Гуманітарне мислення в соціокультурному досвіді пізнання й розуміння

Abstract

У статті досліджується проблема гуманітарного мислення в процесі розвитку наукових уявлень про природничо-наукове та гуманітарне пізнання. Показано, що гуманітарне мислення є як умовою пізнання внутрішнього (душевного) стану людини, так і умовою аналізу певних форм її діяльності, в яких викристалізувані життєва активність і творчість. Розкривається значення веберівської концепції раціонального (цілераціонального) для змістовності гуманітарного мислення. Визначається, що єдність пізнання й мислення забезпечується культурно-історичним фоном духовного і практичного прогресу.

В статье исследуется проблема гуманитарного мышления в процессе развития научных представлений о естественно-научном и гуманитарном познании. Показано, что гуманитарное мышление выступает как условием познания внутреннего (душевного) состояния человека, так и условием анализа определенных форм его деятельности, в которых выкристаллизованы жизненная активность и творчество. Раскрывается значение веберовской концепции рационального (целерационального) для содержательности гуманитарного мышления. Определяется, что единство познания и мышления обеспечивается культурно-историческим фоном духовного и практического прогресса.

The paper shows that humanitarian thinking acts as the perquisite for cognition as internal (mental) personal condition, and as the perquisite for analyzing of certain forms of activity in which vital activity and creativity appears. Their investigation is the humanitarian cognition, which is possible in the form of understanding as a result of reflection. The article reveals the value of consistency of humanitarian thinking of Weber’s concept of rational (porpose-rational) for which a clear separation of concepts of «purpose» and «value» is inherent. We emphasize that the unity of cognition and thinking is provided by cultural and historical background of spiritual and practical progress.