Про право людини на смерть та етичні засади евтаназії

Abstract

На превеликий жаль життя так влаштовано, що рано чи пізно воно закінчується. Причиною того може бути природна смерть від нормальних вікових змін в організмі людини, чи може бути смерть передчасна – патологічна, зумовлена протіканням певного захворювання. Також смерть може наставати як наслідок нещасного випадку, а також бути зумовлена вбивством чи вчиненням самогуб- ства. Якщо право на життя наразі є беззаперечним правом людини, то як бути з її правом на смерть? В християнській культурі таке право завжди заперечувалося, адже життя вважалося наданим Богом, тому людина не мала права себе вбивати. В різні періоди часу в різних країнах навіть були передбачені покарання для осіб, які намагалися вчинити самогубство (але з певних причин не вчинили його). Також приймалися заходи проти пам’яті таких осіб, наприклад, їх могли позбавляти християнського поховання. Більше того, більшість сучасних християнських церков забороняють проведення обрядів щодо осіб, які скоїли самогубство. І це відбувається в ХХІ столітті.