Одеський лінгвістичний вісник. - 2018. - Випуск 12.
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Denotative-nominative typology of english ideonyms(ПП "Фенікс", 2018) Vasilyeva, Olga; Васильєва, О.Статтю присвячено дослідженню денотатно-номінативної класифікації англомовних ідеонімів. Матеріалом дослідження було обрано тисячу англомовних ідеонімів за ступенем частотності використання в друкованих та електронних ЗМІ. Однією з нагальних проблем ідеоніміки є створення денотатно-номінативної систематизації відповідних пропріальних одиниць, яка передбачає їх групування за типом іменованих об’єктів. Денотатно-номінативна класифікація ідеонімів обіймає чотири підрозділи: артіоніми, тобто власні назви творів мистецтва, які поділяються на імажоніми, сценоніми, музиконіми й фільмоніми; бібліоніми, які обіймають власні назви всіх письмових та усних текстів, а також їхніх серій та збірок; гемероніми, тобто власні назви засобів масової інформації, які поділяються на пресоніми та електрононіми за способом передавання інформації, причому до них належать також і радіо- та телепередачі, що має стосуватися не розважальних чи освітніх, а виключно інформаційних новин; комп’ютеронімів, які вбирають до себе всі власні назви на позначення різних типів комп’ютерних програм. Поетонімосфера, яка розуміється як сукупність онімів в художньому тексті, що завдяки своїм зв’язкам та відношенням створюють складну та струнку систему, існує в будь-якому творі, не лише літературному, але й кінематографічному, комп’ютерному тощо, бо в кожному з них функціонують власні назви як складові компоненти віртуальної картини світу, тому можемо говорити про існування не лише поетонімосфери, але віртуалонімосфери. Таким чином, можемо висновувати, що ідеоніми за своєю співвіднесеністю з денотатом підрозділяються на чотири класи: артіоніми, бібліоніми, гемероніми та комп’ютероніми, які мають подальшу специфікацію. Окремо термінуємо класи ідеонімів першого та другого рівнів специфікації, а для подальшого розподілу використовуємо дескриптивні термінопозначення. Кожний з аналізованих підрозділів має свою специфіку функціонування – як структурну, так і семантичну, що і робить актуальними подальші розвідки у цьому напрямку.Документ Communicative influence in english ideation discourse: responsive strategies (based on ted internet platform)(ПП "Фенікс", 2018) Kaysina, Darya; Кайсіна, Дар'я МихайлівнаСтаття присвячена визначенню та опису респонсивних стратегій, реалізованих суб’єктами англомовного дискурсу ідеації. Англомовний дискурс ідеації є процесом і результатом взаємодії комунікантів у соціально-культурному контексті публічної промови. Суб’єктами цього дискурсу є ідеатор та реципієнт(-и), які здійснюють когнітивно-комунікативну діяльність, змістом якої є прийняття та втілення ідеї, яка є об’єктом цієї взаємодії. Ідея є ментальною структурою, яка втілюється вербальними та невербальними засобами комунікації. Глобальний соціально значущий комунікативний намір ідеатора полягає у здійсненні комунікативного впливу на реципієнтів з метою втілення у соціальну практику ідеї промови. Ця мета досягається через ініціальні комунікативні стратегії інформування, переконування та спонукання, яким підпорядковують- ся субстратегії: інформативні, інформативно-персуазивні, персуазивні, персуазивно-спонукальні і спонукальні. Субстратегії спрямовуються на різні сфери свідомості реципієнтів – раціональне мислення (інформативні, інформативно-персуазивні), емоції (персуазивні), волевиявлення (спонукальні) – або на підсвідомість (персуазивно-спонукальні). Респонсивні комунікативні дії реципієнтів поділяються на миттєві (вербальні: вигуки, короткі відповіді; невербальні: сміх, оплески, жести) і відстрочені (вербальні: кваліфікація ідеаційної промови за допомогою трьох з чотирнадцяти запропонованих прикметників позитивної / негативної оцінки; невербальні: загальна та середньомісячна кількість переглядів відео ідеаційної промови). Наукова цінність дослідження полягає у з’ясуванні конститувних рис нового об’єкта лінгвістичного аналізу – англомовного дискурсу ідеації й з’ясуванні його конститутивних рис із застосуванням інференційного аналізу, який дозволяє виявити стратегії раціонального, емотивного, орієнтованого на волевиявлення комунікативного впливу та відповідних цьому впливу респонсивні стратегії, втілювані у вербальних і невербальних діях суб’єктів дискурсу.Документ Plurizentritität der deutschsprachigen terminologie im amts- und verwaltungsbereich(ПП "Фенікс", 2018) Kashchy, Olena; Kashchy, Olena R.; Кащи, Олена Ростиславівна;Стаття присвячена виявленню та аналізу лексичних особливостей австрійського варіанту німецької мови як мови плюрицентричної в галузі управління та адміністрування. Лексичні відмінності німецького та австрійського варіанту німецької мови є настільки істотними, що можуть перешкоджати вільній орієнтації у німецькомовному просторі та коректному використанню мови. Наявні лексичні відмінності частково обумовлені особливостями соціального та суспільного устрою країни, специфікою Ії адміністративної структури та державного мовлення. Джерелом дослідження є тексти австрійських друкованих видань засобів масової інформації. Матеріал дослідження склали лексичні одиниці, отримані шляхом суціль- ного добору з австрійських друкованих медіа Standard та Österreich Spiegel. В ході дослідження в текстах друкованих видань виявлені лексичні одиниці, що є кодифікованими стандартними нормами австрійського варіанту німецької мови. Аналіз наявних даних дозволяє класифікувати декілька видів паралельних форм у австрійському та німецькому варіантах німецької мови: синонімічні форми, що позначають одну й ту саму реалію, але за допомогою різних лексичних одиниць; синонімічні лексичні одиниці для позначення однакових предметів та явищ, відмінність між якими є суто формальною; лексичні одиниці, що позначають реалії, типові тільки для однієї країни німецькомовного простору, або предмети та явища, схожість між якими є обмеженою; та лексичні одиниці, що не відрізняються формально та використовуються в обох варіантах плюрицентричної мови, але мають різні значення або синонімічні лише у одному з можливих значень.Документ Dream and reality in the poetry of david gascoigne (linguistic analysis of the poem and the seventh dream is the dream of isis)(ПП "Фенікс", 2018) Pradivlianna, Liudmyla; Pradivlianna, L.; Прадивлянная, ЛюдмилаСюрреалізм, літературний та мистецький рух початку ХХ століття, став об’єктом значної кількості наукових досліджень. Ця стаття вивчає сюрреалізм як тип художнього мислення, який підняв роль несвідомого в поезії, та зосереджується на центральному понятті сюрреалістичної естетики – автоматичному образі, який дозволив поетам вивчати ірраціональні стани. Орієнтуючись на дослідження сновидіння, сюрреалісти створили поезію, що наповнена специфічними образами, які, надходячи безпосередньо з несвідомого, несуть нові знання про світ та людей. Поет – лише провідник, тому саме читач повинен відшукати сенс цієї поезії. У статті розглядається сюрреалізм з точки зору лінгво-поетичного експерименту та аналізуються лінгвістичні характеристики автоматичних текстів у ранній поетичній збірці Девіда Гаскойна (1916-2001). Висвітлено особливості прийомів творчості британського поета, які побудовані на французьких сюрреалістичних концепціях і теоріях, а також розглянуто фонетичні, семантичні та синтаксичні аспекти його поезії. Тексти Девіда Гаскойна демонструють прихильність поета до французької версії сюрреалізму, його зацікавленість у несвідомому і сновидіннях. Потоки довільних візуальних образів, глибока емоційність, художнє використання слова, смислові прирости сенсу роблять тексти Гаскойна відкритими для інтерпретації. Поет надає перевагу створенню насамперед візуальних образів, використовуючи спеціальну лексику (ми бачимо сновидіння), але неповторна канва його лірики створюється не тільки лексичними, але й фонетичними повторами, через інтонацію, в якій лексеми набувають нове смислове навантаження.Документ Structure and dynamics of verbal conflict situation (based on the english language discourse)(ПП "Фенікс", 2018) Chayka, Larysa; Chayka, L. V.; Чайка, Л. В.; Чайка, ЛарисаУ статті наведені результати аналізу вербальних конфліктів на матеріалі англомовного діалогічного дискурсу, висвітлені проблеми, пов'язані з їх визначенням, структурою та динамікою. У роботі розглянуто ряд питань, що стосуються вербальних конфліктів, яким властиве мовне маніпулювання, тобто використання особливостей мови і принципів її вживання з метою прихованого впливу на адресата в потрібному для мовця напрямку. У статті сформульовано поняття ситуації вербального конфлікту, схарактеризовані її фази, складники, визначено фактичні та потенційні типи вербального конфлікту, а також окремі образи вербально- конфліктних ситуацій. У статті розглядаються уявлення комунікантів про себе й про партнерів із конфліктної мовленнєвої взаємодії з боку цілей, можливостей, соціальних характеристик та психічного стану; про середовище, у якому перебігає вербальний конфлікт; про код комунікативного акту; про канал зв’язку, за допомогою якого здійснюється комунікативна взаємодія. У роботі характеризуються два типи дій, що входять до системи протиспрямованих акцій на тлі емоційних станів, метою яких є пряме чи непряме блокування інтенцій іншого комуніканта та досягнення поставленої перед собою позамовної мети. Охарактеризовані прямий та непрямий способи виходу з ситуації вербального конфлікту. Серед різних маніпулятивних комунікативних ходів, що дозволяють непрямо вийти з вербального конфлікту без його ескалації, згадуються такі давно відомі психологам та фахівцям з теорії комунікації тактики: маскування власних намірів; відверта дезінформація супротивника; удавана згода; заманювання; вичікування; демонстрація хибних та справжніх цілей (відволікання уваги); блеф тощо. Ескалація вербального конфлікту розглядається як зіткнення на суб'єктно-діяльнісній або на особистій основі. Виділено декілька варіантів перебігу конфліктної мовленнєвої взаємодії. Наприкінці, ми пропонуємо деякі заключні зауваження та пропозиції щодо подальших досліджень.Документ Statistics of low-frequency kernel (subordinating) models of the verbal word-groups in the text corpus “radio electronics”(ПП "Фенікс", 2018) shapa, ludmola; Shapa, L. N.; Шапа, Людмила Миколаївна; Шапа, Л. М.; Nevreva, Maria; Nevreva, M. N.; Неврева, Мария Николаевна; Неврева, М. Н.; Tsinovaya, Marina; Tsinovaya, M. V.; Цинова, Марина Вікторівна; Цинова, М. В.Робота присвячена одному з найбільш широко використовуваних типів дієслівних словосполучень, а саме ядерних моделей підрядних дієслівних словосполучень, які функціонують в текстовому корпусі «Радіоелектроніка», що відноситься до технічно-наукового дискурсу. Текстовий корпус був скомпільований на основі американських науково-технічних журналів «Радіоелектроніка» методом суцільної вибірки. Для відбору цього типу моделей був розглянутий теоретичний підхід, якій описує проблеми комбінаторики та валентності. Це дозволило включити як безпосередньо так й дистанційно розташовані елементи, які обов’язково повинні з’єднуватися з дієсловом граматичним (підрядним) зв’язком та формувати з ним сло- восполучення. З ціллю скомпілювати інвентар ядерних моделей підрядних дієслівних словосполучень були підвергнути дистрибутивному аналізу 10698 речень. Відбирались тільки моделі, які з’являються у текстовому корпусі з низькою (ниж- че ніж 180) частотою. Загальна кількість моделей з низькою частотою досягала 41 одиниць. Крім дистрибутивних методів використовуються також статистичні. Кількісний аналіз ядерних моделей, використаних у текстовому корпусі з низкою частотою, показує, що кількість різних моделей є набагато більше у зрівнянні з такими ж одиницями, які мають високу частото використовування – 77, 4% та 22, 6 %, відповідно. Але ж порівняння сумарних частот говорить на користь моделей з високою частотою – 0, 4 % до 99, 6 %. Крім кількісних характеристик аналізується параметр простоти/складності структур моделей. При вивченні високочастотних ядерних моделей спостерігається пряма залежність частоти використання від структури моделі – чим простіша структура, тім вище частота використовування. Але низькочастотні ядерні моделі демонструють більш складне та суперечливе функціонування по відношенню до цього параметру. У більшості випадків досить чітко видна тенденція до зворотної залежності, тобто чим простіша структура моделі, тім нижче її частота; у най- частотніших серед низькочастотних моделей відбувається хаотичний розподіл по частотах.Документ The interpretation of mythologemes in A. Pushkin’s works: psycholinguistic aspect(ПП "Фенікс", 2018) Яковлєва, Ольга; Iakovlieva, O. V.; Iakovlieva, Olga; Григораш, Вікторія; Hryhorash, Viktoriia; Hryhorash, V. S.Актуальність статті зумовлена, в першу чергу, тим, що сучасні лінгвістичні дослідження проводяться на міждисциплінарному рівні, який передбачає, зокрема, синтез даних етнолінгвістики, лінгвокультурології, психолінгвістики тощо. В рамках останньої дисципліни актуальною є проблема інтерпретації тексту, в процесі якої і здійснюється найвища міра розуміння. По-друге, актуальною в сучасних лінгвістичних дослідженнях залишається проблема, що пов’язана з теорією загальної картини світу. В Україні такі дослідження проводяться з урахуванням етнічної свідомості як україномовного, так і російськомовного населення. Особлива увага при цьому приділяється традиційним віруванням, обрядам та міфології. Враховуючи вищезазначене, метою даної статті є описання на міждисциплінарному рівні з урахуванням народної міфології, вірувань українців та росіян полісемантики міфологем русалка (мавка) і кіт у поетичних творах О. Пушкіна. Увага звертається на авторські інтерпретації традиційних народних поглядів на русалок, які зберігаються в пам’яті східних слов’ян. Виділяється національна специфіка в міфологічній картині світу російських та українців. Подана інформація буде сприяти формуванню найбільш повного «образу змісту пушкінського тексту». У процесі написання статті автори користувалися методом контекстуально-інтерпретаційного аналізу та методом реконструкції етнічних стереотипів, аналізуючи національні особливості міфологічної картини світу українців і росіян. Результати дослідження можуть бути корисними лінгвістам у процесі інтерпретації текстів А. Пушкіна та при вивченні національної специфіки мовної картини світу слов’янських народів.Документ Latin borrowings denoting an inhabited place in english and german: historical aspect(ПП "Фенікс", 2018) Kodubovska, Oksana; Kodubovska, O.O.; Кодубовська, ОксанаСтаття присвячена вивченню латинських запозичень на позначення населеного пункту та шляхів, якими вони потрапляють до західногерманських мов, а саме англійської та німецької. Поняття населений пункт відображає реалію, пов’язану із компактним проживанням групи осіб на певній території. Дослідження ґрунтується на принципах антропоцентризму, лексичної семантики, етимології та історичної лінгвістики. Стаття доводить, що етимологічний аспект є одним з найважливіших у розумінні розвитку та еволюції лексем. Метою статті є визначення та класифікація латинських запозичень з семою ‘населений пункт’ в західногерманських мовах. Етимологічний аналіз, використаний у дослідженні, допоміг схарактеризувати запозичені апелятиви. Зіставний метод дозволив виділив спільні та відмінні ознаки у дослідженні латинських запозичень в західногерманських мовах. Стверджується, що англійська та німецька мови суттєво збагатили свій лексичний запас завдяки латинським запозиченням. Велика кількість латинських елементів увійшла цих мов на різних історичних етапах. У статті виокремлено декілька груп латинських запозичень відповідно до їхньої еволюції в аналізованих мовах та часових проміжків, коли вони потрапили до мов. Зазначені групи охоплюють запозичення з наступними ознаками: спільно германські лексеми, які демонструють модифікацію форми та значення в обох аналізованих мовах, зберігаючи сему ‘населений пункт’ в одній мові; ранні латинські запозичення, які втрачають значення населений пункт в обох мовах; слова, які демонструють різну еволюцію семного складу та розвивають значення лише в одній мові; запозичення, які зберігають сему ‘населений пункт’ з певними модифікаціями значення в західногерманських мовах; лексеми, які мали сему в часи запозичення, але втратили її пізніше в одній із мов; апелятиви, які потрапляють до німецької мови напряму, а до англійської – за посередництва французької; англійські апелятиви, що не мають відповідників у німецькій мові та увійшли до англійської за посередництва давньофранцузької та середньофранцузької.Документ Figurative constituents of the concept color in spanish and ukrainian (based on fiction texts)(ПП "Фенікс", 2018) Lesnevskaya, Ekaterina; Lesnevskaya, E.; Лесневська, Катерина Вікторівна; Лесневська, К. В.У статті наведені результати порівняльного аналізу образних характеристик колоронімів як елементів концептуально- го світогляду іспанців та українців. У зв’язку з цим розглянуто наступні теми: (1) концепт КОЛІР як крос-об’єкт концептології, мовної культури та дискурсу; (2) колороніми як елементи концептуального світогляду іспанців і українців; (3) етноспецифічні образні складові кольорових субконцептів negro/чорний, blanco/білий, rojo/.червоний, azul/синій, verde/зелений, amarillo/жовтий іспанською та українською мовами в художньому тексті. Корпус дослідження сформовано з використанням методу суцільної вибірки з багатожанрової прози сучасних іспаномовних (Карлос Руїс Сафон, Каміло Хосе Села, Габрієль Гарсія Маркес) та україномовними (Юрій Андрухович, Любко Дереш, Оксана Забужко) письменника- ми. Спільним для двох лінгвокультур є використання колороніму negro/чорний в індивідуально-авторських картинах світу для опису людської крові та її змінених станів. Кольорові контрастні пари negro/чорний vs. blanco/білий, що характеризують образний чинник таких концептів, як НОЧЬ, СМЕРТЬ та ОЧІ, є також спільними для іспаномовних та українських письменників, незважаючи на неблизько спорідненість двох мов і культур, тоді як символіка колороніму azul/синій є контрастною в досліджуваних художніх дискурсах: в іспаномовних текстах колоронім синій використується письменниками у формі метафоричних образів-концептів СМЕРТЬ і САМОТНІСТЬ, а в українській лінгвокультурі – концептів ГНІВ, НАПРУГА, ХВОРОБА.Документ Charisma-korrelate in sprache und diskurs: kann ein idealtyp ein objekt der experimental-phonetischen forschung sein?(ПП "Фенікс", 2018) Petljutschenko, Natalja; Petljutschenko, N.; Петлюченко, Н. В.; Петлюченко, Наталія ВолодимирівнаУ статті представлено аналіз мовленнєвих корелятів харизми політичних лідерів у сучасному німецькому та українському політичному дискурсі і робиться спроба надати відповідь на питання, чи може ідеальний тип бути об'єктом мультимодальних фонетичних досліджень. Дискурсивний опис харизматичних лідерів у німецькому та українському політичному дискурсах та визначення їх контрастних ознак спирається на біологічні, соціальні, психологічні та лінгвістичні параметри, що формують їх харизматичні портрети. Вирішальне значення в цьому контексті має риторика публічного виступу, вираз- на бійцівська позиція, ентузіазм, наснага політика, які відбиваються у просодичних та кінетико-мімічних характеристиках мовця та сприймаються і приписуються йому/її як харизма. Просодична специфіка харизматичного дискурсу характеризується посиленням усіх його динамічних, тональних і темпоральних компонентів. У фонетичних дослідженнях такий акустичний ефект називається просодичним виділенням або просодичною емфазою. У даній роботі використовується термін просодична інтенсивність, під якою розуміється різка зміна висоти, гучності, темпу і пауз на змістовно навантажених ділянках мовлення, де містяться звернення, заклики, концепти із ціннісною семантикою. Харизматична риторика формується також кінетичною (кінетико-мімічною) складовою, яка функціонально пов'язана з просодичним оформленням мови і робить вплив більш ефективним. Харизматичні політичні меседжі супроводжуються акцентуючими co-speech-жестами одної або двох рук, кивками голови та рухами усього тіла, які підкреслюють ключові моменти всього виступу, тім самим підсилюючи загальний вплив усього виступу. Жест сприймається адресатом як «кінематична» форма вербальної харизматичної апеляції, через яку політик здійснює свій вплив на своїх послідовників та/або опонентів, заохочуючи їх до вчинення сумісних дій, спрямованих на досягнення певної мети. Харизматична риторика зароджується в політичній комунікації в умовах кризи або передвиборчій боротьбі і притаманна тим політикам, чия позиція не відповідає позиції більшості. Харизматичний ентузіазм і натхнення мають свою етноспецифіку (німецька рапсодичність, українська монотонність) і відображені в просодичному і жестовому виділенні, яке супроводжує як самостійні, так і службові або окремі частини мови і має автономність як модель харизматичної риторики. Резуль- тати цього дослідження можуть бути застосовані в дискурсивних студіях, прикладній фонетиці, порівняльній лінгвістиці та політичній комунікації.Документ Manipulating categories in public speeches and their translations: cognitive rhetorical application of vantage theory(ПП "Фенікс", 2018) Potapenko, Serhiy; Potapenko, S. I.; Potapenko, S. I.; Потапенко, С. І.Застосування у статті теорії побудови перспектив, що пов’язує категоризацію різних явищ з орієнтацією людини у просторі-часі, дозволило окреслити три основні способи маніпулювання категоріями в публічних виступах: надкатегоризація, декатегоризація й побудова нових категорій. Встановлено, що надкатегоризація, спрямована на інтенсифікацію параметрів, які утворюють фокус категорії, передається одиницями, що в оригіналі й перекладі, позначають абсолютну інтенсифікацію внаслідок максимального нагромадження фокальних параметрів, та часткову інтенсифікацію, що посилює фокальні параметри певною мірою. Виявлено, що декатегоризація відображає п’ять способів деінтенсифікації фокальних параметрів. Подібно до надкатегоризації, абсолютна й часткова декатегоризація відбивають максимальне і певне зменшення фокальних параметрів; ситуативна декатегоризація зумовлює розширення значення інклюзивного персонального дейктика we; узагальнювальний варіант передається одиницями, які розширюють межі окремої категорії; універсальний різновид пов’язаний з переходом на суперординатний рівень. Конструювання нових категорій відбивається через словотвір у російському оригіналі й побудові конструкцій в англійському перекладі, передаючи в цьому випадку більшу сміливість мовця порівняно з перекладачем, хоча останній переважно зберігає пропоновану автором послідовність побудови категоріальних перспектив.Документ Arbitrariness of sound symbolysm in english and japanese(ПП "Фенікс", 2019) Rzhevska, Dariia; Rzhevska, Dariia O.; Rzhevska, D.; Ржевська, ДаріяУ статті визначено, що форма слова успадковує довільне відношення до його змісту тільки частково для чітко окреслених відносин між формою та значенням. У процесі дослідження була розглянула роль іконічності в мові, а також існування та роль недовільних властивостей та їхнє використання. Нещодавні дослідження, написані англійською та японською мова- ми пропонують більш структуровану класифікацію лексики, де довільність доповнюється іконічністю (аспекти форми перетинаються з аспекти змісту слів) та систематичність (статистичні закономірності в формі передбачуваної функції). Звукосимволізми – це систематичний, недовільний зв’язок між словом та змістом. Хоча ряд біхевіористичних досліджень показує, що діти, так само, як і дорослі, дуже чутливі до сприйняття звукосимволізмів, звуконаслідувань, нейронні механізми, що лежать в основі цього явища, ще не були широко досліджені. Експериментальні дані свідчать про те, що ця форма відповідає певним значенням, які виконують різні функції при обробці мови, розробці та комунікації. Системність вивчення класів об’єктів за допомогою фонологічних сигналів та іконічністі полегшує вивчення слів і спілкування за допомогою перцептивно-моторних аналогій, а довільність – індивідуальне сприйняття за допомогою визначених форм. Існує ряд зовнішніх причини, чому конкретна форма вживається з певним значенням, однією з яких є звукосимволізми. Також є поняття систематичності використання в англійській та японській мовах, де існує більше вірогідності слів із подібними формами, ніж зі схожими значеннями. У статті використано порівняльний метод, З метою визначити та проаналізувати причини виникнення евфонії, а саме ментального сприйняття лексичних одиниць, а також для виміру частотності вживання таких одиниць, вплив звукосимволізмів та звуконаслідувань на цей процес використано порівняльний метод.