Нелюдське як фактор формування самоідентичності

Abstract

В статті здійснена спроба довести необхідність ідентифікації людського шляхом техноморфізму, зооморфізму та теоморфізму. З'ясовано, що особистість, порівнюючи чи тимчасово ототожнюючи себе з нелюдським на рівні тілесності, душевності та духовності — не лише пізнає себе, а й набуває цілісності, єдності. Адже з'єднати можна лише розрізнивши. Завдяки цьому особистість формує власну ідентичності «я — людина». Яка має стати основою для формування конструктивної самоідентичності. Специфіка людського тіла в його чуттєвості, душі — в свободі та творчості, духу — в його безумовній любові та здатності до самоспоглядання. Все це робить людей відмінними від машин, тварин та інших духовних істот. Розвиваючи ці якості в процесі самоідентифікації, ми набуваємо людяності. Більшою мірою, саме завдяки душевності і тілесності, люди здатні бути людяними. А дух робить нас цілісними, виконуючи функцію об'єднання наших дій, почуттів і думок.

В статье предпринята попытка доказать необходимость идентификации человеческого путем техноморфизма, зооморфизма и теоморфизма. Выяснено, что личность, сравнивая или временно отождествляя себя с нечеловеческим на уровне телесности, душевности и духовности — не только познает себя, но и приобретает целостность, единство. Ведь соединить можно лишь различив. Благодаря этому личность формирует собственную идентичность «я — человек», которая должна стать основой для формирования конструктивной самоидентичности. Специфика человеческого тела в его чувственности, души — в нашей свободе и творчестве, духа — в его безусловной любви и способности к самосозерцанию. Все это делает человека отличными от машин, животных и других духовных существ. Развивая эти качества в процессе самоидентификации, люди становимся человечными. В большей мере именно благодаря душевности и телесности люди способны к человечности. А дух делает людей целостными, выполняя функцию объединения действий, чувств и мыслей.

In this article we attempt to prove the necessity of human identification through technomorphism, zoomorphism and theomorphism. It is clarified that a person comparing or temporarily identifying himself with a non-human at the level of corporeality, sincerity and spirituality — not only knows himself, but also acquires integrity, unity. Howhever, you can unite only make the differences before. Due to this, the personality forms its own id­entity "I am a man". Which should be the basis for the formation of constructive self-identity. Specificity of the human body in its sensuality, the soul — in our freedom and creativity, the spirit — in its unconditional love and the ability to self-contemplation. All this makes us different from mechanisms, animals and other spiritual beings. Developing these qualities in the process of self-identification, we become human. To a greater extent it is because of our soulfulness and bodily nature that we are capable of humanity. And our spirit integrities us, fulfilling the function of uniting our actions, feelings and thoughts.