Корупційний досвід, чинники і механізми протидії корупції в соціальній сфері (на прикладі Запорізької області)

Abstract

У дослідженні обґрунтовано, що корупція є явищем не тільки правовим, але й соціальним, економічним і моральним; це завдає шкоди нормальному функціонуванню моральних і правових відносин у суспільстві й державі; корупцію не можна розглядати тільки в правовому аспекті, тому що, ігноруючи інші сторони корупції, які характеризують її як соціальне, політичне, економічне явище, важко дослідити її природу походження, не вдасться з’ясувати її вплив, прояви й способи протидії такому явищу. Виявлено деякі особливості прояву корупційних практик у таких сферах суспільного життя, як сфера охорони здоров’я; сфера освіти; судова система; сфера адміністративних і соціальних послуг. У статті виділено сучасні практико-орієнтовані соціальні механізми попередження, запобігання та протидії корупції як соціального явища, що в умовах перехідного суспільства набуває інституціональних ознак. Надано соціологічну інтерпретацію корупції як інституціоналізацію та легітимізацію неформальних соціальних відносин, що виявляється в деформації ціннісно-нормативної системи суспільства. Дослідження спрямоване на спробу виокремлення проявів корупції з досвіду населення та аналізу можливості протистояти цьому процесу. Соціальними чинниками корупційних практик у соціальній сфері українського суспільства за результатами емпіричного дослідження виділено такі групи: соціокультурні чинники, які пов’язані з домінуванням у суспільній свідомості уявлень про корупцію як невіддільну особливість українського суспільства; соціально-правові чинники, які є наслідком низького рівня розвитку правової культури й громадянського суспільства; соціально-економічні чинники, породжені економічною кризою. Виокремлено соціальні механізми протидії корупції в соціальній сфері: соціальні механізми нормативно-равової регуляції системи протидії корупції; соціальні механізми інституційно-організаційного забезпечення; соціальні механізми інформаційно-комунікаційної взаємодії соціальних суб’єктів протидії корупції.The study substantiates that corruption is not only a legal phenomenon, but also social, economic and moral, which damages the normal functioning of moral and legal relations in society and the state; corruption cannot be considered only in the legal aspect, because ignoring other aspects of corruption, which characterize it as a social, political, economic phenomenon, it is difficult to study its nature of origin, it is impossible to determine its impact, manifestations and ways to counteract this phenomenon. Some features of manifestation of corrupt practices in such spheres of public life as: the sphere of health care; the sphere of education; in the judicial system; in the field of administrative and social services. The article highlights modern practice-oriented social mechanisms for precautioning, preventing and combating corruption as a social phenomenon that acquires institutional characteristics in a transitional society. The sociological interpretation of corruption as institutionalization and legitimization of informal social relations, which manifests itself in the deformation of the value-normative system of society, is provided. The study is aimed at trying to isolate the manifestations of corruption from the experience of the population and analyze the possibility of resisting this process. According to the results of an empirical study, the following groups have been identified as social factors of corruption practices in the social sphere of Ukrainian society: sociocultural factors associated with the dominance in public consciousness of ideas about corruption as an integral feature of Ukrainian society; social and legal factors that are a consequence of the low level of development of legal culture and civil society; socio-economic factors generated by the economic crisis. The social mechanisms of combating corruption in the social sphere are highlighted: social mechanisms of normative legal regulation of the anti-corruption system; social mechanisms of institutional and organizational support; social mechanisms of information and communication interaction of social actors in the fight against corruption.