Парадокси віктимності: концептуальна рамка для кримінального права та перехідного правосуддя (Закінчення. Початок у № 4)

Abstract

Здійснено комплексний теоретико-прикладний аналіз феномену віктимності в сучасному кримінальному праві та в системі перехідного правосуддя. Автор досліджує так званий «поворот до жертви» як одну з провідних тенденцій розвитку національних та міжнародних правових систем, у межах якої потерпілий із периферійного учасника кримінального процесу трансформується у нормативно центральну фігуру. Особливу увагу приділено концептуальним парадоксам віктим-орієнтованого підходу, зокрема співвідношенню прав жертви та гарантій справедливого суду, принципу законності, пропорційності, свободи вираження поглядів і презумпції невинуватості. На основі практики Європейського суду з прав людини обґрунтовуються критерії балансування між потребами жертв та фундаментальними правами обвинуваченого в умовах війни та постконфліктного відновлення. Окремий акцент зроблено на українському досвіді кримінального переслідування за колабораціонізм, воєнні злочини та інші правопорушення, пов’язані з агресією рф проти України. Автор доводить, що віктим-центричність не може розглядатися як абсолютний принцип, а має реалізовуватися крізь призму верховенства права, правової визначеності та стандартів ЄКПЛ. Стаття формує концептуальну основу для подальшого розвитку кримінально-правової політики України у сфері перехідного правосуддя