Індиферентність політичних технологій: структурний і функціональний виміри

Abstract

У статті визначено проблемне поле розуміння сутності, проаналізовано природу і семантичні складники політичних технологій. Визначено місце і значення прикметника «політичне» у змістовному наповненні поняття «політичні технології». Позначено умови набуття соціальними технологіями функцій політичних. Здійснена спроба зняти числову невизначеність щодо поняття «політичні технології». Показана особливість прийняття на озброєння політичних технологій у своїй діяльності іншими, відмінними від політичних акторів соціальними суб’єктами. У статті проведено порівняльний аналіз визначень поняття «технологія», цей термін розглянуто стосовно політичних наук. Виявлено ознаки технології і складники її процедури. Розглянуто умови технологізації політичного процесу і її етапи. Автор вивчає це явище у двох пов’язаних аспектах: як кількісне збільшення технічного складника цієї політичної діяльності і як формалізацію соціально-політичної активності. Проаналізовано різні авторські підходи вчених до визначення структури політичних технологій. Запропоновано авторське бачення структури політичних технологій з позиції їхньої політичної індиферентності. До складників структури політичних технологій віднесено цілепокладання, концептуальний компонент, змістовний компонент, процесуальний компонент, результативно-оцінний компонент. Наведена коротка характеристика складників такої структури. Досліджено функції політичних технологій з позиції їхньої політичної індиферентності. Запропоновано методологічні основи, які виступили базисом для визначення цих функцій. Саме політичні інтереси є драйвером, що спонукає політичних акторів до застосування тієї чи іншої політичної технології або сукупності таких. Виділено найбільш значущі, на думку автора, функції. Наведені приклади окремих політичних технологій, які найбільш яскраво характеризують виділені функції. Показана індиферентність політичних технологій. За змістом, структурою і функціями політичні технології «байдужі» щодо політичного процесу, до того, хто їх використовує.

В статье определено проблемное поле понимания сущности, проанализированы природа и семантические составляющие политических технологий. Определены место и значение прилагательного «политическое» в содержательном наполнении понятия «политические технологии». Обозначены условия приобретения социальными технологиями функций политических. Осуществлена ​​попытка снять числовую неопределенность относительно понятия «политические технологии». Показана особенность принятия на вооружение политических технологий в своей деятельности другими, отличными от политических актеров социальными субъектами. В статье проведен сравнительный анализ определений понятия «технология», этот термин рассмотрено относительно политических наук. Выявлены признаки технологии и составляющие ее процедуры. Рассмотрены условия технологизации политического процесса и его этапы. Автор изучает это явление в двух связанных аспектах: как количественное увеличение технической составляющей этой политической деятельности и как формализацию социально-политической активности. Проанализированы различные авторские подходы ученых к определению структуры политических технологий. Предложено авторское видение структуры политических технологий с позиции их политической индифферентности. К составляющим структуры политических технологий отнесено целеполагания, концептуальный компонент, содержательный компонент, процессуальный компонент, результативно-оценочный компонент. Приведена краткая характеристика составляющих такой структуры. Исследована функции политических технологий с позиции их политической индифферентности. Предложены методологические основы, которые выступили базисом для определения этих функций. Именно политические интересы являются драйвером, который побуждает политических актеров к применению той или иной политической технологии или совокупности таковых. Выделены наиболее значимые, по мнению автора, функции. Приведены примеры отдельных политических технологий, которые наиболее ярко характеризуют выделенные функции. Показана индифферентность политических технологий. По содержанию, структуре и функциям политические технологии «равнодушны» к политическому процессу, к тому, кто их использует.

The article identifies the problematic field of understanding the essence, nature and semantic components of political technology. The place and meaning of the adjective “political” in the content of the concept of “political technology” are determined. The conditions for the acquisition of political functions by social technologies are indicated. An attempt is made to remove the numerical uncertainty regarding the concept of political technology. The peculiarity of the adoption of political technologies in their activities by other social actors is shown.The article also provides a comparative analysis of the definitions of “technology”, this term is considered in relation to political science. The signs of technology and components of its procedure are revealed. The conditions of technologicalization of the political process and its stages are considered. The author studies this phenomenon in two interrelated aspects: as a quantitative increase in the technical component of this political activity and as a formalization of socio-political activity. Different authorial approaches of scientists to determining the structure of political technologies are analyzed. The author’s vision of the structure of political technologies from the point of view of their political indifference is offered. The components of the structure of political technologies are: goal-setting, conceptual component, substantive component, procedural component, performance and evaluation component. A brief description of these components is given.The functions of political technologies from the standpoint of their political indifference are studied. The methodological bases which are a basis for definition of these functions are offered. Political interests are the drivers that motivate political actors to use one or another political technology or a set of such. According to the author, the most significant functions are highlighted. The examples of separate political technologies that characterize the allocated functions are given. The indifference of political technologies is shown: political technologies are “indifferent” to the political process, to those who use them in their content, structure and functions.