Громадянська журналістика як засіб реалізації права людини на інформацію

Abstract

Дисертаційне дослідження присвячено розкриттю поняття та ознак громадянської журналістики як сучасного інституту, спрямованого на забезпечення реалізації права на інформацію.

В роботі визначено зміст права на інформацію, вплив засобів масової комунікації та громадянської журналістики на реалізацію права на інформацію.

Наявні обмеження у свободі діяльності традиційних засобів масової інформації щодо поширенні інформації про окремі політично, соціально конфлікті теми, залежність ЗМІ від впливу їх власників та редакційних правок, обумовили формування незалежного інституту масових комунікацій – громадянської журналістики, як відкритого інформаційного ресурсу.

Публічно-правовий аспект передбачає обмеження щодо збору та поширення інформації з обмеженим обігом, яка становить державну таємницю та має важливе значення для забезпечення національної безпеки, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України. Спеціальними законодавчими актами в цій сфері є Закон України «Про державну таємницю», «Про національну безпеку України.

Приватноправовий аспект полягає в закріпленні за особою права на обмеження щодо доступу та поширення окремої інформації про неї та її приватне життя. На рівні Конституції України до таких прав та гарантій слід віднести зокрема право на недоторканність особистого і сімейного життя, заборони щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ст. 32), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст.31), право на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст.63). Відповідно до ЦК України також передбачено обмеження щодо поширення інформації, яка містить таємницю про фізичну особу, в тому числі право на таємницю про стан здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні (ст.286), таємниця заповіту (ст. 1255). Сімейний кодекс України визначає право на таємницю усиновлення (ст. 226), право на таємницю результатів медичного обстеження наречених (ст.30), дотримання таємниці особистого життя учасників сімейних відносин, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя (ст.7).

Зазначено, що у сфері врегулювання відносин щодо поширення та використання інформації про фізичних осіб в мережі Інтернет, має діяти презумпція публічності розміщеної інформації особою на своїх соціальних сторінках, вебсайтах. При цьому встановлення обмеження щодо доступу до таких сторінок для необмеженого кола осіб не має бути визначальним фактором, оскільки технічні можливості не можуть гарантувати неможливість сторонніх осіб отримати доступ до матеріалів. Разом з тим презумпція публічності не скасовує вимоги щодо правомірності використання такої інформації третіми особами, дотримання майнових та немайнових прав володільця інформації.

Визначено особливості громадянської журналістики, які відрізняють її від традиційних засобів масової інформації. До таких відмінностей віднесено: суб’єктний склад (громадянськими журналістами визнаються особи, які не мають спеціальної професійної підготовки, журналісти, які не працюють в ЗМІ, а ведуть незалежну діяльність); правове регулювання діяльності (відсутність спеціального правового регулювання діяльності громадянських журналістів); мета діяльності (поширення суспільно важливої інформації, висвітлення подій, які мають важливе соціальне, політичне, економічне значення); взаємодія з громадськістю (забезпечення більш широкого залучення всіх зацікавлених осіб до обговорення поширеної інформації, можливість відкритого висловлення позицій, думок з різних проблемних питань); свобода дій (на відміну від традиційних ЗМІ відсутність обмежень щодо змісту матеріалу, контролю зі сторони редакції чи засновника ЗМІ); сфера поширення (громадянська журналістика сформувалась та отримала розвиток у Всесвітній мережі Інтернет).

До переваг громадянської журналістики віднесено: активне залучення широкого кола суб’єктів до обговорення актуальних для суспільства, економіки, країни питань; надання широкого розголосу питанням, які не висвітлюються в офіційних ЗМІ через складність їх вирішення, редакційний цензор; висвітлення інформації від першоджерела, що дозволяє доводити до широкого загалу важливі дані, які можуть бути не лише суспільно корисними, а й попереджати про певні небезпеки, ризики тощо; оперативність доведення інформації, а також реакції на неї зі сторони читачів; формування тематичного поля для проведення журналістських розслідувань представниками офіційних ЗМІ. Недоліком громадянської журналістики є можливість поширення недостовірної інформації, оскільки масові інформаційні потоки не підлягають ретельній перевірці, непоодинокими є випадки поширення інформації, яка не ґрунтується на фактах, дослідженнях, або просто є вигаданою.

Обґрунтовано, що громадянська журналістика та новітні медіа не є тотожними категоріями. Новітні медіа є більш широкою категорією та можуть бути визнані як всі форми ЗМІ, як офіційні, так і громадянська журналістика, які функціонують в мережі Інтернет.

Громадянська журналістика є публічним інформаційним простором – середовищем поширення інформації про соціально корисні і важливі питання, в якому завдяки широкому залученню споживачів інформаційного продукту висловлення індивідуальних точок зору, позицій та коментарів відбувається трансформація тим самим з категорії «індивідуального» в категорію «публічного, відкритого» в розумінні широкого охоплення кола користувачів.

Доведено, що для забезпечення сталого розвитку громадянської журналістики важливо закріплення законодавчих гарантій їх діяльності та незалежності. Особливої уваги потребує визнання за громадянськими журналістами права на збереження конфіденційності та нерозголошення інформації про джерела походження інформації. Така гарантія надається наразі виключно журналістам, які є представниками офіційних ЗМІ.

Зазначено, що право на забуття, як і право на заперечення та спростування спрямовано на захист прав та інтересів особи щодо непоширення відносно неї інформації, яка може призводити до порушення її інтересів. Разом з тим, відмінність полягає в тому, що право на спростування та заперечення виникає у випадку поширення відносно особи недостовірної або такої, що порочить честь і гідність інформації, з якою особа не згодна. При реалізації права на забуття особа може вимагати вилучення будь-якої інформації відносно себе, проти поширення якої вона заперечує з мережі Інтернет. Таке право може бути реалізовано виключно в мережі Інтернет та не може поширюватись на друковані ЗМІ, оскільки вилучити всі екземпляри після їх поширення не вбачається можливим. Тому можна говорити про відносну умовність такого права через обмежені можливості та механізми його реалізації. Право на забуття може бути визначено як немайнове право, яке передбачає правомочність особи вимагати вилучення з масового обігу інформації про неї, незалежно від часу її поширення, шляхом блокування її відображення за запитами в результатах пошуку в мережі Інтернет, якщо така інформація втратила свою актуальність через плин часу та зміну обставин, однак може впливати на формування думки про таку особу, її честь і гідність, зачіпати приватні інтереси.

На підставі проведеного дослідження запропоновано комплексний підхід до визначення сутності блогу як інформаційного ресурсу і об’єкту прав інтелектуальної власності. Визначено правовий статус блогера як творця, користувача об’єктів права інтелектуальної власності, діяча у сфері масових комунікацій. Блог як об’єкт права інтелектуальної власності розглядається як складний об’єкт, в межах якого правовій охороні можуть підлягати текстові повідомлення, фотографічні та художні твори, аудіо та відеофайли, тощо.

Визначено такі функції блогів, як: інформаційна – є основоположною, оскільки поширення інформації є першочерговою метою створення блогів, які формують блогосферу; комунікативна – формування здібностей щодо спілкування в мережі, висловлювання власних позицій та думок, обмін досвідом тощо; освітня – залежно від тематики блогів, інформація може сприяти набуттю нових знань, навичок; охоронна – інформація може сприяти підвищенню правової обізнаності читачів блогу, стосуватись правових аспектів реалізації та захисту прав громадян, захисту від неправомірних дій фізичних, юридичних осіб, бездіяльності органів державної влади тощо; функція соціалізації та громадського контролю – відкритість для широкого загалу та можливість залучення до дискусій сприяє активізації користувачів блогів щодо висловлення власного бачення того чи іншого питання, формування громадської позиції, швидкого реагування на неправомірні дії; оціночна – розкриває ставлення суспільства до окремих подій, явищ.

При визначенні різних аспектів реалізації права на інформацію у сфері діяльності громадянської журналістики, виокремлено три рівні загроз і небезпек, а саме: глобальний (загрози інтересам держави і суспільства); індивідуальний (пов’язані з порушенням права людини на інформацію, недоторканість приватного життя); професіональний (загрози й ризики, пов’язані з професійною діяльністю громадянських журналістів).