні договори і угоди», недоліком яких є, по-перше, передбачене одночасне застосування адміністративної та дисциплінарної відповідальності, що суперечить загальним принципам юридичної відповідальності; по-друге, відсутність у чинному КЗпП України спеціальних підстав для припинення трудового договору за порушення, зазначені в цих статтях; по-третє, фактично декларативний характер норми про застосування дисциплінарних стягнень до осіб, які представляють роботодавців або профспілки та є особисто керівниками юридичних осіб таких сторін. У зв’язку з цим запропоновано доповнити статті 17 і 18 Закону України «Про соціальний діалог в України» окремими частинами про притягнення зазначених осіб до адміністративної відповідальності, викласти в новій редакції ст. 41-1 Кодексу України про адміністративні порушення.
Бібліографічний опис
Яцишин В. В. Принципи соціального діалогу у сфері праці. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, соціальний діалог, соціальний діалог у сфері праці, принципи трудового права, основні принципи соціального діалогу, принципи соціального діалогу, законодавство України, проєкт Трудового кодексу України, social dialogue, social dialogue in the sphere of labor, principles of labor law, basic principles of social dialogue, principles of social dialogue, legislation of Ukraine, draft Labor Code of Ukraine
Цитування
Яцишин В. В. Принципи соціального діалогу у сфері праці. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 – Право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021