Цивільна відповідальність за неправомірне використання торговельної марки в мережі Інтернет

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням цивільної відповідальності за неправомірне використання торговельної марки в мережі Інтернет. У дисертації визначено методологію дослідження та здійснено огляд літератури за проблематикою дослідження. Розглянуто становлення та розвиток законодавства щодо цивільної відповідальності за неправомірне використання торговельної марки в мережі Інтернет, а також надано характеристику правовідносин, що виникають у зв’язку з цим. При цьому впреше запропонована класифікація історичного розвитку законодавства України стосовно правового регулювання цивільних відносин щодо прав на торговельні марки у мережі Інтернет: 1) Перший етап розвитку законодавства, що регламентує цивільні відносини стосовно торговельних марок у мережі Інтернет – період становлення та розвитку самостійності України та рух України до євроінтеграції з 1991 до 2003 року; 2) Другий етап розвитку законодавства, що регламентує цивільні відносини стосовно торговельних марок у мережі Інтернет, – період розвитку економічних відносин з країнами ЄС та правового регулювання цивільних відносин щодо прав на торговельну марку з 2004 до 2013 року; 3) Третій етап розвитку законодавства, що регламентує цивільні відносини стосовно торговельних марок у мережі Інтернет, – період активного розвитку економічних відносин на шляху України до євроінтеграції з 2014 до 2022 року після підписання угоди «Про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», ратифікованою 16 вересня 2014 року; 4) Четвертий етап розвитку законодавства, що регламентує цивільні відносини стосовно торговельних марок у мережі Інтернет, – період розвитку та оновлення економічних відносин України в умовах воєнного стану. У дисертації визначено поняття та правова природа права власності на торговельні марки за законодавством України, а також надано їх загальну характеристику. Охарактеризовано торговельні марки як об’єкти захисту в мережі Інтернет в Україні. У дисертації акцентовано увагу на тому, що посилення правового захисту прав на торговельні марки у мережі Інтернет спричинене необхідністю посилення захисту прав споживачів шляхом забезпечення останніх від контрафактних товарів позначених торговельними марками, зокрема відомими торговельними марками (брендами), гарантування прав суб’єктам, які здійснюють свою підприємницьку діяльність у мережі Інтернет з дотриманням норм законодавства щодо захисту прав на торговельні марки (знаки для товарів та послуг). Запропоновано визначення поняття «захист торговельних марок у мережі Інтернет» як комплексу дій, направлених на належну реєстрацію прав на торгівельні марки, як об’єкти інтелектуальної власності, у забезпеченні обмежень щодо використання торговельних марок іншими особами шляхом надання пропозицій стосовно використання зареєстрованої торговельної марки за винагороду та з дозволу власника торговельної марки, висвітлення у засобах масової інформації даних про неправомірне використання торговельної марки та осіб (фізичних або юридичних, з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), які вчиняють порушення прав власності на торгівельні марки у мережі Інтернет, збору та фіксації документальних доказів порушення прав на торговельну марку в мережі Інтернет, внесення торговельних марок до митного реєстру, та інших дій, які не суперечать законодавству України та міжнародним договорам, ратифікованим в Україні. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано висновок про те, що право на торгівельні марки слід вважати змішаним інститутом та відносити його до засобів індивідуалізації виробника, права промислової власності та конкурентного права, що виявляється як особисті немайнові блага, елементи інших прав та запорука їх реалізації, права особливого роду. Надано загальну характеристику цивільної відповідальності за неправомірне використання торгівельних марок в мережі Інтернет, визначено її підстави та умови. Досліджено правомірні та неправомірні (паразитичні) способи використання торговельної марки в мережі Інтернет. Визначено поняття та особливості захисту прав власника торгівельної марки в мережі Інтернет. За результатами дисертаційного дослідження доведено, що однією з важливих обставин настання цивільної відповідальності за неправомірне використання торговельних марок у мережі Інтернет виступає установлення власника вебсторінки, на якій були використані або використовуються ці торгівельні марки. Зазначено, що розвиток Інтернету, поряд із його позитивними сторонами, спричинив також деякі негативні наслідки для соціальних, економічних та інших відносин щодо торговельних марок. Іншими словами, Інтернет не обмежився одним економічним простором, а вплинув на глобальну економічну систему через доменні імена і цей процес посилюється з кожним днем, зокрема, вплинув на правову назву інтелектуальної власності та її статус, порушуючи деякі питання, які потребують врегулювання. Прикладом цього є випадки реєстрації всесвітньо відомих і популярних торговельних марок як доменних імен деякими недобросовісними особами. Випадки, пов’язані з використанням торговельних марок у доменних іменах, досліджуються правозастосовною практикою зарубіжних країн як відносно поширене питання в загальній та науковій роботі. У зарубіжному праві та судовій практиці цей вид спору визначається як кіберсквоттинг, тобто цей термін використовується для інших осіб, які недобросовісно реєструють або використовують чужу торговельну марку. Зроблено висновок, що можливість забезпечення належного міжнародного захисту та правової охорони прав на торгівельні марки в мережі Інтернет, шляхом подання одного позову до ВОІВ, замість здійснення судового розгляду кожного позову кожною країною окремо, дає участь України у міжнародних договорах та угодах, у тому числі й в угоді ВОІВ. Доведено, що у справах про порушення прав на торгівельні марки у мережі Інтернет найважчим є те, яким чином ідентифікувати порушника права на торговельну марку. Рівень анонімності, який Інтернет надає своїм користувачам, є негайним викликом для правовласника торговельної марки, оскільки ідентифікація порушника повинна бути першим кроком до будь-яких примусових дій. Зроблено висновок, що сьогодні розширення торговельних відносин з матеріального простору у віртуальний, створює сприятливе торгове середовище для учасників. Однак, розвиток Інтернету, поряд із його позитивними сторонами, став місцем недоброчесності для деяких сторін. Доменні імена всесвітньо відомих брендів привласнюються, що призводить до тенденцій недоброчесної ринкової конкуренції. У деяких країнах таку практику називають кіберпіратством, у нашій державі – недобросовісною конкуренцією. Хоча ця незаконна діяльність регулюється відповідним законодавством та судовими документами у іноземних державах, питання визначення її правового статусу в нашій національній сфері залишається відкритим. Разом з тим, законодавство про інтелектуальну власність та Інтернет продовжує розвиватися і оскільки прецедентне право щодо торговельних марок у цифрову епоху перебуває у динамічному розвитку, ми повинні мати більше ясності щодо того, як маркетинг у соціальних мережах та «AdWords» можуть впливати на права інтелектуальної власності, у тому числі й права на торговельну марку. Наразі одним із головних повідомлень для компаній є те, що коли мова заходить про захист торговельних марок в Інтернеті, отримання експертної юридичної консультації є доцільною інвестицією для захисту бренду та найкращих інтересів організації. Підводячи підсумки розгляду виконавчого провадження, як завершального етапу притягнення до цивільної відповідальності за протиправне використання торговельної марки у мережі Інтернет, наголошується, що попри наявність прогалин у галузевому законодавстві, виконавче провадження є дієвим та ефективним засобом стягнення майнової або немайнової шкоди у грошовій формі, завданої порушенням права інтелектуальної власності на торговельну марку. У дисертаційному дослідженні запропоновано, що з метою удосконалення правового регулювання використання торговельних марок необхідно викласти положення абзацу третього частини четвертої статті 16 зазначеного Закону України, а саме: «застосування торговельної марки в діловій документації або у рекламі, а також в мережі Інтернет» у наступній редакції: «застосування її в діловій документації, рекламі та в інші способи, зокрема на вебсторінках та/або вебсайтах в мережі Інтернет тощо». Таке формулювання значною мірою розширить коло випадків, в яких визнається використання торговельної марки. Зроблено висновок, що судова практика та цивільне законодавство спрямовані на задоволення інтересів підприємців, які займаються перепродажем товарів, адже вони звільняються від обов’язку укладати ліцензійні угоди та сплачувати роялті за користування торговельною маркою у разі купівлі маркованого товару після виведення його у цивільний оборот. У дисертації запропоновано під «чесною підприємницькою практикою» розуміти підприємницьку діяльність, яка не суперечить визначеним правилам, усталеним торговим та іншим приватним звичаям. Закріплення на законодавчому рівні запропонованого термінологічного визначення дало б змогу уточнити положення пункту 6 статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», що у свою чергу сприяло б полегшенню вирішення спорів, пов’язаних з використанням торговельних марок. У мережі Інтернет у такий спосіб торговельна марка може використовуватись на вебсайтах інтернет-магазинів, що займаються продажом додаткового обладнання чи запасних частин. Прикладом цього може слугувати використання у видимій частині вебсайту інтернет-магазину, який займається продажем автомобільних запчастин, зображення конкретної торговельної марки автомобіля, до якої можуть застосовуватись запасні частини або додаткове обладнання. У дисертаційному дослідженні запропоновано визначення поняття «торговельний майданчик» як комплексу матеріально-технічних засобів, що слугує для забезпечення користувачам доступу до електронної комерції та на якому представлено товари або вебсайти різних продавців у тому самому домені. Проаналізовано способи захисту порушеного права інтелектуальної власності на торговельну марку в мережі Інтернет. Визначено особливості захисту прав на торговельні марки в мережі Інтернет шляхом визначення у суді належності доказів та належного відповідача. Акцентовано увагу на тому, що за певних обставин використання торговельної марки за ліцензійним договором буде вважатися неправомірним навіть у випадку, якщо такий договір передбачає можливість використання в мережі Інтернет, адже у таких соціальних мережах як «Facebook», «Instagram» Правилами користування передбачено, що користувач надає власнику соціальної мережі компанії «Meta» право на використання об’єктів інтелектуальної власності на підставі ліцензії. Таким чином, якщо ліцензійний договір між власником торговельної марки та користувачем не передбачає субліцензування, то таке використання буде вважатися неправомірним. Доведено, що на сьогодні існують безліч способів неправомірного використання торговельної марки в мережі Інтернет до яких можна віднести використання її на окремих вебсайтах, на майданчиках безкоштовних та платних оголошень, у соціальних мережах. Крім того, важливим аспектом під час визначення неправомірності такого використання є розуміння обставин, які підтверджують неправомірність використання у широкому та вузькому сенсі. Також наголошується, що обставиною, яка завдає найбільшу шкоду власникам торговельних марок, є повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України. Акцентовано увагу на тому, що неправомірне використання торговельної марки в мережі Інтернет є цивільним правопорушенням, адже порушує цивільні права особи, а тому має чотири обов’язкові складові, до яких відносяться протиправна поведінка, завдана шкода, причинний зв’язок, вина. У разі протиправного використання торговельної марки в мережі Інтернет найбільш ефективними способами захисту порушеного права є самозахист та судовий захист. Встановлено, що під час визначення розміру завданої шкоди шляхом неправомірного використання торговельних марок у мережі Інтернет, велике значення для застосування цивільної відповідальності має визначення розміру завданої шкоди, а також визначення належного відповідача і визначення належними докази порушення прав на торгівельні марки у мережі Інтернет. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері цивільної відповідальності за неправомірне використання торговельної марки в мережі Інтернет. Зокрема, запропоновано внести зміни до ЦК України та доповнити його статтею 495 1 , якою слід передбачити норми щодо цивільної відповідальності за неправомірне використання торговельних марок, у тому числі у мережі Інтернет, та захист прав власників торговельної марки. Крім того, з метою подальшого удосконалення чинного законодавства України, запропоновано внести відповідні зміни до окремих норм Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг», зокрема викласти положення абзацу третього частини четвертої статті 16 зазначеного Закону України, а саме «застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет» у наступній редакції: «застосування торговельних марок в діловій документації, рекламі та в інші способи, зокрема на вебсторінках та/або вебсайтах у мережі Інтернет тощо». Таке формулювання значною мірою розширить коло випадків, у яких визнається використання торговельної марки.

Склад разової ради:

Голова ради – Харитонова Олена Іванівна, д.ю.н., професорка, завідувачка кафедри права інтелектуальної власності та патентної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»;

Рецензенти:

Бааджи Наталія Пилипівна, к.ю.н., доцентка, доцентка кафедри права інтелектуальної власності та патентної юстиції Національного університету «Одеська юридична академія»;

Токарева Віра Олександрівна, к.ю.н., доцентка, доцентка кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»;

Офіційні опоненти:

Булеца Сібілла Богданівна, д.ю.н., професорка, завідувачка кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородський національний університет»;

Клейменова Світлана Миколаївна, к.ю.н., доцентка, доцентка кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Захист відбудеться 08.07.2024 року об 11:00 за адресою : м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@user-wu8rk6dl5l