American political linguoculture in the mirror of national values (on the material of inaugural speech of Donald Trump)

Abstract

У рамках статті характеризується політичний інституційний дискурс як інструмент впливу на маси і маніпулювання їх свідомістю, настроями, поведінкою в інтересах невеликої групи людей, які іменують себе політичною елітою суспільства. Політичний дискурс розглядається у вузькому значенні - як дискурс конкретного політика (у даному випадку Д. Трампа), що представляє республіканську партію CША. На матеріалі інавгураційній промові Трампа, яку він виголосив 20 січня 2017 року, розглянуто комунікативні тактики: аргументації; ідентифікації; інтимізація; позитивної самопрезентації; звинувачення; сакральної символізації; об'єднання суспільних зусиль та спонукання до кооперації з владою; позитивного прогнозування, котрі реалізуються за допомогою вербалізацій тих чи тих комунікативних ходів. Такі традиційні стилістичні фігури, як анафора, епіфора, антитеза, триколон та ін. широко задіяні в ролі кінцевих вербалізацій маніпулятивних інтенцій адресанта. Причому анафора концентрує увагу слухачів на вихідній авторській установці, а епіфора - фокусує увагу реципієнта на наслідках дій, на їх бажаному результаті. Імпліцитною основою дискурсивного розгортання комунікативних тактик слугують етико-духовні цінності американського народу ("Future Orientation/Optimism", "Equality/Equalitarism", "Action and Work Orientation", "Directness, Openness, Honesty"; "Change"), які політик використовує у своїх комунікативних цілях з метою досягнення потужного впливу на цільову аудиторію. Як видається, структура маніпулятивного впливу, досліджувана на вербально-семантичному і глибинно-когнітивному рівнях лінгвістичного аналізу на матеріалі політичного тексту жанру інавгураційної промови буде мати приблизно один і той самий характер, що необхідно довести на основі безпосереднього дослідження інших політичних промов політиків, котрі належать різним політичним культурам. Це можна вважати перспективою цієї розвідки.

The article describes the political institutional discourse as an instrument for influencing the masses and manipulating their consciousness, moods, behavior in the interests of a small group of people who call themselves the political elite of society. Political discourse is considered in a narrow sense - as a discourse of a specific politician (in our case, D. Trump), who represent the Republican Party of the United States. On the material of the inaugural speech of Donald Trump, delivered on January 20, 2017, such communicative tactics as: argumentation; identification; intimization; positive self-presentation; accusation; sacral symbolization; social efforts' integration and encouragement to cooperate with the authorities; positive forecasting - have been highlighted. All of them are realized with the help of verbalizations of various communicative moves. Such traditional stylistic figures as anaphora, epiphora, antithesis, tricolon and others are widely used in the processes of final verbalizations of manipulative intentions of the sender. Moreover, anaphora concentrates the listeners' attention on the original author's settings; vice versa, epiphora focuses addressee’s attention on the consequences of actions, on their sought result. Ethical and spiritual values of the American people (such as: "Future Orientation/Optimism", "Equality/Equalitarism", "Action and Work Orientation", "Directness, Openness, Honesty"; "Change") serve as the implicit basis for the discoursive actualization of communicative tactics used by the politician for reaching communicative purposes which are in getting a power over thoughts and emotions of the target audience. Evidently, the structure of the manipulative influence embodied in the political text of inaugural genre on the verbal-semantic and deep-cognitive levels of its analysis would have the same character. 1n prospective it must be proved on the basis of a study of political speeches of other politicians belonging to different political cultures. positive self-presentation; accusation; sacral symbolization; social efforts' integration and encouragement to cooperate with the authorities; positive forecasting - have been highlighted. All of them are realized with the help of verbalizations of various communicative moves. Such traditional stylistic figures as anaphora, epiphora, antithesis, tricolon and others are widely used in the processes of final verbalizations of manipulative intentions of the sender. Moreover, anaphora concentrates the listeners' attention on the original author's settings; vice versa, epiphora focuses addressee’s attention on the consequences of actions, on their sought result. Ethical and spiritual values of the American people (such as: "Future Orientation/Optimism", "Equality/Equalitarism", "Action and Work Orientation", "Directness, Openness, Honesty"; "Change") serve as the implicit basis for the discoursive actualization of communicative tactics used by the politician for reaching communicative purposes which are in getting a power over thoughts and emotions of the target audience. Evidently, the structure of the manipulative influence embodied in the political text of inaugural genre on the verbal-semantic and deep-cognitive levels of its analysis would have the same character. 1n prospective it must be proved on the basis of a study of political speeches of other politicians belonging to different political cultures.