Філософсько-історичні аспекти трансформації суспільної свідомості щодо тваринного світу як об’єкта екологічного права

Abstract

У статті автором досліджено окремі правові та філософські аспекти становлення підходів до загального розуміння тварин як об’єктів правовідносин, випадки наділення їх за окремих соціально-історичних періодів додатковими якостями, що виходять за межі вчення про об’єкти прав. Незважаючи на те, що законодавчо тварина безапеляційно віднесена до об’єктів права, дискусійні питання щодо можливості наділення її певним обсягом правоздатності так чи інакше акцентуються при характеристиці тварини в праві. Встановлено, що за традиційними концепціями фауністичного права тварини зазвичай розгляда- лися як об’єкти прав, наданих їх власникам, але не як власники прав людини. Проте, навіть як об’єкти тварини історично займали значиме місце в загальній системі правових та соціальних відносин. Тварини в минулому представляли значно більшу частку суспільного багатства, ніж сьогодні. Віднайшло філософське осмислення і питання класифікації тварин в категорії власності. Тварини юридично класифікуються як власність у більшості країн світу – це спадщина давніх систем права. Однак з тих пір наукові, філософські та культурні уявлення про тварин змінилися, тож має сенс переглянути доцільність майнового статусу тварин. Дослідження показує, що на думку деяких дослідників сучасності обґрунтування для класифікації тварин як власності є слабким, і тому необхідно розпочати діалог про альтернативні варіанти їх правового статусу. Прихильники даної концепції стверджують, що сам факт того, що тварина біологічно не відноситься до людського виду, не перешкоджає тому, щоб її класифікували як суб’єкт права. Досягнуто висновку, що відповідно до сучасної вітчизняної правничої позиції, тварини суб’єктами права бути не можуть. І сьогодні сучасній українській правовій сфері не притаманні тенденції до змінювання чи корегування статусу таких об’єктів прав як тварини, адже за переважаючою думкою вони виключаються з числа суб’єктів права в силу відсутності у них здатності до розумного мислення. Разом із тим, наявність у тварин ознак, що виділяють їх із ординарного розуміння об’єкта правовідносин, притаманність їм атрибутів квазісуб’єктності є цілком допустимим.В статье автором исследованы отдельные правовые и философские аспекты становления подходов к общему пониманию животных как объектов правоотношений, случаи наделения их в отдельные социально-исторические периоды дополнительными качествами, которые выходят за пределы учения об объектах прав. Несмотря на то, что законодательно животное безапелляционно отнесено к объектам права, дискуссионные вопросы о возможности наделения его определенным объемом правоспособности так или иначе акцентируются при характеристике животного в праве. Установлено, что по традиционным концепциями фаунистического права животные обычно рассматриваются как объекты прав, предоставленных их владельцам, но не как владельцы прав человека. Однако, даже если объекты животное исторически занимали важное место в общей системе правовых и социальных отношений. Животные в прошлом представляли гораздо большую долю общественного богатства, чем сегодня. Отображено философское осмысление и вопросы классификации животных в категории собственности. Животные юридически классифицируются как собственность в большинстве стран мира - это наследие древних систем права. Однако с тех пор научные, философские и культурные представления о животных изменились, поэтому имеет смысл пересмотреть целесообразность имущественного статуса животных. Исследование показывает, что по мнению некоторых исследователей современности обоснования для классификации животных как собственности является слабым, и поэтому необходимо начать диалог об альтернативных вариантах их правового статуса. Сторонники данной концепции утверждают, что сам факт того, что животное биологически не относится к человеческому виду, не препятствует тому, чтобы его классифицировали как субъект права. Достигнуто выводов, что в соответствии с современной отечественной юридической позицией, животные субъектами права быть не могут. И сегодня современной украинской правовой сфере не присущи тенденции к изменению или корректировке статуса таких объектов прав как животные, ведь за преобладающим мнением они исключаются из числа субъектов права в силу отсутствия у них способности к разумному мышлению. Вместе с тем, наличие у животных признаков, выделяющих их из ординарного понимания объекта правоотношений, свойственность им атрибутов квазисубьектности вполне допустимы.The article explores the specific legal and philosophical aspects of the formation of approaches to the general understanding of animals as objects of legal relations, the cases of their granting in certain socio-historical periods additional qualities that go beyond the doctrine of the objects of rights.Despite the fact that the animal is legally referred to as objects of law, debatable questions about the possibility of granting it a certain amount of legal capacity in one way or another are emphasized when characterizing the animal in law. It has been established that under traditional concepts of faunistic law, animals are usually regarded as objects of rights conferred on their owners, but not as holders of human rights. However, even as animal objects, historically they have occupied a significant place in the overall system of legal and social relations. Animals in the past represented a much larger share of public wealth than today. It is concluded that with philosophical thinking and questions about the classification of animals in the property category. Animals are legally classified as property in most countries of the world – a legacy of ancient systems of law. However, since then scientific, philosophical and cultural ideas about animals have changed, so it makes sense to review the appropriateness of the property status of animals. The study shows that, according to some researchers, the rationale for classifying animals as property is weak, and therefore a dialogue on alternative options for their legal status is needed. Proponents of this concept argue that the mere fact that an animal is not biologically related to the human species does not prevent it from being classified as a subject. It is concluded that, according to the current domestic legal position, animals cannot be eligible. Even today, the current Ukrainian legal sphere does not tend to change or adjust the status of such objects of rights as animals, because they are overwhelmingly excluded from the rights of subjects because of their lack of reasoning ability. However, the presence of features in animals that distinguish them from the ordinary understanding of the object of the relationship, the inherent attributes of quasi-personality attributes is quite acceptable.