Законодавча стратифікація засобів доказування в адміністративному судочинстві

Abstract

У статті обґрунтовується існування окремих випадків законодавчої стратифікації засобів доказування. Аналізуючи обов’язок мотивувати в судовому рішенні непогодження із різними доказами, автор приходить до висновку про порівняно більшу значимість висновку експерта. Обстоюється також відносна пізнавальна вагомість «пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників»; природа та правове регулювання даного джерела розтлумачені у контексті його меншої надійності, ніж показань свідків. Охарактеризовано виявлені ознаки ієрархізації фактичних даних, їх належне сприйняття у процесі оцінки доказів.

This article describes isolated examples of legislative stratification of evidence. Analyzing obligation to substantiate disagreement with different evidence in judicial decisions, author leans towards comparatively greater importance of expert opinion. The article also deals with relative cognitive validity of «arguments from parties, third persons and their representatives»; nature and legal regulation of this source are interpreted in context of its lesser reliability than witnesses’ testimony. The article revealed hierarchization signs of actual data, their proper understanding during evaluation of evidence.