Сутність та зміст охоронного правовідношення: темпоральні аспекти

Abstract

Стаття присвячена дослідженню актуального питання про сутність і темпоральні прояви такого об'єктивно наявного феномена, як охоронно-правове відношення. У роботі наданий розгорнутий аналіз доктринальних напрацювань різних періодів, у яких цивілістична думка поступово змінювалася від універсального бачення правовідношення як єдиного явища, що може трансформуватися з непорушеного стану в порушений, до новітньої концепції про поділ матеріальних відносин на регулятивні та охоронні. Саме в межах останніх, які, власне, виникають від моменту правопорушення, можлива реалізація захисної властивості суб'ективного права. Позаяк регулятивне право здійснюється виключно в не примусовому (добровільному) режимі, право кредитора, що витікає з такого зобов'язання, не наділене властивістю примусової реалізації; подібна здатність притаманна лише охоронному пра-вовідношенню. У праці обстоюється теза про різну сутність, спрямованість і зміст таких відношень. Натомість підтримується наукова концепція, згідно з якою право на захист, у тому числі у судовому порядку (позовне домагання), є матеріальним повноваженням, що реалізується в межах самостійного охоронно-правового відношення. До його змісту входить повноваження стосовно припинення правопорушення та усунення його негативних наслідків. За умови порушення нормального порядку поведінки учасниками правовідно-шення взаємини, що між ними виникають, мають уже зовсім інший характер, вони будуть спрямовані на усунення порушення права, припинення неналежного виконання обов'язку, відшкодування збитків тощо, в тому числі і шляхом застосування до порушника заходів примусу. Можливість застосування примусових заходів стає конкретною, реальною, і саме це становить зміст права кредитора на позов у матеріальному сенсі. Таким чином, можемо дійти висновку про те, що охоронні відносини виникають тільки тоді, коли сталося порушення суб'єктивного матеріального права особи і саме вони характеризують здатність суб'єктивного права бути захищеним.

The article is devoted to the study of the topical issue of the essence and temporal manifestations of such an objectively existing phenomenon as the protection and legal relationship. The paper presents a detailed analysis of doctrinal developments of different periods, in which civilist thought gradually changed from a universal vision of the legal relationship as a single phenomenon that can be transformed from an intact state to a disturbed one, to the latest concept of division of material relations into regulatory and protective. It is within the framework of the latter, which, in fact, arise from the moment of the offense, that the protective property of subjective law can be realized. Since the regulatory right is exercised exclusively in a non-coercive (voluntary) regime, the creditor’s right arising from such an obligation is not endowed with the property of coercion; such an ability is inherent only in the protective legal relationship. The thesis defends the thesis about the different essence, direction and content of these relations. Instead, the scientific concept is supported, according to which the right to protection, including in court (claim) is a material power, which is exercised within the framework of an independent legal protection relationship. Its content includes the authority to terminate the offense and eliminate its negative consequences. In case of violation of the normal order of conduct by the parties, the relationship between them is of a completely different nature, they will be aimed at eliminating the violation, termination of improper performance of duties, compensation, etc., including by applying measures to the violator coercion. The possibility of coercive measures becomes concrete, real and this is the essence of the creditor’s right to sue in the material sense. Thus, we can conclude that the protective relationship arises only when there is a violation of the subjective substantive right of the person and they characterize the ability of the subjective right to be protected.