Діалогічна взаємодія як передумова конституювання особистості фахівця: ретроспектива та перспектива

Abstract

У статті розглядається значення діалогічної взаємодії в процесі конституювання особистості фахівця з позиції потенційної можливості конвергенції універсальних і професійних (локальних) цінностей. Для реалізації цієї мети подано ретроспективу основних підходів і рецепцій щодо людино-вимірного значення діалогу, який покликаний стати місцем зустрічі, інтерсуб’єктивним простором конституювання компетенцій його учасників. Обґрунтовується думка, що у світлі феноменології спілкування між людьми діалог може стати тією комунікативною універсалією, яка оптимізує процеси навчання та виховання сучасного фахівця, не редукуючи їх лише до набуття спеціальних знань і навичок. Саме досвід діалогічної взаємодії викладача і студента, викладача і студентської групи може закласти підвалини та створити універсальну парадигму освоєння молодою людиною не тільки сцієнтистських, а й аксіологічних компонентів інформації, що трансформується в особистісне знання.

В статье рассматривается значение и роль диалогического взаимодействия в процессе конституирования личности специалиста с позиции потенциальной возможности конвергенции универсальных и профессиональных (локальных) ценностей. С этой целью представлена ретроспектива основных подходов и рецепций относительно человекоцентрического значения диалога, предназначение которого – стать местом встречи, интерсубъективным пространством конституирования компетентностей его участников. Обосновывается мнение, что в сфере феноменологии общения диалог между людьми может стать той коммуникативной универсалией, которая оптимизирует процессы обучения и воспитания современного специалиста, не редуцируя их лишь на получение специальных знаний и навыков. Именно опыт диалогического взаимодействия преподавателя и студента, преподавателя и студенческой группы может заложить основы и создать универсальную парадигму освоения молодым человеком не только сциентистских, но и аксиологических компонентов информации, что трансформируется в личностное знание.

The article considers the significance and role of dialogical interaction in the process of formation of specialist personality from the point of view of the potential possibility of convergence of universal and professional (local) values. Pursuing this purpose a retrospective of main approaches and perceptions concerning the human-dimensional significance of the dialogue is given, which is intended to become a meeting place and intersubjective space for the formation of its participants. It is grounded that in the light of the phenomenology of dialogue between people, dialogue can become the communicative universal that optimizes the processes of education and upbringing of the modern specialist, without reducing them only to the acquisition of special knowledge and skills. It is the experience of the dialogical interaction of the teacher and the individual student, the teacher and the student group that can lay the foundations and create a universal paradigm for mastering not only formal scientific, but also axiological components of information by young person, which would be transformed into personal knowledge.