Международно-правовая криминализация и интепретация запрета ретроактивного применения уголовного права в практике Европейского суда по правам человека

Abstract

В статье рассматриваются дискуссионные вопросы применения Европей­ским судом по правам человека статьи 7 Конвенции прав человека и основных свобод. Авторы исходят из того, что Нюрнбергский трибунал допустил ретро­активное применение уголовного права к нацистским преступникам, тем не менее, это не означает, что такой подход может быть использован по отноше­нию ко всем преступлениям, совершенным во время Второй мировой войны. Проанализировав дело «Kononov v. Latvia», авторы приходят к выводу, что международно­правовая основа для уголовного преследования В. Кононова не была очевидной в 1944 г.; кроме того, преследование инкриминируемых Кононову преступлений было за пределами истечения срока давности в 1954 году в соответствии с национальным уголовным правом.

У статті розглянуто дискусійні питання застосування Європейським судом з прав людини статті 7 Конвенції про захист прав людини і основопо­ложних свобод. Автори виходять з того, що Нюрнберзький трибунал допустив ретроактивне застосування кримінального права до нацистських злочинців, тим не менш, це не означає, що такий підхід може бути застосований по від­ношенню до всіх злочинів, які були вчинені під час другої світової війни. Проаналізувавши справу «Kononov v. Latvia», автори роблять висновок, що міжнародно­-правова основа для кримінального переслідування В. Кононова не була очевидною у 1944 р.; крім того, переслідування інкримінованих Ко­нонову злочинів було за межами закінчення терміну давності в 1954 році у відповідності з національним кримінальним правом.

Controversial issues of application of Article 7 of the Convention of Human Rights and Fundamental Freedoms by the European Court of Human Rights are considered in the article. The authors proceed from the fact that the Nuremberg Tri­bunal allowed for the retroactive application of criminal law to the Nazi criminals. However, this does not mean that such an approach can be applied to all crimes com­mitted during the World War Two. Having analyzed the case “Kononov v. Latvia”, the authors concluded that the international legal framework for criminal prosecu­tion of V. Kononov was not obvious in 1944, moreover, the prosecution of crimes alleged to Kononov was beyond the statute of limitations in 1954, according to the national criminal law.