Юридичний вісник №4/2021
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Юридичний вісник №4/2021(Одеса : Гельветика, 2021)Документ Справедливість у праві: на перетині правотворчості і правозастосування(Одеса : Гельветика, 2021) Крижановський, Анатолій Федорович; Крижановський, А. Ф.; Kryzhanovskyi, Anatolii F.; Гордієнко, Анастасія Юріївна; Гордієнко, А. Ю.; Hordiienko, Anastasiia Yu.Статтю присвячено аналізу взаємодії правотворчості та процесу правозастосування за забезпечення принципу справедливості. Авторська дослідницька гіпотеза ґрунтується на тому, що роль і місце принципу справедливості як органічного регулятора суспільних відносин визначається якістю його законодавчого закріплення, а також ступенем реалізації на практиці. У статті розкрито причини актуалізації принципу справедливості в рамках правотворчої та правозастосовної діяльності в сучасних умовах. Проаналізовано проблему формулювання принципу справедливості в діючому вітчизняному законодавстві, обґрунтовано необхідність його нормативного закріплення та визначення основних змістовних характеристик. Проаналізовано втілення принципу справедливості в ціннісно-нормативній системі права та важливість його легітимації, що забезпечить дієвість, ефективність нормативно-правового регулювання суспільних відносин. Визначено, що принцип справедливості є свого роду складовою частиною принципу верховенства права, який визнається і діє у правовій системі України, зокрема в законах, що мають бути пронизані ідеями справедливості, свободи та формальної рівності. У статті наведено додаткові аргументи щодо характеристики справедливості як реального та дієвого інструменту у сфері реалізації права. Несправедлива норма права не завжди та необов’язково має наслідком несправедливий результат правозастосування. Суди можуть використовувати справедливість замість та всупереч закону, що свідчить про перевагу над формальним розумінням права. Досліджено два юридичні конструкти – застосування принципу справедливості замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Розкрито зміст справедливості через категорії неупередженості, безсторонності, недискримінаційного підходу. Особливої значущості принцип справедливості набуває під час здійснення дискреційних повноважень та задля подолання прогалин у праві. Автори доходять висновку, що «дефіцит» справедливості у правозастосуванні спонукає до відповідних корекцій законодавства, а її «брак» у законі має компенсуватися правозастосуванням.Документ Статути перших українських споживчих товариств як нормативно-правова основа їх функціонування (середина ХІХ ст.)(Одеса : Гельветика, 2021) Волошкевич, Геннадій Андрійович; Волошкевич, Г. А.; Voloshkevych, Hennadii A.У статті розглянуто нормативно-правову базу функціонування перших споживчих товариств Наддніпрянської України у період їх зародження в другій половині ХІХ століття. Проаналізовано особливості адміністративно-правових умов зародження споживчої кооперації та розглянуто зміст статутів перших споживчих товариств. Встановлено, що відсутність єдиного законодавчого акту у сфері кооперації обумовило виникнення досить різноманітних за обсягом та змістом установчих документів. Охарактеризовано основні ключові положення установчих документів кооперативних організацій Наддніпрянської України й особливості правого статусу перших кооператорів, визначено притаманний першим кооперативним організаціям поділ членів споживчого товариства на повноправних, які володіли всіма закріпленими у статутах правами, та неповноправних, обсяг прав яких мав звужений характер порівняно з першою групою. Відтворено механізм управління споживчими товариствами, визначено основні органи управління (загальні збори, правління, ревізійна комісія), проаналізовано їхній склад і порядок формування. Шляхом порівняльного аналізу встановлено спільні та відмінні риси в установчих документах перших вітчизняних споживчих кооперативів та їх європейських аналогів. Установлено, що, незважаючи на суттєву схожість, статути перших товариств допускали відступи від загальноприйнятої теорії і практики кооперативного руху, зокрема допускалося обмеження прав членів кооперативних організацій. У статутах не було положень, які передбачали повернення частини коштів за придбаний товар, натомість основна увага приділялася виплаті дивідендів. Зроблено висновок, що статути перших споживчих товариств містили окремі норми та інститути, притаманні акціонерним компаніям.Документ Конституція України 1996 року: положення про соціальну державу (частина перша)(Одеса : Гельветика, 2021) Королевська, Наталія Юріївна; Королевська, Н. Ю.; Korolevska, Nataliia Yu.Мета дослідження – аналіз тексту Конституції України 1996 року з огляду на її положення з основ подальшої розбудови України як соціальної держави за допомогою статистичного методу (Розділи І та ІІ). Стаття написана з використанням статистичного методу (для узагальнення отриманих фактичних даних), а також методів аналізу, синтезу, індукції (для інтерпретації отриманих статистичних результатів). Результати. Конституція України 1996 року містить 15 розділів та 16 структурних частин (додатково до розділів – ще й Преамбулу). Виходячи з цього, слід резюмувати, що наявність слів із коренем «соціал» у 9 з 16 розділів надає підстави навести показник 56,25%. Отже, більшість структурних частин Основного Закону містить слова з коренем «соціал». Привертає увагу той факт, що з 7 разів, коли ключові слова-прикметники у Розділі ІІ застосовуються в тому ж значенні, що у словосполученні «соціальна держава», двічі воно поєднується з прикметником «економічний», Висновки. Слід вирішити питання про те, щоб у контексті подальшої розбудови соціальної держави в Україні у двох наведених вище положеннях розглянути окремо соціальні та економічні програми (частина друга статті 49), а також окремо – питання про «соціальні права та інтереси», про «економічні права та інтереси» (речення перше частини третьої статті 36) так само, як у процитованому фрагменті частині першої статті 44. З огляду на наявні обмеження щодо обсягу статті на цьому доцільно завершити інтерпретацію отриманих статистичних показників. Слід зазначити гіпотезу дослідження: «на конституційному рівні в Україні соціальним проблемам приділено не досить уваги, так само, як і перспективним напрямам подальшої розбудови соціальної держави» та підкреслити, що не завжди необхідною є наявність у конституційному положенні слова з коренем «соціал» для того, щоб обговорювати дотичність цього положення до подальшої розбудови соціальної держави. Зокрема, статистичні показники не охоплюють низку статей Конституції України 1996 року, в яких йдеться про соціальні права, однак від того вони не є менш значущими для подальшої розбудови соціальної держави в Україні. Але виявлення таких положень є потенціалом для подальших творчих розробок у цьому напрямі.Документ Правові основи інформаційного забезпечення сфери технічного регулювання(Одеса : Гельветика, 2021) Смерницький, Дем'ян Вікторович; Смерницький, Д. В.; Smernytskyi, Demian V.У статті досліджено національне законодавство України про інформаційне забезпечення сфери технічного регулювання. Визначено, що інформаційне забезпечення – це та відправна точка, з якої розпочинається наукове дослідження, яке завжди базується на існуючому фундаменті науки, тобто на тих здобутках у відповідній сфері, які вже були досягнуті в попередніх наукових дослідженнях. Спочатку вивчається та оцінюється наявна наукова інформація, а тільки потім розпочинаються дослідження з удосконалення відповідного наукового та науковотехнічного напряму. Технічне регулювання можна віднести загалом до виду науково-технічної діяльності, в межах якої розробляються відповідні нормативно-правові акти та нормативні документи, що регулюють відносини у сфері визначення і виконання обов’язкових вимог до характеристик продукції або пов’язаних з ними процесів та методів виробництва, а також перевірки їх додержання шляхом оцінки відповідності та/ або державного ринкового нагляду й контролю нехарчової продукції чи інших видів державного нагляду (контролю). Встановлено, що у сфері технічного регулювання інформаційне забезпечення можна поділити на два види. До першого виду ми відносимо вхідну науково-технічну інформацію, яку використовують під час підготовки нормативноправових актів і нормативних документів щодо визначення характеристики продукції або пов’язані з ними процеси й методи виробництва, включаючи відповідні адміністративні положення, додержання яких є обов’язковим. Іншим видом інформації є вихідна інформація: розроблені та введені в дію нормативно-правові акти й нормативні документи, правила їх розповсюдження та інформація про суб’єктів, відповідальних за надання зазначеної інформації. Окрім того, вхідна та вихідна інформація є ключовими складниками в побудові системи управління якістю на базі процесного підходу згідно з національними стандартами серії ISO у відповідній сфері суспільних відносин, зокрема у сферах науково-технічної діяльності, технічного регулювання та інформаційного забезпечення науково-технічних досліджень і розробок, а також розроблення нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно якості та безпечності промислової продукції.Документ Децентралізація влади як основа удосконалення організаційно-правового механізму публічного управління(Одеса : Гельветика, 2021) Мельниченко, Богдана Богданівна; Мельниченко, Б. Б.; Melnychenko, Bohdana B.У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти децентралізації влади як основи вдосконалення організаційно-правового механізму публічного управління. Зазначено, що реформа децентралізації є однією з визначальних реформ із часів української незалежності. Вона створила підґрунтя для укорінення кардинальних інституційних перетворень, підвищення якості життя громадян та має велике значення для продовження секторальних реформ. Завдяки створенню нової системи розподілу владних повноважень між центральними та місцевими органами влади в Україні нині фактично формується нова система взаємовідносин між різними гілками влади та новий баланс стримувань і противаг. З’ясовано, що в сучасних дослідженнях децентралізацію визначають як ефективний спосіб здійснення публічної влади в державі, за якого адміністративно-територіальні одиниці на власній території мають право самостійно вирішувати локальні питання і реалізовувати власні завдання в межах чинного законодавства та під відповідальність уповноважених органів чи посадових осіб, причому втручання вищих органів влади в їх діяльність може відбуватися виключно з метою нагляду за законністю цієї діяльності. Встановлено, що децентралізація є одним із способів оптимізації публічного управління. Головна її мета – превалювання руху управлінських і політичних процесів «знизу», від населення до центру. Акцентовано, що сама по собі децентралізація не є ознакою послаблення центральної влади. Децентралізація – це передусім ефективний інструмент покращення якості управління державою і фінансовими потоками. Підкреслено, що децентралізацію потрібно розцінювати не просто як передавання повноважень, ресурсів і компетенції вирішувати основні питання життя на найближчому до людини рівні, де це можна зробити найефективніше, а як створення базового суб’єкта місцевого самоврядування – спроможної територіальної громади (вагомої ланки у структурі громадянського суспільства), рівень розвитку якого прямо впливає на модель публічного управління.Документ Система суб’єктів, які здійснюють державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я(Одеса : Гельветика, 2021) Панова, Оксана Олександрівна; Панова, О. О.; Panova, Oksana O.У статті досліджено сутність і зміст системи суб’єктів, які здійснюють державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я. Здійснено аналіз сутності категорій «суб’єкт», «система» та «система суб’єктів». Сформовано авторське бачення системи суб’єктів, які здійснюють державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я. З’ясовано, що зміст системи суб’єктів, які здійснюють державний контроль і нагляд у сфері охорони здоров’я, може бути представлений шляхом поєднання її елементів – власне суб’єктів, а також зв’язків, з урахуванням яких вона утворена (критеріїв групової належності таких суб’єктів). В якості критеріїв, з урахуванням яких суб’єкти державного контролю і нагляду у сфері охорони здоров’я можуть бути розподілені у відповідні групи, обрано обсяг їхньої компетенції. Обґрунтовано, що залежно від такого критерію суб’єкти державного контролю і нагляду у сфері охорони здоров’я можуть бути розділені на загальнодержавні, галузеві, спеціальні. З урахуванням цього система суб’єктів державного контролю і нагляду у сфері охорони здоров’я може бути представлена таким чином: 1) загальнодержавні суб’єкти: Верховна Рада України, комітети Верховної Ради України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Президент України, Рада національної безпеки та оборони; Кабінет Міністрів України; 2) галузеві суб’єкти: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, провідне місце серед яких посідають Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство розвитку громад і територій України, Міністерство соціальної політики України; 3) спеціальні суб’єкти: Міністерство охорони здоров’я України, Державна служба України з лікарських засобів і контролю за наркотиками, Національна служба здоров’я України.Документ Правові вимоги до державної допомоги в авіаційній галузі: історія і сучасність(Одеса : Гельветика, 2021) Григоров, О. М.; Hryhorov, O. M.У статті проаналізовано правові вимоги щодо державної допомоги в авіаційній галузі, починаючи з практики державного субсидіювання повітряних перевезень та літакобудування в таких країнах, як Франція, Великобританія, Німеччина в 20–30-х рр. минулого століття. Після того, як у 1947 р. Чиказька конвенція 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію набула чинності, основним модератором принципів і стандартів політики державної допомоги в авіаційній сфері стала Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО). Встановлено, що діяльність ІКАО спрямована на усунення різних трактувань змісту і спрямованості державної допомоги у сфері авіаційного транспорту в рамках законодавчої практики держав-членів ІКАО. Увагу акцентовано на наявності різних трактувань поняття «державна допомога (субсидія)» у праві Європейського Союзу (ЄС) та у праві Світової організації торгівлі (СОТ), що ще більше ускладнює розробку консесуальної правової кваліфікації державної допомоги суб’єктам авіаційної діяльності. Необхідність розроблення і впровадження універсальних принципів та стандартів державної допомоги в галузі авіації обумовлена також вельми різнорідною правовою базою регулювання цього спектру державної економічної політики в законодавстві держав-членів ІКАО. У статті послідовно розглянуто основні етапи діяльності ІКАО щодо формування загальних підходів до надання державної допомоги в галузі авіації. Проаналізовано основні рекомендації ІКАО щодо правового регулювання державної підтримки національних авіаперевізників та інших постачальників авіаційних послуг. У рамках дослідження проаналізовано також сучасну співпрацю ІКАО з іншими міжнародними організаціями, такими, як Міжнародна організація праці (МОП), Міжнародна асоціація повітряного транспорту (ІАТА) щодо формування необхідних загальних стандартів державної допомоги в авіаційній галузі під час пандемії COVID-19. Автор дійшов висновку, що низка рекомендаційних документів ІКАО в цій сфері є універсальною і базовою для формування сучасних правових основ державної підтримки суб’єктів авіаційної діяльності в рамках законодавства більшості держав світу. Україні як державі-члену ІКАО слід повною мірою скористатися наявними розробками у цьому сегменті цивільної авіації.Документ Правові проблеми законодавчих норм, що створюють умови ретравматизації дітей, постраждалих від сексуальних злочинів(Одеса : Гельветика, 2021) Чердинцев, Юрій Герасимович; Чердинцев, Ю. Г.; Cherdyntsev, Yurii H.; Журавльова, М.; Zhuravlova, M.У статті розглядаються правові проблеми законодавчих норм України, що залишають дітей беззахисними на шляху доказування вчинених проти них сексуальних злочинів. Автори вказують на перешкоди, що існують у Кримінально-процесуальному кодексі України, які унеможливлюють об’єднання в сучасній слідчій та судовій практиці доказування сексуального злочину проти дитини та її захист від повторної травматизації під час слідства та суду. Серед перешкод автори визначають такі: зміст ст. 226 КПК України, яка вимагає присутності у процесі опитування дитини занадто великого для забезпечення довірливого контакту числа людей; зміст ст. 225 КПК України, яка активно використовується у сучасній слідчій практиці та приводить слідство до суддів, які не готови опитувати дітей; нестача дружніх для опитування дитини кімнат та невідповідність вимогам тих кімнат, що вже існують; відсутність законодавчої підтримки процесу навчання слідчих, стихійність та несистемність цього процесу; відсутність методики опитування. Пропонуються зміни до КПК України, що будуть відповідати Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, яка ратифікована в Україні з 2012 року та яка до цього часу реально не працює в Україні через відсутність імплементації до її правової системи. Висувається пропозиція встановити окремий алгоритм дій слідства та суду з отримання показань малолітніх та неповнолітніх у справах категорії «проти сексуальної недоторканості дітей». Провідною нормою КПК України, що має з’явитися якнайшвидше, автори вважають норму про прийняття судом відеозапису опитування дитини як належного доказу, рівноцінного допиту дитини в суді. Якість проведеного допиту (опитування), відповідність сучасним вимогам до нього, відсутність впливу на дитину з боку інтерв’юера пропонується оцінювати під час проведення психологічної експертизи відповідного відеозапису такого опитування. Автори пропонують підвищити в законодавстві України суб’єктність маленьких постраждалих, надавши їм можливість виключати із процесу допиту «зайвих» людей та залишатися віч-на-віч з інтерв’юером за умови відповідної відеофіксації цього процесу.Документ Мотив та мотивація злочинної поведінки під час необхідної оборони(Одеса : Гельветика, 2021) Андрусяк, Ганна Миколаївна; Андрусяк, Г. М.; Andrusiak, Hanna M.У разі виникнення загрози життю, здоров’ю, статевій свободі чи недоторканості застосування захисних дій детермінується не лише свідомими мотивами, але й на підсвідомому рівні – на основі інстинктів. У статті ми намагаємося довести існування неусвідомлених елементів мотивації, які насамперед стосуються інстинктивних реакцій самозахисту, спрямованих на збереження цілісності організму. Необхідна оборона як акт людської поведінки базується на інстинкті живих істот захищати себе від небезпеки. Необхідна оборона є вольовою і свідомою дією людини, детермінованою соціально-позитивними мотивами й цілями, а також природними (інстинктивними) реакціями людини. Це особливо важливо у контексті природності права особи на необхідну оборону. Правомірна поведінка може не бути суспільно корисною, однак і не бути суспільно небезпечною, а соціально прийнятною, коли суспільство розглядає таку поведінку як більш-менш бажану. Правильне розуміння мотиву та мотивації злочинної поведінки сучасні дослідники суспільно корисної мотивації пропонують внесення змін до переліку обставин, які пом’якшують покарання, шляхом введення норми, що обов’язково має враховуватися судом під час призначення покарання. У цій статті ми також пропонуємо зміну норми статті, а також визначення і суті таких понять як мотив, мотивація, інстинкт, злочинна поведінка, самозахист та, зрештою, визначення поняття «необхідна оборона» та «перевищення меж необхідної оборони». До вітчизняних і зарубіжних науковців, які присвятили свої праці проблемам мотивів та мотивації злочинної поведінки, відносяться Ю.М. Антонян, Б.М. Головкін, В. Васильєв, О.В. Ткачова, В. Тимошенко, А.В. Савченко, Н.Б. Хлистова, А. Ф. Зелинський. Мета роботи – дослідження проблеми мотивів і мотивації у кримінальному праві, зокрема в контексті необхідної оборони із залученням новітніх досягнень психології, соціології, етики та інших галузей знань.Документ Стан кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства(Одеса : Гельветика, 2021) Ющик, Олена Іванівна; Ющик, О. І.; Yushchyk, Olena I.; Продан, Тетяна Василівна; Продан, Т. В.; Prodan, Tetiana V.У статті досліджено стан кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства в Україні за період 2019–2020 роки. На підставі проведеного аналізу кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства встановлено, що за останні роки простежується тенденція до зростання показника зареєстрованих кримінальних проваджень та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили такі правопорушення. Акцентовано увагу на тому, що зростання рівня кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства пов’язано з виявленням цих правопорушень, а також збільшенням кількості звернення жертв, які нині звертаються до правоохоронних органів, вказуючи на ознаки насилля в сім’ї та заподіяння їм неправомірної шкоди. Проаналізовано стан кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства на підставі статистичної бази, зокрема статистичних даних Генеральної прокуратури України, Держкомітету статистики України та 460 кримінальних проваджень, пов’язаних із домашнім насильством за період 2019–2020 роки. Статистичні дані Генеральної прокуратури України вказують на швидке зростання загальної кількості кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства в 2020 році. Вважаємо, що одним із факторів такої тенденції до збільшення цього показника є те, що цей вид кримінального правопорушення по суті все більше виходить із категорії латентності. На підставі аналізу судових вироків встановлено, що в разі призначення покарання за кримінальні правопорушення у вигляді домашнього насильства найчастіше застосовуються громадські роботи як вид покарання. Зосереджуючи увагу на обмежувальних заходах, які можуть застосовуватися до особи, що вчинила домашнє насильство, варто зазначити, що найпопулярнішим є п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме «направлення для проходження пробаційної програми або програми для кривдників». Підсумовуючи проведений аналіз стану кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства, ми констатуємо, що спостерігається негативна тенденція – збільшення кількості кримінальних правопорушень у вигляді домашнього насильства.Документ Стратегічне планування та стратегічний аналіз у сфері забезпечення національної безпеки(Одеса : Гельветика, 2021) Ткачук, Н. В.; Tkachuk, N. V.У статті досліджено сутність стратегічного аналізу через призму стратегічного планування у сфері забезпечення національної безпеки. Проаналізовано сучасний стан наукової розробки проблем стратегічного планування і стратегічного аналізу у сфері забезпечення національної безпеки, розглянуто роль стратегічного аналізу у стратегічному плануванні, зокрема в підготовці стратегічних документів. Окреслено низку ключових проблем під час підготовки та реалізації стратегічних документів, а також можливість застосування стратегічного аналізу для їх вирішення. На основі аналізу наукових праць, присвячених системному дослідженню теоретичних засад стратегічного аналізу крізь призму стратегічного планування, а також визначення низки ключових проблем під час підготовки та реалізації стратегічних документів як результату стратегічного аналізу зроблені висновки щодо значення стратегічного аналізу для їх вирішення. Стратегічний аналіз у сфері забезпечення національної безпеки варто розглядати не як лінійний, а як циклічний процес. Будучи вихідним етапом стратегічного планування, він забезпечує якість розробки стратегічних документів у сфері забезпечення національної безпеки. Проте виникнення необхідності уточнення стратегічних національних пріоритетів і, як, наслідок, корегування стратегічних документів вимагає розробки відповідної методології такого корегування. Остання може бути представлена послідовною інтеграційною схемою стратегічного аналізу і прогнозування за кожним стратегічним національним пріоритетом із формуванням узагальнених оцінок стану національної безпеки. Результати корегування Стратегії після їх затвердження повинні враховуватися в усіх документах стратегічного планування, зокрема в державних програмах та під час планування державного бюджету. Доведено, що стратегія захисту національних цінностей і національних інтересів має становити головний зміст зусиль держави щодо забезпечення національної безпеки на довгострокову перспективу, оскільки ці фактори безпосередньо впливають на державну політику розвитку країни та забезпечення національної безпеки.Документ Ознаки та вимоги системи принципів кримінально-виконавчого права(Одеса : Гельветика, 2021) Пилипенко, Дмитро Олексійович; Пилипенко, Д. О.; Pylypenko, Dmytro O.У статті досліджено питання визначення ознак системи принципів кримінально-виконавчого права та вимог, на яких ця система має ґрунтуватися та яким фактично має відповідати. Розглянуто теоретичні позиції щодо відокремлення ключових ознак системи принципів кримінально-виконавчого права. Запропоновано авторський погляд на перелік ознак визначеної системи принципів. Наголошено, що до ключових ознак системи принципів кримінально-виконавчого права належать адитивність, умовна структурна адиктивність, структурованість, внутрішньогалузева залежність, ієрархічність. Адитивність як ознака системи принципів окреслює єдність системи кримінально-виконавчих принципів. За цією ознакою така система сприймається як єдиний неподільний об’єкт, який відображає набір певних елементів, груп тощо. Ознака умовної структурної адиктивності передбачає певну залежність принципів від відповідної групової приналежності, а також умовну взаємозалежність окремих груп. Умовна залежність обумовлена рухомістю та функціональністю принципів і груп принципів, що призводить до постійної взаємодії між собою в умовах внутрішніх кореляційних зв’язків. Ознака структурованості передбачає сприйняття системи принципів кримінально-виконавчого права як єдиного об’єкта, який комплексно складається з окремих груп принципів. Ці групи відображають набір засад, які визначають основу для інститутів та/або субінститутів галузі. Внутрішньогалузева залежність передбачає адикцію система принципів від галузі її походження. За межами галузі як провідного об’єкта система принципів є нікчемною. Ознака ієрархічності демонструє векторність походження принципів від загально-правових до позитивістських засад. Водночас ця ознака не впливає на сприйняття принципів за їхньою значущістю. Крім того, до системи принципів висуваються вимоги холістичності, повноти, несуперечливості, автономності, транспарентності, амеліорації.Документ Практичні аспекти видачі нотаріусом свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя(Одеса : Гельветика, 2021) Німак, Марія Орестівна; Німак, М. О.; Nimak, Mariia O.У статті досліджено проблемні питання, що виникають у нотаріальній і судовій практиці під час вчинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя. Зокрема, встановлено можливість і доцільність отримання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя за спільною їх заявою, проаналізовано можливі шляхи визначення часток подружжя без видачі такого свідоцтва. Згідно з чинним законодавством, один із подружжя не зможе отримати таке свідоцтво без згоди іншого, проте автор з’ясовує можливість отримання свідоцтва одним із подружжя ще за життя обох. Обґрунтовано доцільність видачі свідоцтва на частку не тільки подружжям, але й особами, які після розірвання шлюбу зберегли режим спільної сумісної власності на належне їм майно, оскільки розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. У статті проаналізовано можливі варіанти поведінки спадкоємців із метою визначення частки спадкодавця у спадковому майні в разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину. Автор аналізує випадки, які трапляються в нотаріальній практиці, та з’ясовує таке питання: видача свідоцтва на право власності на частку у спільному майні подружжя є обов’язком чи правом того з подружжя, який є живим. Окрім того, предметом дослідження була ситуація, коли обоє подружжя, які були власниками майна на праві спільної сумісної власності, померли одночасно і фактично немає кому видавати свідоцтво на частку у спільному майні подружжя. Автор визначає наслідки також і тих випадків, коли помирає той із подружжя, на ім’я якого не було видано правовстановлюючого документу, а спадкоємцем є інший подружжя, на чиє ім’я власне і було видано відповідний правовстановлюючий документ. На підставі дослідження практичного досвіду й аналізу наукової літератури автором визначено випадки, за яких у разі смерті одного з подружжя можливо подавати заяву іншим подружжям про те, що майно належить спадкодавцю за правом особистої власності.Документ Староста як інститут конституційного права: новелізація нормативних положень(Одеса : Гельветика, 2021) Малетич, Михайло Михайлович; Малетич, М. М.; Maletych, Mykhailo M.Узагальнено, що Закон України від 14 липня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост» слід визнати вагомим кроком у напрямі успішного завершення одразу двох реформ: муніципальної реформи, що триває майже з дня проголошення незалежності України, та реформи децентралізації публічної влади, яка проводиться з 2014 року. Цей новий інститут конституційного права розвивається динамічно, більшу частину нових положень щодо старост у частині їхньої інноваційності та обґрунтованості слід підтримати. Але, навряд чи можна погодитися з тим, що оптимальними є положення цього Закону про порядок проведення громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій із громадськістю) кандидатури старости та затвердження сільською, селищною, міською радою. Адже відсутність такого порядку чи низька юридична якість документу, в якому його передбачено, може нівелювати позитивні напрацювання щодо інституту старости в Україні для членів окремої об’єднаної територіальної громади або територіальної громади. Аргументовано, що заміна однієї процедури двома ускладнює процес заміщення посади старости. Зазначено, що у цьому випадку основною перевагою є те, що процес виборів є надзвичайно тривалим, ресурсоємним стосовно не лише часу, але й матеріальних витрат порівняно з двома іншими процесами, які впроваджено нині. До того ж в умовах пандемії COVID-19 масові заходи, до яких слід віднести і проведення голосування на виборах, часто проводяться зі значними обмеженнями. Основним недоліком є те, що попри вищезазначені недоліки процедура виборів є чітко регламентованою, але навряд чи можна стверджувати це стосовно громадського обговорення. Інформаційні агенції узагальнили, що це є значною перевагою. Підкреслено, що нормативна відсилка до «інших форм консультацій із громадськістю» не є інформативною. Рекомендовано у статті Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» надати вичерпний перелік тих форм консультацій із громадськістю, за допомогою яких кандидатура старости може погоджуватися з жителями відповідного старостинського округу.Документ Державне стимулювання альтернативної енергетики: порівняльно-правовий аналіз(Одеса : Гельветика, 2021) Григор’єва, Христина Антонівна; Григор’єва, Х. А.; Hryhorieva, Khrystyna A.У статті досліджено системи державно-правового стимулювання альтернативної енергетики різних країн (ЄС, США, Канади, країн Латинської Америки, Австралії, Малайзії, Індонезії). Сформульовано невирішену проблему відсутності належної аргументації висунутої політичної тези про необхідність відмови від «зеленого» тарифу як основного механізму підтримки альтернативної енергетики за прикладом інших країн світу. За активного використання порівняльно-правового методу наукових досліджень зроблено кілька важливих висновків. Кожна країна має власне унікальне законодавче забезпечення альтернативної енергетики, що підтверджує думку про відсутність кращих чи гірших правових моделей такого стимулювання – доцільно говорити лише про більш оптимальні та менш оптимальні правові механізми для конкретної країни. Незважаючи на різноманітність систем підтримки альтернативної енергетики, визначено певні спільні риси такого законодавчого забезпечення: а) виявлене широке різноманіття підходів до стимулювання альтернативної енергетики у світі може бути зведене до кількох ключових правових механізмів; б) поєднання певного домінуючого правового механізму (найчастіше ним виступає «зелений» тариф) та низки додаткових допоміжних правових механізмів стимулювання; в) еволюційна трансформація системи стимулювання альтернативної енергетики, що проходить кілька послідовних етапів (рівнів). Узагальнення досвіду багатьох країн, які розвивають альтернативну енергетику, демонструє закономірності поступової еволюції такої підтримки, що полягає у багаторівневому розвитку системи стимулювання, а саме: а) державне стимулювання першого рівня (економічного); б) державне стимулювання другого рівня (екологічного); в) державне стимулювання третього рівня (кліматоохоронного). Спираючись на виявлену закономірність, можна зробити висновок про те, що українське законодавство у сфері альтернативної енергетики демонструє нетиповий регресивний розвиток, під час якого не відбулося еволюційного переходу на наступний (екологічний) рівень державного стимулювання. Саме тому рівняння на інші країни, які зменшують зелені тарифи та/ або змінюють їх іншими правовими механізмами, не є науково обґрунтованим.Документ Міжнародно-правові аспекти співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями(Одеса : Гельветика, 2021) Вайцеховська, Оксана Р.; Вайцеховська, О. Р.; Vaitsekhovska, Oksana R.Розглянуто форми та напрямки співпраці України з такими міжнародними фінансовими організаціями, як Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна група з протидії відмиванню грошей, Базельський комітет з банківського нагляду, Міжнародна організація комісій із цінних паперів, Міжнародна організація страхових наглядів. Зазначено, що співпраця України з цими міжнародними фінансовими організаціями здійснюється у двох основних напрямках: 1) розробка міжнародно-правових фінансових норм та консультативно-технічна підтримка щодо сприяння їх імплементації у національне законодавство; 2) фінансування (отримання позик, реструктуризація боргу, гарантування позик тощо). Проаналізовано особливості співробітництва України і МВФ у період з 1992 до 2021 року. Розглянуто фінансову та «не фінансову» форми співпраці з МВФ, види наданих Фондом програм фінансування та виконання Україною зобов’язань перед МВФ на різних етапах співпраці. Технічну допомогу (не фінансову) Фонд надає у сфері макроекономічної політики, грошово-кредитної політики, управління витратами, податкової політики, забезпечення стабільності фінансового сектору. Сформульовано наступні напрямки підвищення ефективності співпраці з МВФ: 1) максимальне використання можливостей МВФ задля сприяння розвитку країни шляхом проведення консультацій, вивчення результатів моніторингових досліджень МВФ та інших заходів; 2) концентрація ресурсів МВФ на стратегічних напрямах реалізації національної політики; 3) якісний аналіз проектної документації задля визначення доцільності залучення вказаних фінансових ресурсів.Документ Природа і зміст довіри до судової влади в Україні крізь призму світового досвіду(Одеса : Гельветика, 2021) Удовика, Лариса Григорівна; Удовика, Л. Г.; Udovyka, Larysa H.; Новоселова, Віталіна Віталіївна; Новоселова, В. В.; Novoselova, Vitalina V.Статтю присвячено визначенню природи і змісту довіри до судової влади в контексті світового досвіду як підґрунтя відновлення довіри до судової влади в Україні. Обґрунтовано, що довіра до судової влади – це складне та комплексне явище, яке має соціальну, етичну, культурно-цивілізаційну, психологічну, когнітивну, правову природу, відображає сприйняття і ставлення суспільства, соціальної групи, індивіда до діяльності органів судової влади, судових рішень, сформоване на основі оцінки її діяльності та переконаності в істинності і правильності професійних, етичних, соціально-психологічних дій суддів, правосудності їхніх рішень, та є добровільним свідомо-позитивним ставленням, моральною або дієвою підтримкою судової влади нині та в майбутньому. В якості комплексного явища довіра до судової влади має інструментальну, соціальну і власну цінність. Інструментальна цінність довіри до судової влади полягає в тому, що, маючи довіру до судової влади як складник правової культури, людина та суспільство вибудовують свою поведінку відповідно до встановлених правил і вимог, у разі необхідності в судовому порядку захищають свої права та інтереси, виконують судові рішення. Водночас особливості та відмінності національної правової системи, правової культури суспільства накладають відбиток як на форми нормативності, так і на процесуальний характер її забезпечення. Соціальна цінність довіри до судової влади полягає в тому, що вона втілює загальне сприйняття і ставлення громадян та суспільства загалом, сприяє більш ефективній діяльності судової влади, ефективній комунікації між суспільством і судовою владою. Соціальна цінність довіри до судової влади визначається її здатністю спонукати осіб до судового вирішення правових конфліктів. Власна цінність довіри до судової влади полягає в тому, що довіра до судової влади виступає як критерій, показник і загальне мірило ефективності діяльності судової влади, правосудності її рішень. Високий рівень довіри громадян і суспільства до судової влади надає їй простір для незалежності, прозорості, гласності, відкритості, здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності, наближення до європейських стандартів судочинства.Документ До питання про підтримку малого та середнього бізнесу в боротьбі з пандемією COVID‑19 : світовій досвід(Одеса : Гельветика, 2021) Берназ-Лукавецька, Олена Михайлівна; Берназ-Лукавецька, О. М.; Bernaz-Lukavetska, Olena M.У статті досліджено проблеми, які відчуває малий та середній бізнес унаслідок пандемії коронавирусу COVID-19. Малий та середній бізнес завжди відіграє важливу роль в економіці будь-якої держави. Пандемія COVID-19 є безпрецедентною загрозою соціально-економічному життю країн усього світу. Регулярно публікуються тривожні статистичні дані, які допомагають зрозуміти масштаби втрат, зокрема кількість хворих і померлих від COVID-19. Нині більшість країн готується до чергового спалаху епідемії унаслідок поширення нового штаму Дельта, який вважають серйознішим і вразливим порівняно з попередніми. Саме тому актуальним є детальний аналіз усіх заходів, за допомогою яких інші держави світу долають цю проблему. У статті зазначено, що такими заходами є заборона звільняти працівників, змушених сидіти вдома під час догляду за дітьми або літніми родичами; скороченим особам або особам, які втратили свої доходи дозволено тимчасово не здійснювати платежі з іпотеки та комунальні послуги; орендодавцям забороняється розривати договори з наймачами, які внаслідок фінансових труднощів через ситуацію з коронавірусом неспроможні заплатити орендну плату; надання спеціальних виплат (спеціальні ваучери). Окрему увагу приділено Україні, де також проведена низка заходів у період пандемії. Нами виділені такі заходи: податкові преференції, підтримка малого та середнього бізнесу, надання допомоги застрахованим особам на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, кредитні канікули, інформаційна підтримка бізнесу, зокрема агробізнесу. Національний банк України рекомендував будь-яким фінансовим установам ввести для бізнесу та населення особливий пільговий період обслуговування кредитів у період дії карантину. Банки пропонували декілька варіантів реструктуризації кредитів за кредитними договорами, серед яких основними є капіталізація відсоткових платежів, часткове або повне звільнення від сплати тіла кредиту на час карантину з відповідним його подовженням.Документ До питання про розвиток альтернативних способів вирішення податкових спорів в Україні(Одеса : Гельветика, 2021) Овчаренко, Анастасія Сергіївна; Овчаренко, А. С.; Ovcharenko, Anastasiia S.У статті досліджено перспективи запровадження альтернативних способів вирішення податкових спорів, визначено правову сутність окремих їх різновидів, зокрема медіації, а також визначено перспективу розвитку прогресивних способів здійснення податкового контролю і співвідношення цих категорій. Проблеми податкового адміністрування з кожним роком набувають все більшої актуальності. Враховуючи специфіку податкових правовідносин, у котрих стикаються публічний і приватний інтереси, стає зрозумілим, що податковий спір за своєю природою передбачає високий ступінь конфліктності. Податковий спір є різновидом публічно-правового спору, який виникає між учасниками податкових відносин, один із яких – суб’єкт владних повноважень. З огляду на критичний стан завантаженості судової системи, зокрема адміністративних судів в Україні, гостро стоїть питання досудового вирішення податкових спорів. Глобалізація і тенденції активної імплементації в Україні європейської практики вирішення спорів вимагають впровадження сучасних, економічно-ефективних методів вирішення податкових спорів, які розвантажать адміністративні суди. Крім того, нині потрібні нові методи податкового адміністрування і способи здійснення податкового контролю. Горизонтальний податковий моніторинг – інструмент ефективної взаємодії між податковим органом і платником податків, орієнтований на запобігання вчиненню порушення податкового законодавства під час здійснення певної господарської операції, виховання у платника податків правової культури. Цей інститут є превентивною мірою в системі становлення податкової дисципліни та за своєю сутністю не є аналогом медіації. У статті визначено, що наразі в Україні чинним законодавством не передбачено жодних альтернативних способів урегулювання податкових спорів. Виключні способи врегулювання податкових спорів передбачені в Податковому кодексі України, до них належить судовий та адміністративний порядок. Автор дійшов висновку, що визнавати горизонтальний податковий моніторинг аналогом медіативних процедур не можна. Горізонтальний податковий моніторинг – інструмент ефективної взаємодії між податковим органом та платником податків, спрямований на запобігання вчиненню порушення податкового законодавства під час здійснення певної господарської операції.