Методологія дослідження кібербезпекової політики: кібернетичний, системний та матричний підходи

Abstract

У статті пропонуються до розгляду авторські результати формування методології дослідження кібербезпекової політики шляхом застосування кібернетичного, системного та матричного підходів. У рамках кібернетичного підходу виокремлено три компоненти кібернетики: теоретична кібернетика, яка досліджує філософські й математичні проблеми кібернетики; технічна кібернетика – досліджує принципи розроблення технічних систем, фактично будови кіберпростору; прикладна кібернетика – досліджує можливості використання ідей, методів і технічних засобів кібернетики для вирішення практичних завдань у різних сферах життєдіяльності людини. Запропоновано алгоритм застосування кібернетичного підходу через послідовне визначення таких його елементів: визначення мети управління (виражається моделями висхідного, проміжного і кінцевого стану системи; мету встановлює людина, а кількісні динамічні моделі одного з типів записуються до пам’яті комп’ютера або виражаються аналоговою моделлю); перерахування засобів управління з програмами їх впливу на елементи системи; складання алгоритму управління (розрахунок за моделюю зміни системи в часі за різних управляючих впливів і вибір оптимальної стратегії і тактик управління для досягнення мети; прийняття рішення й уточнення програми управління); контроль виконання програми управління (система зворотних зв’язків, оцінка стану системи на проміжних стадіях і корекція управляючих впливів залежно від ефекту управління). З використанням методології системного підходу проаналізовано статичні, динамічні, структурні компоненти, онтогенетичні зв’язки та властивості кібернетичних відносин, їхні внутрішні та зовнішні вияви, а також рівень інформаційної взаємодії з інформаційним середовищем. Розглянуто трактування матричного підходу як стандартного способу структурування зібраних даних на основі моделі «об’єкт – ознака». Висновується, що наука і її цінність полягає в передбаченні й формуванні прогнозних моделей і сценаріїв розвитку різноманітних подій із відповідними механізмами реагування держави. За такого підходу ми не відстаємо, ми не реагуємо, а діємо проактивно, адже в даному випадку ми формуємо майбутнє і реальність, і штучний інтелект приходить до нас у світ і буде функціонувати за нашими правилами.

The author’s results of formation of methodology of research of cybersecurity policy by application of cybernetic, system and matrix approaches are offered for consideration in the article. Within the framework of the cybernetic approach, three components of cybernetics have been identified: theoretical cybernetics – which explores the philosophical and mathematical problems of cybernetics; technical cybernetics – explores the principles of development of technical systems, in fact the structure of cyberspace; applied cybernetics – explores the possibilities of using ideas, methods and technical means of cybernetics to solve practical problems and various spheres of human life. An algorithm for applying the cybernetic approach through the sequential definition of its following elements is proposed: definition of the control goal (expressed by models of ascending, intermediate and final state of the system; the goal is set by a person, and quantitative dynamic models of one type are written to computer memory or expressed by analog model); transfer of control means with programs of their influence on system elements; compilation of control algorithm (calculation by modeling changes in the system over time under different control influences and selection of optimal management strategies and tactics to achieve the goal; decision-making and refinement of the control program); control of the implementation of the control program (feedback system, assessment of the state of the system at intermediate stages and correction of control effects depending on the control effect). Using the methodology of the systems approach, static, dynamic, structural components, ontogenetic connections and properties of cybernetic relations, their internal and external manifestations, as well as the level of information interaction with the information environment are analyzed. The interpretation of the matrix approach as a standard way of structuring the collected data on the basis of the «object – feature» model is considered.