Специфіка відтворення ідеї національного славлення в оперній поетиці Б. Сметани (на прикладі опери «Лібуше»)

Abstract

Метою роботи є висвітлення актуального для сучасного постмодернового і постпостмодерного культурного процесу феномена уславлення як складника вираження національної ідеї в концепції музично-сценічної дії опери Б. Сметани «Лібуше». Методологія статті грунтується на міждисциплінарному інтегруванні об’єктивних (історико- генетичний, культурно-типологічний, компаративний) та особистісно-пріоритетних (наукова реконструкція, теоретичне моделювання) методів дослідження. У загальнотеоретичному плані осмислення порушеної проблеми автор використовує основні положення концепцій П. Флоренського, О. Лосєва, Е. Дюркгейма, Б. Асаф’єва. Відповідно, принципи розгляду композиції опери Б. Сметани «Лібуше» визначають аналітичний, історико-описовий, компаративно-стильовий, міждисциплінарно-порівняльний методи. Наукова новизна. Уперше в українських культурознавчих і мистецтвознавчих дослідженнях увага зосереджена на культурному феномені уславлення як складнику вираження національної ідеї в композиції музично-сценічної дії опери Б. Сметани «Лібуше». Висновки. Осмислення духовно-смислової та драматургічної специфіки опери Б. Сметани «Лібуше» дало підстави з’ясувати концепцію quasi-літургійного наповнення цього твору, поетика якого засвідчує творчо-ідеологічні паралелі і до сценічного дійства «Руслана і Людмили» М. Глінки як «слов’янської літургії» (за Б. Асаф’євим), і до вагнерівського музично-театрального спадку та його міфопоетичних настанов, і до пасіону Й. С. Баха-пієтиста, який визнавав контактність лютеранства з візантійською літургійною практикою.

The purpose of the article is to highlight the phenomenon of glorification as a component of the expression of the national idea in the concept of musical and stage business of B. Smetana’s opera Libuše, which is relevant to the contemporary postmodern and postpostmodern cultural process. The research methodology is based on the interdisciplinary integration of objective (historical-genetic, cultural-typological, comparative) and personality and priority-oriented (scientific reconstruction, theoretical modelling) research methods. In terms of theoretical understanding of the problem raised, the author has used the conceptual issues of P. Florensky, O. Losev, E. Durkheim, and B. Asafyev. Accordingly, analytical, historical-descriptive, comparative-stylistic, interdisciplinary and comparative methods determine the principles of considering the composition of B. Smetana’s opera Libuše. The scientific novelty. For the first time in Ukrainian cultural studies and art studies, attention is focused on the cultural phenomenon of worship as a component of the expression of a national idea in a compositional solution to the musical and stage business of B. Smetana’s opera Libuše. Conclusions. A conception of the spiritual, semantic and dramatic specificity of B. Smetana’s Libuše allows us to put forward the concept of quasi-liturgical filling of the named work, the poetics of which reveal creative and ideological parallels with the stage performance of Ruslan and Lyudmila by M. Glinka as a “Slavic liturgy” (according to B. Asafyev), and with Wagner’s musical and theatrical heritage and his mythological and poetic teaching, and with the passion of J. S. Bach the Pietist, who had recognised the contact between Lutheranism and the Byzantine liturgical practice.