Міжнародне морське право в космічну еру: право та екологія

Abstract

У статті проаналізовано вплив космічної діяльності на розвиток міжнародного морського права, а саме інституту свобод відкритого моря та інституту охорони морського середовища. Досліджено відповідність практики захоронення космічних апаратів у відкритому морі свободам відкритого моря і принципу збереження та захисту морського середовища. Зроблено висновок, що дана діяльність не є забороненою, але не входить в нормативний зміст зазначених свобод. Зроблено висновок про те, що затоплення космічних апаратів у відкритому морі підпадає під зобов’язання про збереження і захист морського середовища відповідно UNCLOS. При здійсненні діяльності з захоронення космічних апаратів держави несуть зобов’язання, передбачені в ст. ст. 205, 206 UNCLOS. Обґрунтовано, що режим захоронення космічних апаратів у відкритому морі в екологічному контексті можна аналізувати за аналогією з режимом, встановленим Конвенцією щодо запобігання забрудненню моря скидами відходів та інших матеріалів 1972 р., яка, однак, не поширюється на космічні апарати. Необхідно поширити Конвенцію 1972 р. на будь-яке навмисне видалення в море відходів або інших матеріалів / захоронення в море космічних апаратів. Виділено новий вид використання відкритого моря – запуск космічних апаратів з відкритого моря, закріплений у формі міжнародно-правового звичаю. Встановлено, що діяльність по експлуатації морського комплексу з транспортування і запуску ракетоносія, має здійснюватися з урахуванням вимог UNCLOS. Аналогічно, повернення ступенів ракети-носія також призводить до забруднення морського середовища, що вимагає відповідної міжнародно-правової регламентації. Обґрунтовано, що відносини, що виникають в рамках діяльності з освоєння космічного простору, вимагають комплексного міжнародно-правового регулювання, із застосуванням норм міжнародного морського, міжнародного повітряного та міжнародного космічного права. Зроблено загальний висновок про виникнення нового способу використання морських просторів, що вимагає застосування як вже існуючих міжнародно-правових норм, їх аналізу з точки зору нових відносин, так і створення норм, спрямованих на усунення прогалин, що утворюються в зв’язку з реалізацією проектів використання Світового океану з метою космічної діяльності.

В статье проанализировано влияние космической деятельности на развитие международного морского права, а именно института свобод открытого моря и института охраны морской среды. Исследовано соответствие практики захоронения космических аппаратов в открытом море свободам открытого моря и принципу сохранения и защиты морской среды. Сделан вывод, что данная деятельность не запрещена, но не входит в нормативное содержание указанных свобод. Сделан вывод о том, что затопление космических аппаратов в открытом море подпадает под обязательство о сохранении и защите морской среды в соответствии UNCLOS. При осуществлении деятельности по захоронению космических аппаратов государства несут обязательства, предусмотренные в ст. ст. 205, 206 UNCLOS. Обосновано, что режим захоронения космических аппаратов в открытом море в экологическом контексте можно анализировать по аналогии с режимом, установленным Конвенцией по предотвращению загрязнения моря сбросами отходов и других материалов 1972 года, которая, однако, не распространяется на космические аппараты. Необходимо распространить Конвенцию 1972 г. на любое преднамеренное удаление в море отходов или других материалов / захоронения в море космических аппаратов. Выделен новый вид использования открытого моря - запуск космических аппаратов с открытого моря, закрепленный в форме международно-правового обычая. Установлено, что деятельность по эксплуатации морского комплекса по транспортировке и запуску ракетоносителя, должно осуществляться с учетом требований UNCLOS. Аналогично, возвращение ступеней ракеты-носителя также приводит к загрязнению морской среды, требует соответствующей международно-правовой регламентации. Обосновано, что отношения, возникающие в рамках деятельности по освоению космического пространства, требуют комплексного международно-правового регулирования, с применением норм международного морского, международного воздушного и международного космического права. Сделано общий вывод о возникновении нового способа использования морских пространств, что требует применения как уже существующих международно-правовых норм, их анализа с точки зрения новых отношений, так и создание норм, направленных на устранение пробелов, образующихся в связи с реализацией проектов использования мирового океана с целью космической деятельности.

The article analyses the impact of space activities on the development of international maritime law, namely the institute for freedom of the high seas and the institute for the protection of the marine environment. The correspondence of the practice of spacecraft burial in the high seas to the freedoms of the high seas and the principle of preserving and protection of the marine environment is investigated. It is concluded that this activity is not prohibited, but it is not included in the normative content of these freedoms. It is concluded that the flooding of spacecraft on the high seas falls under the obligation to preserve and protect the marine environment in accordance with UNCLOS. When spacecraft are buried, States have obligations that are regulated by Articles 205, 206 of UNCLOS. It is justified that the regime of the spacecraft burial in the high seas in an ecological context can be analysed by analogy with the regime established by the 1972 Convention on the Prevention of Marine Pollution by Dumping of Wastes and Other Matter, which, however, does not apply to spacecraft. It is necessary to extend the 1972 Convention to any deliberate removal into the sea of wastes or other materials / burial of spacecraft at sea. A new type of use of the high seas has been identified, namely launching spacecraft from the high seas, fixed in the form of international legal custom. It is established that the operation of the marine complex for the transportation and launch of the rocket carrier, should be carried out in accordance with the requirements of UNCLOS. Similarly, the return of launcher also leads to pollution of the marine environment, which requires an appropriate international legal regulation. It is substantiated that the relations arising in the framework of space exploration activities require complex international legal regulation, with application of the rules of international maritime law, international air law and international space law. The general conclusion is made about the emergence of a new way of using maritime spaces, which requires the application of already existing international legal norms, their analysis in terms of new relations, and the creation of norms aimed at eliminating gaps that are formed in connection with the implementation of the projects about using Oceans for space activities.