Обізнаність моряка про санкційний статус судна як елемент суб’єктивної сторони складу злочину: аналіз кейсу танкера «Marinera»

Abstract

У статті аналізується кримінально-правове значення обізнаності моряка щодо належності судна до російського «тіньового флоту» (shadow fleet) на прикладі справи танкера Marinera (колишній Bella 1). Досліджується, чи може факт служби на санкційному судні автоматично тлумачитися як участь у порушенні санкцій та чи передбачає сучасне законодавство презумпцію вини моряка. Автори проводять порівняльний аналіз підходів України, Європейського Союзу та США включно з питаннями обходу санкцій, застосування принципу «willful blindness» і доказування суб’єктивної сторони злочину. Висвітлено, що в усіх трьох юрисдикціях відсутня автоматична кримінальна відповідальність лише через факт служби на судні, класифікованому як елемент тіньового флоту. Критичним є наявність індивідуалізованих доказів обізнаності про незаконний характер операцій, умисної участі або свідомого ігнорування очевидних ознак порушення закону. Особлива увага приділяється розмежуванню пасивного виконання морських обов’язків та активних дій щодо приховування санкційного характеру вантажів і операцій, що має ключове значення для оцінки поведінки моряків у практиці правозастосування. Дослідження також розкриває практичні аспекти: захист прав моряків у процесі імплементації міжнародних санкційних режимів, мінімізація ризику необґрунтованого кримінального переслідування та формування чітких стандартів доказування суб’єктивної сторони злочину. Підкреслюється роль міжнародних санкційних органів, зокрема OFAC, у формуванні правової свідомості екіпажу та визначенні «червоних ліній», які сигналізують про потенційне порушення санкцій. На основі кейсу Marinera визначено критерії кримінальної відповідальності, що ґрунтуються на знанні й активних діях моряка, а не лише на формальному факті його служби. Такий підхід забезпечує більш обґрунтовану, збалансовану й практично релевантну оцінку ризиків та обов’язків моряків у контексті глобальних санкційних режимів, надаючи цінні рекомендації для юристів, правоохоронців і морських операторів у міжнародній практиці.

The article analyzes the criminal-legal significance of a seafarer’s awareness of the ship’s belonging to the Russian “shadow fleet” using the example of the Marinera tanker case (formerly Bella 1). It examines whether the fact of service on a sanctioned ship can automatically be interpreted as participation in violating sanctions and whether modern legislation provides for a presumption of guilt of the seafarer. The authors conduct a comparative analysis of the approaches of Ukraine, the European Union and the United States, including issues of evading sanctions, applying the principle of “willful blindness” and proving the subjective side of the crime. It is highlighted that in all three jurisdictions there is no automatic criminal liability solely due to the fact of service on a ship classified as an element of the shadow fleet. The availability of individualized evidence of awareness of the illegal nature of operations, intentional participation or conscious ignoring of obvious signs of violation of the law is critical. Particular attention is paid to the distinction between passive performance of maritime duties and active actions to conceal the sanctioned nature of cargo and operations, which is of key importance for assessing the behavior of seafarers in law enforcement practice. The study also reveals practical aspects: protecting the rights of seafarers in the process of implementing international sanctions regimes, minimizing the risk of unfounded criminal prosecution and forming clear standards of proof of the subjective side of the crime. The role of international sanctions bodies, in particular OFAC, in forming the legal awareness of the crew and determining the “red lines” that signal a potential violation of sanctions is emphasized. Based on the Marinera case, the criteria for criminal liability are determined, which are based on the knowledge and active actions of the seafarer, and not only on the formal fact of his service. This approach provides a more informed, balanced and practically relevant assessment of the risks and responsibilities of seafarers in the context of global sanctions regimes, providing valuable guidance for lawyers, law enforcement officers and maritime operators in international practice.