Саморегулювання цивільних відносин в інтернеті

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням саморегулювання цивільних відносин в інтернеті. В межах роботи виокремлено існуючі теоретичні підходи, публікації та наукові дослідження, які безпосередньо або опосередковано розкривають суть та роль саморегулювання цивільних відносин в інтернеті. Дисертаційне дослідження підкреслює важливість саморегулювання як ключового інструмента впливу на сучасне суспільство та правовий простір, зокрема онлайн-сферу. Воно виявляє потенціал участі всіх сторін у формуванні правових норм і сприяння більш ефективному та гнучкому регулюванню в різних сферах діяльності. Дослідницький підхід до розгляду саморегулювання як концепту дозволяє зрозуміти, що це не просто система правових норм, але й складний механізм, що впливає на всі сфери суспільного життя. Ця дисертація визначає ознаки, які повинно мати саморегулювання, щоб бути визнаним як джерело права. Серед цих ознак – важливість відповідності загальноприйнятим цінностям, наявність структурованих процедур та механізмів саморегулювання, а також здатність забезпечувати виконання прийнятих норм, формальне визначення, обов’язковий характер, забезпечення, санкціонування державою чи іншим уповноваженим суб’єктом тощо. Дисертація вносить важливий внесок в розуміння та використання саморегуляції як джерела права та засобу соціального регулювання. Вона розкриває нові перспективи для розв'язання сучасних соціальних та правових проблем в умовах стрімкого технологічного розвитку та сприяє більшій ефективності та гнучкості в цьому процесі. В дослідженні розглянуто історію саморегулювання в Україні та його вплив на цивільні відносин в різні історичні періоди. Висвітлено особливості розвитку саморегулювання від доісторичного періоду до сучасності, в тому числі в період козацтва та в часи залежності України від іноземних держав. В дисертації досліджено вплив рівня прав та свобод, що належать окремим особам і спільнотам, на розвиток саморегулювання. Протягом століть саморегулювання набувало різних форм: звичаєве право, укладання угод, та діяльність професійних гільдій і спілок. Автор вказує на труднощі, які виникали в періоди авторитарного правління, наприклад, в Радянському Союзі, де контроль і вплив уряду обмежували саморегулювання. В роботі здійснено аналіз періоду після отримання Україною незалежності, коли розпочалося відродження українських юридичних традицій та розвиток приватного права, що наближає Україну до країн романо-германської правової сім’ї. Відзначається активна підтримка саморегулювання в цифровому секторі в рамках зусиль України щодо сприяння цифровій економіці. Досліджено історію саморегулювання в світі та його вплив на розвиток суспільних відносин. Зроблено висновок, що у давні часи суспільства утворювали об'єднання на основі спільних інтересів і потреб та укладали певні угоди, що регулювали поведінку їхніх членів. Підкреслюється важливість релігійних обрядів і традицій як джерел саморегулювання, оскільки вони визначали, які дії були прийнятними для громади, а які забороненими. У багатьох випадках такі правила визначалися в релігійних текстах і містили моральні та етичні норми суспільства. Обговорюється розвиток саморегулювання в інших сферах, як-от реклама, медицина, та будівництво. Визначено, як саморегуляція в галузі реклами вплинула на створення кодексів етики та стандартів реклами. У галузі медицини, саморегуляція грає важливу роль у розробці стандартів лікування та етичних норм. Саморегуляція стала основою для регулювання будівельної діяльності та створення стандартів безпеки. В дисертації також здійснено аналіз впливу технологічного прогресу на розвиток саморегулювання. Використання цифрових технологій спрощує процеси саморегуляції та контролю. Виділено загальні ознаки еволюції саморегулювання, які включають у себе ускладнення, вдосконалення процесів і контролю, глобалізацію та інтернаціоналізацію, вплив технологій, зміну цільових орієнтирів, реакцію на виклики та кризи. Розглянуто сучасний стан саморегулювання в різних сферах, включаючи медицину, фінанси, рекламу, електронну комерцію, медіа, спорт, екологію, політику, юриспруденцію. Підкреслюється важливість саморегулювання в тих сферах, де активно використовуються ІТ-технології, проводяться паралелі із тими галузями, де саморегулювання має обмежений вплив, наводяться приклади практики саморегулювання різних країн. Саморегуляція описується як засіб регулювання для організацій і представників різних видів діяльності для встановлення власних стандартів, правил поведінки та етичних норм з метою досягнення спільних цілей і забезпечення ефективності. В роботі наведено переваги саморегулювання, як-от покращення якості продуктів і послуг, підвищення довіри суспільства. Демонструється, що саморегулювання є багатогранним концептом, який використовується в різних секторах суспільного життя і може бути гнучким та ефективним способом вирішення галузевих проблем, але також вимагає ретельного нагляду та належного дотримання, щоб бути ефективним. В дослідженні надається визначення саморегулювання в контексті цивільних відносин. Саморегулювання цивільних відносин описується як процес регулювання цивільних відносин шляхом створення норм саморегуляції їх учасниками з можливістю гарантування виконання цих норм. Дослідження виділяє кілька ключових ознак саморегулювання цивільних відносин. Це вільне виявлення волі учасників, реальна забезпеченість, юридична рівність сторін, системність, наявність специфічних цілей та інші. Також визначено що варто розуміти під об’єктами та суб’єктами саморегулювання цивільних відносин, здійснено класифікацію за суб’єктами саморегулівних відносин, за формою вираження, за кількістю учасників, які встановлюють саморегулівні норми, за предметом саморегулювання, за територіальною ознакою, за ступенем втручання держави. В дисертаційному дослідження вперше визначено поняття “локус саморегулювання”, яке є новелою у правовій науці. Пропонується розглядати локус саморегулювання як правове положення суб’єктів саморегулювання, яке визначається їхньою здатністю самостійно встановлювати дієві норми в конкретному правовому просторі. Визначено ключові характеристики локусу саморегулювання: особлива правова основа, наявність специфічних суб’єктів, здатність суб’єктів правового саморегулювання самостійно впливати на суспільні відносини, ефективність та результативність, а також контекстуальність. Зроблено висновок, що саморегулювання цивільних відносин в інтернеті – це такий вид правового регулювання цивільних відносин, який є за своєю суттю децентралізованим та виражається в правових нормах, створених учасниками цих відносин самостійно із використанням інформаційно-комунікаційних технологій із метою їх застосування в інтернеті. Виділяються такі особливості саморегулювання в інтернет-сфері як добровільна участь, наявність галузевих стандартів, кодексів поведінки, прозорість, підзвітність, розширення прав і можливостей користувачів і постійне вдосконалення. Надається характеристика локусу саморегулювання цивільних відносин в інтернеті. Досліджено особливості, що визначають його унікальність, актуалізують потребу в розробці спеціалізованих правил та механізмів саморегулювання, враховують контекст мережі та потреби користувачів. Зазначається, що локус саморегулювання цивільних відносин в інтернеті – це правове положення суб’єктів саморегулювання в інтернет-просторі, що визначає їхню здатність самостійно встановлювати дієві норми та правила, регулюючи цивільні відносини в цифровому середовищі. Зроблено висновок, що використання нових технологій, таких як блокчейн і штучний інтелект (ШІ), є перспективним для розвитку саморегулювання цивільних відносин в інтернеті. Наприклад, технологію блокчейн можна використовувати для забезпечення прозорості та безпеки фінансових транзакцій, тоді як ШІ можна використовувати для моніторингу та виявлення потенційних етичних порушень в онлайн-іграх. Зазначається, що зараз саморегулювання в індустрії онлайн-ігор стикається з такими проблемами як підтримка прозорості, підзвітності та довіри, що має вирішальне значення для забезпечення ефективності зусиль із саморегулювання. В роботі зазначається про необхідність оновлення українського цивільного законодавства у сфері віртуальної власності як відправної точки для розвитку саморегулювання у цій сфері. Для розв'язання проблем із забезпечення ефективного функціонування норм саморегулювання цивільних відносин в інтернеті, досліджуються можливості деяких інструментів, які можуть гарантувати виконання норм саморегуляції. Насамперед, це "онлайн вирішення спорів" (ODR) та самозахист. Зазначено, що такі види ODR як онлайн-переговори, онлайн-медіація та онлайн-арбітраж є важливими засобами гарантування норм саморегулювання в інтернеті. Здійснено аналіз правил користування вебресурсами як норм саморегулювання, які визначаються як набір внутрішніх правил, умов і вимог, встановлених адміністрацією конкретного вебсайту чи інтернет-платформи, які регулюють поведінку користувачів на даному ресурсі. Виокремлено наступні види правил користування вебресурсами: умови використання, політика конфіденційності, політка реклами, правила щодо партнерських програм, інші правила. Зазначено, що умови користування – це типові договори, що формуються однією стороною і запропоновані користувачам на одних і тих самих умовах для всіх. Зроблено висновок, що умови користування вебресурсами як засоби саморегулювання можуть допомогти компаніям ефективно вирішувати питання, пов’язані з контентом, та сприяти безпеці та повазі в онлайн-середовищі. Визначено, що політика конфіденційності, як вид саморегулювання у використанні вебресурсів, відіграє ключову роль у забезпеченні захисту особистих даних користувачів та їхньої конфіденційності в онлайн-середовищі. Ця політика визначає правила та умови, за якими оператор вебресурсу збирає, обробляє і зберігає інформацію, яку користувачі надають під час використання сайту чи послуги. Зазначається, що рекламна політика, є важливою складовою правил користування вебресурсами і виступає як норма саморегулювання для організацій, які використовують онлайн-рекламу. Ця політика визначає принципи та стандарти, яких повинні дотримуватися усі сторони, що взаємодіють з рекламними матеріалами на вебресурсі. Визначено політику партнерської програми як важливу складову сучасної інтернет-економіки, як приклад правил користування вебресурсами, як норми саморегулювання. Ця політика визначає правила та обмеження для вебресурсів, які беруть участь в партнерських програмах, де вони співпрацюють з іншими компаніями або особами для просування продуктів чи послуг в обмін на комісійні винагороди. Наведено ключові функції правил користування вебресурсами як норм саморегулювання: визначення припустимої поведінки, забезпечення безпеки та конфіденційності, врегулювання конфліктів та спорів, збереження якості та репутації ресурсу, забезпечення співпраці та взаємодії, забезпечення відповідальності, забезпечення стабільності та розвитку ресурсу. Визначено волонтерську діяльність онлайн та офлайн у контексті саморегулювання як приклад здатності суспільства створювати власні правила і стандарти поведінки для регулювання діяльності. Проаналізовано, як волонтерські спільноти та організації незалежно встановлюють правила, норми та процедури для забезпечення якості та ефективності своєї роботи. Розглянуто вплив саморегулювання на ефективність громадських ініціатив, а також відзначаються виклики та можливі механізми саморегулювання для волонтерів в інтернеті. В роботі також описано два типи договорів, які використовуються для саморегулювання волонтерських відносин. Досліджено важливість саморегулювання в контексті COVID-19 та російської агресії в Україні, продемонстровано як волонтерська діяльність стала ефективною альтернативою діям влади. Досліджується взаємозв'язок між саморегулюванням і самоорганізацією волонтерів, а також визначено рівні саморегулювання волонтерської діяльності, надано авторські визначення онлайн-волонтерству та офлайн-волонтерству, виокремлено цілі саморегулювання волонтерської діяльності. Зроблено висновок, що криптовалюти, штучний інтелект та метавсесвіт є фундаментальними факторами, які вплинуть на саморегулювання у майбутньому. Криптовалюти, завдяки своїй децентралізованій природі та особливостям блокчейн-технології, надають можливість для функціонування нових форм саморегулювання у фінансовій сфері та контролю за фінансовими активами. Штучний інтелект стає силою, що забезпечує більш точне, автоматизоване та об'єктивне регулювання в різних сферах, але водночас вимагає уваги до етичних питань та захисту прав індивіда. Метавсесвіт, як нова парадигма інтернету, створює нові виклики і можливості для саморегулювання в онлайн-середовищі.

Склад разової ради:

Голова ради – Давидова Ірина Віталівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»;

Рецензенти:

Калітенко Оксана Михайлівна - к.ю.н., доцент, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Матійко Микола Володимирович – к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»;

Офіційні опоненти:

Жорнокуй Юрій Михайлович - д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ; Маковій Віктор Петрович - к. ю.н., доцент, професор кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист 10.07.2024 о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@user-wu8rk6dl5l