Проблема розв’язання судом ситуацій, зумовлених клопотаннями сторін кримінального провадження про визнання доказів очевидно недопустимими.
Завантаження...
Дата
2021
Автори
Мирошниченко, Ю. М.
Miroshnichenko, Yu. M.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
ВД "Гельветика"
Анотація
Мета дослідження, частина результатів якого подається в статті, полягала в доведенні
необхідності відмови від традиційного підходу до розуміння сутності подання суду доказів
у кримінальному провадженні. У публікації така необхідність обґрунтовується на прикладі
розв’язання судом окремих ситуацій, зумовлених спорами сторін щодо допустимості дока-
зів під час розгляду клопотань учасників судового провадження.
Визнано невиправданою практику, за якої зібрані сторонами докази подаються до суду
під час розгляду ним клопотань учасників судового провадження, як таку, що породжує
між сторонами передчасні суперечки з приводу допустимості доказів. Констатується, що
розв’язання таких спорів з огляду на відсутність у суду попередніх відомостей щодо змісту наявних у сторін доказів є вельми проблематичним і не відповідає завданням такої фази
судового розгляду.
У підсумку автор доходить висновку про те, що доказ може вважатися очевидно недопустимим за умови, що наявність ознак такого дефекту безсумнівна, однозначна, незаперечна, безспірна з боку будь-якої неупередженої розумної людини. Натомість коли перевірка
поставленої під сумнів якості доказу потребує з’ясування певних обставин і дослідження
інших доказів, очевидність його недопустимості відсутня. Інколи сама гострота процесуального спору, глибина наявних між сторонами з такого приводу суперечностей свідчіть про
відсутність «очевидної» недопустимості, що вимагає свого доведення в процесі судового
дослідження. Тому втягування суду в передчасні суперечки сторін щодо процесуальних вад
певних доказів дезорганізує судове провадження. З метою подолання деструктивного впли-
ву таких спорів на хід судового розгляду необхідно відокремити розгляд клопотань учасни-
ків судового провадження, безпосередньо не пов’язаних із процесом судового дослідження,
від подання сторонами доказів, у процесі якого вони мають продемонструвати перед судом
як належність і допустимість окремих джерел фактичних даних, так і логічні зв’язки між
ними, доводячи певні обставин, критикуючи докази процесуального супротивника, підкреслюючи недоліки чужих і переваги власних доказів.
The purpose of the study, part of the results of which are presented in this article, was to prove the need to abandon the traditional approach to understanding the essence of the presentation of evidence in criminal proceedings. In this publication, this need is based on the example of the court’s resolution of certain situations caused by disputes between the parties on the admissibility of evidence during the consideration of the petitions of the participants in the proceedings. The practice of submitting the evidence collected by the parties to the court during the consideration of the petitions of the participants in the court proceedings as such that gives rise to premature disputes between the parties over the admissibility of the evidence was recognized as unjustified. It is stated that the resolution of such disputes, given the lack of prior information in court on the content of the evidence available to the parties, is very problematic and does not meet the objectives of this phase of the trial. Based on the above, the author concludes that the evidence can be considered manifestly inadmissible, provided that the presence of signs of this defect is undoubted, unambiguous, indisputable and indisputable from the point of view of any impartial reasonable person. Instead, when verifying the quality of the evidence in question requires clarifying certain circumstances and examining other evidence, there is no evidence of its inadmissibility. Sometimes the very severity of the procedural dispute, the depth of the contradictions between the parties in this regard indicates the lack of “obviousness”, which requires its proof in the course of judicial investigation. Therefore, the involvement of the court in the premature disputes of the parties regarding the procedural defects of certain evidence disrupts the court proceedings. In order to overcome the destructive impact of such disputes on the course of the trial, it is necessary to separate the consideration of motions of participants in court proceedings not directly related to the judicial process from the submission of evidence by the parties, in which they must demonstrate, and logical connections between them, proving certain circumstances, criticizing the evidence of the procedural opponent, emphasizing the shortcomings of others and the advantages of their own evidence.
The purpose of the study, part of the results of which are presented in this article, was to prove the need to abandon the traditional approach to understanding the essence of the presentation of evidence in criminal proceedings. In this publication, this need is based on the example of the court’s resolution of certain situations caused by disputes between the parties on the admissibility of evidence during the consideration of the petitions of the participants in the proceedings. The practice of submitting the evidence collected by the parties to the court during the consideration of the petitions of the participants in the court proceedings as such that gives rise to premature disputes between the parties over the admissibility of the evidence was recognized as unjustified. It is stated that the resolution of such disputes, given the lack of prior information in court on the content of the evidence available to the parties, is very problematic and does not meet the objectives of this phase of the trial. Based on the above, the author concludes that the evidence can be considered manifestly inadmissible, provided that the presence of signs of this defect is undoubted, unambiguous, indisputable and indisputable from the point of view of any impartial reasonable person. Instead, when verifying the quality of the evidence in question requires clarifying certain circumstances and examining other evidence, there is no evidence of its inadmissibility. Sometimes the very severity of the procedural dispute, the depth of the contradictions between the parties in this regard indicates the lack of “obviousness”, which requires its proof in the course of judicial investigation. Therefore, the involvement of the court in the premature disputes of the parties regarding the procedural defects of certain evidence disrupts the court proceedings. In order to overcome the destructive impact of such disputes on the course of the trial, it is necessary to separate the consideration of motions of participants in court proceedings not directly related to the judicial process from the submission of evidence by the parties, in which they must demonstrate, and logical connections between them, proving certain circumstances, criticizing the evidence of the procedural opponent, emphasizing the shortcomings of others and the advantages of their own evidence.
Бібліографічний опис
Мирошниченко Ю. М. Проблема розв’язання судом ситуацій, зумовлених клопотаннями сторін кримінального провадження про визнання доказів очевидно недопустимими / Ю. М. Мирошниченко // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Т. 29 / голов. ред. Ю. В. Цуркан-Сайфуліна ; МОН України, НУ «ОЮА». – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. – C. 152-159. DOI https://doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.728
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, кримінальний процес, судове провадження, подання доказів, визнання доказів очевидно недопустимими, criminal process, court proceedings, submission of evidence, recognition of evidence as obviously inadmissible
Цитування
Мирошниченко Ю. М. Проблема розв’язання судом ситуацій, зумовлених клопотаннями сторін кримінального провадження про визнання доказів очевидно недопустимими / Ю. М. Мирошниченко // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Т. 29 / голов. ред. Ю. В. Цуркан-Сайфуліна ; МОН України, НУ «ОЮА». – Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2021. – C. 152-159. DOI https://doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.728