Місце банківської таємниці в цивільно-правових відносинах

Abstract

Статтю присвячено питанням визначення банківської таємниці на основі підходів, запропонованих у чинному законодавстві, правозастосовній практиці та юридичній доктрині. Визначено, що банківську таємницю найчастіше визначають як вид інформації, інститут права, принцип банківського права або банківської діяльності, обов’язок банку та його співробітників. На підставі аналізу законодавства й фахової літератури з’ясовано, що семантичне співвідношення інформації та банківської таємниці ґрунтується на різних підходах, а на позначення їх співвідношення використовуються лексичні формули «містить банківську таємницю», «є банківською таємницею», «становить банківську таємницю», «складає банківську таємницю», «вважається банківською таємницею» тощо. Виокремлено перелік дій, які можуть застосовуватися щодо банківської таємниці, серед яких – зберігання, захист, використання й розкриття, гарантування, правове регулювання та зняття. Доведено, що природа таких дій є різною, що свідчить про відсутність єдності у визначенні категорії «банківська таємниця». Зроблено висновок, що найчастіше банківська таємниця визначається як особливий вид інформації, тобто відомості, що становлять цінність у юридичному сенсі, – об’єкт права. Зауважено, що більшість даних про особу та її фінансові операції існують у реальному світі й поза відносинами з банками, а отже, не мають статусу банківської таємниці до отримання таких даних банківською установою. Аргументовано, що такі відомості поза волею власника не мають і статусу конфіденційної інформації, а отже, не є об’єктами права як такі, що не мають юридичної цінності й необхідності в захисті. Доведено, що категорія «банківська таємниця» може розглядатися в цивільно-правовому аспекті; інформація, що відноситься до банківської таємниці, може бути об’єктом цивільних правовідносин, щодо неї можуть виникати взаємні права й обов’язки суб’єктів цивільного права, а відносини щодо набуття та здійснення таких прав та обов’язків регулюються нормами цивільного права як такі, що формуються на договірній основі за умови рівності суб’єктів.

The article is devoted to the issues of defining banking secrecy on the basis of the approaches proposed in the current legislation, law enforcement practice and legal doctrine. It is determined that banking secrecy is most often defined as a type of information, an institution of law, the principle of banking law or banking, the duty of the bank and its employees. Based on the analysis of legislation and professional literature, it was found that the semantic relationship between information and banking secrecy is based on different approaches, and to denote their relationship using lexical formulas “contains banking secrecy”, “is banking secrecy”, “constitutes banking secrecy”, “is considered a bank secret” and others. Actions that can be applied to banking secrecy were listed, including storage, protection, use and disclosure, guarantee, legal regulation and withdrawal. It is proved that the nature of such actions is different, which indicates a lack of unity in defining the category of “banking secrecy”. It is concluded that banking secrecy is often defined as a special type of information that is of value in the legal sense – the object of law. It is noted that most data about a person and his financial transactions exist in the real world and outside the relationship with banks, and therefore do not have the status of bank secrecy until such data is obtained by a banking institution. It is argued that such information outside the will of the owner does not have the status of confidential information, and therefore do not act as objects of law as having no legal value and need for protection. It is proved that the category of “banking secrecy” can be considered in the civil law aspect; information related to banking secrecy may be the object of civil law, it may arise mutual rights and obligations of subjects of civil law, and relations regarding the acquisition and exercise of such rights and obligations are governed by civil law as such, formed on a contractual basis subject to equality of subjects.