Нагляд і контроль у системі захисту трудових прав і свобод

Abstract

Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці трудового права спеціальним комплексним дослідженням нагляду і контролю як складової системи захисту трудових прав і свобод.Встановлено, що система захисту трудових прав і свобод є складною багаторівневою структурою, складовими якої є об’єкти захисту, суб’єкти захисту, предмет захисту, форми, способи та засоби захисту.Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та його відповідність міжнародно-правовим актам, зокрема, конвенціям і рекомендаціям МОП. Відзначено недоліки правового регулювання нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Проаналізовано положення Книги сьомої «Нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства» зареєстрованих проєктів Трудового кодексу України.З’ясовано, що чинне законодавство України у сфері нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю в цілому відповідає міжнародним стандартам, зокрема, конвенціям і рекомендаціям Міжнародної організації праці в цій сфері. Водночас у національну юридичну практику необхідно більш активно впроваджувати положення актів МОП щодо превентивних заходів запобіганню порушенням прав працівників шляхом заохочення та поширення співпраці між службовими особами інспекції праці та організаціями роботодавців і працівників, посилення превентивної функції інспектування.Обґрунтовано, що, незважаючи на певні відмінності цих понять, з наукової точки зору видається доцільним формулювання єдиного поняття нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю. Зазначене поняття може бути визначено в декількох значеннях: 1) як одна з юрисдикційних форм захисту трудових прав і свобод працівників; 2) як діяльність уповноважених органів (для громадського контролю – профспілками та їх організаціями) (або діяльність уповноважених державних і громадських органів, органів місцевого самоврядування (для громадського контролю – профспілками та їх організаціями); 3) як правовідносини у системі правовідносин у сфері праці; 4) як окремий правовий інститут у системі трудового права України; 5) як правова процедура, що здійснюється у передбаченому законодавством порядку.Доведено, що нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю не є підінститутом інституту охорони праці. Як окремий правовий інститут у системі трудового права України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є сукупністю правових норм, що закріплюють поняття, функції, основні завдання, суб’єкти, об’єкти, форми та порядок здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю.Зроблено висновок, що правовідносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю є складовою системи правовідносин у сфері праці. Ядром цієї системи є індивідуальні трудові правовідносини, суб’єктами яких є працівник і роботодавець. Якщо в індивідуальних трудових правовідносинах реалізується індивідуальний (приватний) інтерес, у колективних трудових правовідносинах – корпоративні інтереси окремих соціальних груп, то у правовідносинах із нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю реалізуються загальносоціальні інтереси.Доведено, що відносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю є складовою предмету трудового права. Якщо дотримуватися концепції предмету трудового права як трудових і безпосередньо пов’язаних з ними відносин, то відносини з нагляду і контролю належать до останнього виду відносин. Вони тісно (або безпосередньо) пов’язані з трудовими відносинами і не можуть виникнути та існувати без цих відносин. Якщо брати до уваги іншу концепцію предмету трудового права як індивідуальних і колективних трудових відносин, то відносини з нагляду і контролю є самостійним видом суспільних відносин, які мають як зовнішній, так і внутрішній характер залежно від їх виду. Вони мають допоміжний, обслуговуючий характер щодо індивідуальних і колективних трудових правовідносин.Обґрунтовано, що державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є державною юрисдикційною формою захисту трудових прав і свобод працівників. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю слід розглядати як громадську неюрисдикційну форму захисту трудових прав і свобод, яка здійснюється професійними спілками та їх об’єднаннями.Зроблено висновок, що співвідношення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю з іншими формами захисту трудових прав і свобод полягає в їх єдності, взаємодії та відмінностях. Як юрисдикційна форма захисту трудових прав і свобод нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю відрізняється від інших форм захисту та суб’єктною ознакою, процедурою здійснення, способами та засобами захисту, формами реагування на порушення трудових прав та свобод, правовими наслідками.З’ясовано, що у чинному КЗпП України, проекті Трудового кодексу України відсутні окремі глави (розділи) про захист трудових прав. Враховуючи законодавчий досвід окремих зарубіжних країн, обґрунтовано доцільність доповнення чинного Кодексу і законопроекту окремою главою (книгою) з відповідною назвою. Норми про нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю як одну з форм захисту трудових прав варто закріпити саме в цій главі (книзі).Сформульовано визначення поняття державного нагляду за додержанням законодавства про працю як діяльності уповноважених посадових осіб Державної служби України з питань праці та її територіальних органів, що здійснюється у передбачених законодавством формах, з виявлення порушень та недоліків під час здійснення центральними органами виконавчої влади (об’єктами нагляду) контрольних повноважень.Державний контроль за додержанням законодавства про працю визначено як діяльність уповноважених посадових осіб Державної служби України з питань праці та її територіальних органів, що здійснюється у формі інспекційного відвідування, з перевірки додержання юридичними та фізичними особами, які використовують найману працю, вимог законодавства про працю, застосування заходів впливу у зв’язку з його порушенням.З’ясовано, що суб’єктами наглядово-контрольних правовідносин є суб’єкти та об’єкти нагляду і контролю. Суб’єктами є державні органи, що здійснюють функції державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та охорону праці, органи громадського контролю, органи місцевого самоврядування, роботодавці (уповноважені ними особи). Об’єктами нагляду і контролю є центральні органи виконавчої влади, що здійснюють контрольні повноваженя, юридичні особи (зокрема їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами), фізичні особи, які використовують найману працюВідзначено недостатню увагу законодавця до правової регламентації громадського контролю за додержанням законодавства про працю в чинному КЗпП України. Запропоновано внесення доповнень до частини третьої ст. 259 КЗпП України, в якій міститься тільки одне речення про те, що громадський контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об'єднання. Як видається, варто було б цю частину доповнити нормами частин сьомої, дев’ятої, десятої ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Аргументовано необхідність узгодження положень частин дев’ятої та десятої ст. 21 та п. 12 частини першої ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» з метою підвищення ефективності здійснення громадського контролю профспілками за додержанням законодавства про працю, доповнення п. 12 частини першої ст. 247 КЗпП України, п. 12 частини першої ст. 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» після слів «вимагає усунення виявлених недоліків» словами «відповідно до частини дев’ятої ст. 21 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».Обґрунтовано, що усталена в науці трудового права точка зору щодо виокремлення державного нагляду і контролю та громадського контролю за додержанням законодавства про працю, потребує корегування. Видається доцільним виділення не громадського контролю за додержанням законодавства про працю, а недержавного контролю, що здійснюється профспілками, їх об’єднаннями, іншими сторонами соціального діалогу, органами місцевого самоврядування, роботодавцями (уповноваженими ними представниками).Зазначено, що процедура здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, спрямована на виявлення порушень та недоліків під час здійснення центральними органами виконавчої влади (об’єктом нагляду) повноважень, визначених частиною другою статті 259 Кодексу законів про працю України (контрольних повноважень) складається зі: 1) стадії отримання держання уповноваженою посадовою особою необхідних документів, інформації, пояснення, звіти, матеріали, іншу інформацію; 2) стадії аналізу матеріалів та організаційно-розпорядчих документів, що складаються під час проведення та за результатами інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань, показників статистичної та оперативної звітності, інших даних; аналізу отриманих від державних органів, фізичних та юридичних осіб документів і матеріали щодо предмета державного нагляду, інформації з автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз даних, створених державними органами; 3) стадії правової кваліфікації (висновок про стан дотримання об’єктом нагляду законодавства про працю під час здійснення контрольних повноважень); 4) стадія внесення керівнику об’єкта нагляду обов’язкової для виконання вимоги, ініціювання притягнення посадових осіб об’єкта нагляду до відповідальності за порушення законодавства під час здійснення контрольних повноважень, скасування чи зупинення дії прийнятих ними рішень, якщо вони суперечать законодавству про працю.На підставі аналізу змісту Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю дозволяє виокремлено такі стадії контролю як правової процедури: 1) стадія підготовки до проведення інспекційного відвідування (одержання необхідної інформації та/або документів); 2) стадія проведення інспекційного відвідування; 3) стадія правової кваліфікації; 4) стадія складення акту інспекційного відвідування, припису та прийняття рішень за результатами відвідування; 5) застосування заходів впливу у зв’язку з порушенням законодавства про працю.Зроблено висновок, що відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, що застосовується відповідно до частини другої ст. 265 КЗпП України, варто вважати трудоправовою відповідальністю та її недоцільно іменувати фінансовою відповідальністю роботодавця, як це пропонується в літературі, адже остання має іншу галузеву природу. У такому випадку у ст. 265 КЗпП України необхідно зазначити, чи може бути відповідальність у вигляді штрафу накладена незалежно від притягнення юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.