Захист прав та інтересів фізичних осіб, порушених внаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності

Abstract

Дисертація є першим в українській правовій науці дослідженням, в якому сформовано наукову концепцію забезпечення механізму захисту цивільних прав та інтересів фізичних осіб, порушених унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності в Україні.У результаті проведеного дослідження етапів творчості та етапів життєвого циклу об’єкта права інтелектуальної власності зроблено висновок, що права та інтереси фізичних осіб можуть бути порушені саме на етапі набуття прав на об’єкт права інтелектуальної власності, тобто з моменту, коли відбувається реєстрація прав на об’єкт права інтелектуальної власності, або у випадку, коли реєстрація не є обов’язковою, саме з моменту створення або оприлюднення твору, оскільки процес творчої діяльності не піддається правовому регулюванню (за виключенням деяких випадків, коли, наприклад, мова йде про фіксацію людини способами фото-, відео-, кіно- телезйомки – ст. 307, 308 ЦК України).Враховуючи нематеріальну природу об’єктів права інтелектуальної власності, у випадку порушення прав та інтересів фізичної особи при використанні цих об’єктів до суду може бути заявлено комплекс позовних вимог:- про припинення використання об’єкта права інтелектуальної власності, що порушує права та інтереси фізичної особи, самим творцем або особою, якій належать майнові права інтелектуальної власності;- ро припинення перебування у цивільному обороті конкретних примірників, у яких втілюється об’єкт права інтелектуальної власності (зокрема, їх вилучення та знищення);- про заборону надання дозволів на використання об’єктів права інтелектуальної власності, тобто припинення дії укладених договорів про використання об’єкта права інтелектуальної власності;- про заборону надання дозволу в майбутньому на використання об’єкта права інтелектуальної власності, заборону його використання самим автором або правоволодільцем;- про заборону вчинення у майбутньому певною особою дій, що порушують право інтелектуальної власності.Обґрунтовано позицію, відповідно до якої розмежування понять «охорона» та «захист» прав та інтересів інтелектуальної власності слід проводити на тій підставі, що охорона надається об’єктам права інтелектуальної власності, а захист – правам та інтересам, порушеним унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності.Сформульовані визначення понять цивільно-правового захисту прав та інтересів інтелектуальної власності та цивільно-правового механізму захисту прав та інтересів фізичних осіб, порушених унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності. Цивільно-правовий захист прав та інтересів інтелектуальної власності являє собою передбачену законом міру можливої поведінки особи з метою припинення порушення її особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності та інтересів, а також відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права чи інтересу, що може здійснюватися як самостійно суб’єктом права чи інтересу, так і шляхом звернення до відповідних компетентних органів.Цивільно-правовий механізм захисту прав та інтересів фізичних осіб, порушених унаслідок використання об’єктів права інтелектуальної власності, є сукупністю цивільно-правових способів, за допомогою яких здійснюється вплив на відносини, що виникають унаслідок порушення прав та інтересів фізичних осіб на об’єкти права інтелектуальної власності, з метою їх захисту.Визначено, що цивільно-правові способи захисту прав інтелектуальної власності мають комплексний процесуальний та матеріально-правовий характер, за допомогою них здійснюється визнання та поновлення порушеного права інтелектуальної власності шляхом відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), стягнення доходу, виплати компенсації.У дослідженні визначено, що, враховуючи рівень розвитку цифрового суспільства, на сьогодні наявні передумови для перегляду питання щодо розширення кола суб’єктів відносин права інтелектуальної власності. У результаті дослідження питання участі штучного інтелекту у відносинах інтелектуальної власності зроблені відповідні висновки щодо можливості у майбутньому визнання його суб’єктом права інтелектуальної власності. Машини, які здатні розвивати та вдосконалювати свої здібності шляхом навчання (процес, в якому штучний інтелект може розпізнавати та розуміти інформацію та дані під наглядом або без нагляду людини), можуть одержати право на патент, оскільки основною метою законодавства про інтелектуальну власність є охорона та захист нових творів, що приносять користь громадськості, а також суспільним інтересам.Визначено, що до питання відповідальності штучного інтелекту необхідно підходити диференційовано. У ситуаціях, коли особа, яка використовує технології штучного інтелекту, має можливість передбачити результат або зобов’язана відповідати за обробку та контроль за штучним інтелектом (так званий,слабкий штучний інтелект (виключно імітація природного інтелекту), тоді саме ця особа є відповідальною за шкоду, спричинену третім особам. Однак, якщо штучний інтелект з часом стане незалежним і зможе функціонувати без прямого програмування, розвиваючись шляхом самонавчання та виходячи за межі передбачуваності (так званий, сильний штучний інтелект), тоді відповідальність має нести сам штучний інтелект, однак, зрозуміло, що на сьогодні відповідальність штучного інтелекту не відповідає цивільному законодавству України.На сьогодні, відповідно до чинного законодавства України, особою, яка несе відповідальність за шкоду, спричинену в результаті використання технологій штучного інтелекту, є його творець. Як правило, винна особа буде визначатися в конкретному випадку як особа, що сприяла або брала участь у створенні результату інтелектуальної діяльності за допомогою технологій штучного інтелекту, або як особа, що здійснила використання результату інтелектуальної діяльності з порушенням прав та інтересів фізичних осіб.Зроблено висновок, що реалізація цивільно-правового механізму захисту прав інтелектуальної власності може бути здійснена за рахунок подальшого уточнення правового режиму новітніх об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, комп’ютерних програм, баз даних (компіляції даних), доменного ім’я, вебсайтів.У дослідженні зроблено висновок, що комп’ютерна програма може одночасно охоронятися як нормами авторського права, так і патентного права за наявності умов патентоздатності. Враховуючи комплексний характер комп’ютерних програм як об’єктів права інтелектуальної власності запропоновано вести зміни до частини четвертої статті 433 ЦК України наступного змісту: «Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори, за винятком випадків, коли вони за умовами патентоздатності є винаходами (корисними моделями)».Сучасний стан розвитку інформаційних технологій, коли активно використовуються методи автоматичного обігу та обробки даних, сформовані глобальні інформаційно-комунікаційні системи, свідчить про попит та необхідність захисту за допомогою права sui-generis або як комерційної таємниці нетворчих баз даних, як-то, клієнтські бази, інформація про попередні запити користувача електронної мережі тощо.Зроблено висновок, що доменне ім’я є об’єктом авторського права, оскільки вибір позначення для реєстрації доменного імені, яке добре запам’ятовується, відображає специфіку продукту, що пропонується в мережі Інтернет, є творчим процесом та потребує чималих інтелектуальних зусиль. Враховуючи той факт, що індивідуалізація продукту в Інтернеті здійснюється за допомогою таких засобів індивідуалізації як торгівельні знаки та фірмові найменування, то у охороноздатності доменного імені визначальною є його адресна складова, як буквено-цифрове позначення IP-адреси комп’ютера, що є об’єктом охорони авторського права.Вебсайт є складним об’єктом права інтелектуальної власності та поєднує в собі різні об’єкти права інтелектуальної власності, а саме об’єкти авторського права й суміжних прав, об’єкти патентного права (об’єкти технологій, які вирішують певну технічну задачу, а відтак є винаходом або корисною моделлю), засоби індивідуалізації суб’єктів господарювання (комерційне найменування, зображення знака для товарів і послуг).На підставі проведеного дослідження особливостей об’єктів захисту при порушенні права інтелектуальної власності запропоновано з метою ефективної реалізації цивільного законодавства в галузі інтелектуальної власності ввести обов’язкову реєстрацію всіх видів об’єктів інтелектуальної власності, в тому числі, реєстрацію об’єктів авторського права та суміжних прав.Досліджено особливості визнання права, інтересу на об’єкт авторського та суміжного права, права промислової власності, засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, торговельну марку тощо та визначено, що вимога про визнання права, інтересу може бути заявлена до суду у випадку, коли оспорюється приналежність права, інтересу тій чи іншій особі, а також у випадку заперечення охороноздатності об’єкта права інтелектуальної власності.За наслідками дослідження таких способів захисту прав інтелектуальної власності як відшкодування моральної (немайнової) шкоди; відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманого унаслідок порушення права інтелектуальної власності, або виплата компенсацій, зроблено відповідні висновки. Зокрема, визначено, що у сфері права інтелектуальної власності протиправна дія, яка породжує право на відшкодування моральної шкоди, характеризується такою кваліфікуючою ознакою як порушення немайнових прав інтелектуальної власності, які, однак, можуть бути безпосередньо пов’язані із майновими правами інтелектуальної власності в разі знищення чи пошкодження майна фізичної особи. Доведено, що переважно збитки за порушення прав інтелектуальної власності полягають в упущеній вигоді, яку суб’єкт права інтелектуальної власності одержав би, якщо б його права не були порушені. Запропоновано базою розрахунку збитків встановити ціну оригіналу твору чи іншого об’єкта права інтелектуальної власності.У дослідженні запропоновано класифікацію видів компенсацій за порушення прав інтелектуальної власності в залежності від ступеня вини порушника: 1) у разі грубої необережності порушника використовується оціночна компенсація, яка вираховується як подвоєна сума винагороди або комісійних платежів, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного права інтелектуальної власності замість відшкодування збитків або стягнення доходу; 2) у разі умисного порушення застосовується штрафна компенсація, яка обчислюється як потроєна сума такої винагороди або комісійних платежів.Стосовно такого способу захисту як компенсація визначено, що у всіх спеціальних законах щодо охорони об’єктів права інтелектуальної власності необхідно законодавчо закріпити мінімальний та максимальний розмір компенсації, що має бути сформованим на підставі узагальнення судової практики з урахуванням звичайної ціни від використання об’єкта права інтелектуальної власності (наприклад, від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат), та заборону судам знижувати оціночну та штрафну компенсацію, порівняно з розміром, заявленим у позовній заяві. Можливість зниження заявленої у позовній заяві суми компенсації має бути передбачена в цивільному законодавстві України лише у разі, коли відбувається порушення прав на декілька об’єктів права інтелектуальної власності, що належать одній особі.