Language means of intertext expression in the historical novel “Mallows” by Roman Ivanychuk

Abstract

The purpose of the article is to study the linguistic means of expressing the intertext in the Ukrainian historical prose of Roman Ivanychuk “Mallows”. To achieve the goal, the following tasks have been solved: 1) the differences in the implementation of intertextuality in the historical novel and artistic discourse are clarified; 2) the specifics of the linguistic means of expressing intertext at linguo-structural levels are revealed; 3) the intertext is analyzed according to the following criteria: method of contextual explanation (implicit or explicit quotation); reproduction in the text (verbatim or transformed); location (epitextual or intratextual); the functional load of the intertext, the method of passporting and its original source. The orientation of the work requires the use of the following methods: descriptive and the method of observation, with the help of which the specifics and means of realizing the intertext in the historical novel are analyzed; analysis and synthesis – for systematization and generalization of research materials; the method of transformational analysis – to identify formal and semantic changes in the recipient text; the method of linguo-stylistic analysis – for the study of linguistic means of expression in the structure of an artistic text from a functional-aesthetic point of view; the method of stylistic analysis – to determine the stylistics of the intertext and the analysis of various stylistic passages found in the historical novel; the method of contextual-interpretative analysis – to clarify the functional load of the means of implementing intertextuality, in particular for the analysis of content categories of the text; elements of componential analysis – to establish the semantic features of relevant components of historical prose; the method of quantitative calculations – to identify the frequency of use of intertextual elements in the work. The research results demonstrate that the following intertext elements are distinguished in the historical novel: quotations, allusions, cento texts, stylization and intertextual nomination. Linguistic means of expressing intertext are defined as: lexical – words and phrases that help introduce intertext into the author’s work; syntactic – constructions of direct and indirect speech, exclamatory, definite-personal and two-member sentences; grammatical – forms of the 1st person singular pronoun and verb forms of the 1st and 2nd person singular and plural; graphic – design in quotation marks and non-text marker – paragraph indentation. Quotations, in terms of explication in the text, are the most common elements. The functions of quotations and allusions are defined: characterological, dialogic, content-creative, structuralcompositional. The types of transformation of quotations are revealed: fragmentation and replacement of one or more lexical components, contamination of different quotations, use of individual components, compositional transformations. Allusions are characterized, which contain only a hint by which we recognize them in the novel and refer the reader to literary works, folklore, and historical events. The specifics of the cento text, saturated with various associations and references to pretexts, which often combine allusions and quotations, are detailed. Stylization as a manifestation of intertext at the level of reproducing the stylistics of another text is substantiated. The author’s deliberate combination of the texts of the following styles: official, epistolary, confessional and administrative-office sub-styles, which were used with a certain stylistic purpose, was traced. The intertextual nomination is considered, which involves the use of iconic proper names of historical persons, names of events and significant historical places. We consider religious names to be precedential because they are associated with a certain literary work or a well-known precedential text.

Мета статті полягає у визначенні мовних засобів вираження інтертексту в українській історичній прозі Романа Іваничука «Мальви». Для досягнення мети вирішено такі завдання: 1) з’ясовано відмінності реалізації інтертекстуальності в історичному романі та художньому дискурсі; 2) розкрито специфіку мовних засобів вираження інтертексту на різних мовно-структурних рівнях; 3) проаналізовано інтертекст за такими критеріями: спосіб контекстної експлікації (імпліцитна чи експліцитна цитата); відтворення в тексті (дослівне чи трансформоване); місце розташування (епітекстове чи внутрішньотекстове); функційне навантаження інтертексту, спосіб паспортизації та його першоджерело. Спрямованість роботи зумовлює використання таких методів: описовий та метод спостереження, за допомогою яких проаналізовано специфіку та засоби реалізації інтертексту історичному романі; аналізу та синтезу – для систематизації та узагальнення матеріалів дослідження; метод трансформаційного аналізу – для виявлення формальних і семантичних змін в текстіреципієнті; метод лінгвостилістичного аналізу – для вивчення мовних засобів вираження у структурі художнього тексту з функціонально-естетичного погляду; метод стилістичного аналізу – для визначення стилістики інтертексту та аналізу різностильових уривків, виявлених в історичному романі; метод контекстуально- інтерпретаційного аналізу – для з’ясування функційного навантаження засобів реалізації інтертекстуальності, зокрема для аналізу змістових категорій тексту; елементи компонентного аналізу – для встановлення семантичних особливостей актуальних складників історичної прози; метод кількісних підрахунків – для виявлення частотності вживання інтертекстуальних елементів у творі. Результати дослідження демонструють, що в історичному романі виокремлено такі елементи інтертексту: цитати, алюзії, центонні тексти, стилізація та інтертекстуальна номінація. Визначено мовні засоби вираження інтертексту: лексичні – слова і словосполучення, які допомагають увести інтертекст у авторський твір; синтаксичні – конструкції прямої та непрямої мови, окличні, означеноособові та двоскладні речення; граматичні – форми займенника 1-ої особи однини та дієслівні форми 1-ої та 2-ої особи однини та множини; графічні – оформлення в лапках та нетекстовий маркер – абзацний відступ. Цитати, за мірою експлікації в тексті, є найпоширенішими елементами. Окреслено функції цитат і алюзій: характерологічну, діалогічну, змістотвірну, структурно-композиційну. Виявлено типи трансформації цитат: фрагментація та заміна одного або кількох лексичних компонентів, контамінація різних цитат, використання окремих компонентів, композиційні трансформації. Охарактеризовано алюзії, що містять лише натяк, за яким їх розпізнають у романі й відсилають читача до літературних творів, фольклору, історичних подій. Деталізовано специфіку центонного тексту, насиченого різноманітними асоціаціями та посиланнями на передтексти, що часто поєднують алюзії та цитати. Обґрунтовано стилізацію як вияв інтертексту на рівні відтворення стилістики іншого тексту. Простежено свідоме поєднання автором текстів таких стилів: офіційно-ділового, епістолярного, конфесійного та адміністративно-канцелярського підстилів, використаних із певною стилістичною метою. Розглянуто інтертекстуальну номінацію, що передбачає використання знакових власних імен історичних осіб, назв подій та визначні історичні місця. Релігійні імена вважаємо прецедентними, оскільки вони пов’язані з певним літературним твором або відомим прецедентним текстом.