Влада і народ: архетипи та кенотипи потестарних відносин

Abstract

У статті робиться спроба розширити список архетипів, сформульованих К.Г. Юнгом, завдяки тим, що визначають колективне підсвідоме людей у площині потестарних відносин, зокрема взаємовідносинам рівня «влада – народ». З одного боку, здійснюється експлікація універсальних першообразів людської свідомості – архетипів «влади найкращих», «слуги народу», а з іншого – досліджуються етнічні специфікації втілень цих архетипів у сучасних потестарних практиках. Стверджується положення про імпліцитність вектору легітимації влади щодо архетипу «влади найкращих». Аналізується перетворення архетипу «влади найкращих» на кенотип «влади не найгірших». Автор статті стверджує, що настанова політичної свідомості на кшталт «аби не найгірші» як кенотип є одним із проявів цинічного розуму (П. Слотердайк). Проведено феноменологічний аналіз потестарної свідомості пересічної людини як абстрактного мислення, що не враховує необхідності складних опосередкувань у досягненні певної політичної мети.

В статье делается попытка расширить список архетипов, сформулированных К.Г. Юнгом, за счет тех, которые определяют коллективное подсознательное людей в плоскости потестарных отношений, в частности, взаимоотношений уровня «власть – народ». С одной стороны, осуществляется экспликация универсальных первообразов человеческого сознания – архетипов «власти наилучших», «слуги народа», а с другой – исследуются этноспецификации этих архетипов в современных потестарных практиках. Утверждается положение об имплицитности вектора легитимации власти по отношению к архетипу «власти лучших». Анализируется превращение архетипа «власти лучших» в кенотип «власти не самых плохих». Авторы статьи утверждают, что такая установка политического сознания, как «лишь бы не худшие», является одним из проявлений циничного разума (П. Слотердайк). Проведен феноменологический анализ потестарного сознания рядового гражданина в качестве абстрактного мышления, которое не учитывает необходимости сложных опосредований в достижении определенной политической цели.

The aim of the article is supplementing the list of the Jungian archetypes with those that define the collective unconsciousness in the potestary plane, especially the “authority – people” relations. One aspect of the study is explication of some of the universal basic images of the human psyche, such as the archetypes of “rule of the worthiest”, “servant of the people”. The other aspect is the ethnic specifics of these archetypes’ manifestations in the contemporary power practices. The im plicit character of the power legitimization by the “rule of the worthiest” archetype is stated. Then the analysis of the transformation of the said archetype into the “rule of not the worst” kenotype is given. The authors see the political consciousness satisfied by “not the worst” kenotype as a manifestation of the cynical reason (P. Sloterdijk). The authors present the results of the phenomenological analysis of an average person’s potestary consciousness as abstract thinking that does not take into consideration the necessity of complex mediations in achieving a certain political aim.