Поліфонія дослідницьких позицій щодо висвітлення феномену новітніх автократій

Abstract

У статті представлений авторський погляд на розуміння природи новітніх автократій крізь призму аналізу низки ключових політологічних концептів:«Електоральна демократія vs електоральна автократія»; «Модернізація vs демодернізація», «Модерн vs (нео) патримоніалізм (неофеодалізм)», «Глобалізація vs периферійний розвиток». Окрема увага звернена на причини популярності новітніх автократій, аналіз ознак адаптивності різних модифікацій авторитарних режимів сучасності. Так, гібридні й електоральні автократії у пострадянських країнах та на арабському Сході мають, з одного боку, характеристики дефективного авторитарного режиму (термін Г. Голосова), а, з іншого боку, можуть зберігати значний електоральний потенціал підтримки, наприклад, за рахунок популярності харизматичного лідера. Водночас життєздатність електоральних автократій та їх різні моделі часто є проявом домінування системних процесів демодернізації у національних політичних системах. Причинами зростання демодернізаційного потенціалу новітніх автократій є домінування патронажно-клієнтальних відносин, усталені патримоніальні і неопатримоніальні практики соціального і політичного життя. Автократична демодернізація постала як відповідь традиційних та посткомуністичних суспільств з залишками феодальних та неофеодальних соціальних моделей взаємодії і політичних відносин на виклики свободи і відповідальності, обумовлені складністю процесів політичної і економічної модернізації. Наслідком названих процесів стає перетворення авторитарних режимів, особливо у частині країн Сходу та посткомуністичних держав, на периферійні автократії. Суперпрезиденціалізм як форма правління є показовим прикладом вектору розвитку периферійних автократій нині. Окремо варто розглянути авторитарний режим у Китаї, який вирізняється гнучкістю та високим рівнем його адаптивності до умов, що змінюються, що стало однією з причин формування потужного потенціалу розвитку суб’єктності Пекіна на світовій політичній, економічній і соціокультурній арені. Відкрита воєнна агресія РФ проти України, на думку авторів, найвірогідніше призведе до оформлення нової осі глобального протистояння демократій і автократій у найближчій перспективі.The article presents the author’s view on under- standing the nature of modern autocracies through the prism of the analysis of a number of key political science concepts: «electoral democracy vs electoral auto- cracy»; «Modernization vs demodernization», «Modern vs (neo)atrimonialism (neo-feudalism)», «globalization vs peripheral development». Particular attention is paid to the reasons for the popularity of the newest autocracies, the analysis of signs of adaptability of various modifications of authoritarian regimes of today. Thus, hybrid and electoral autocracies in the post-Soviet countries and the Arab East have, on the one hand, the characteristics of a defective authoritarian regime (G. Golosov’s term), and, on the other hand, may retain significant electoral support potential, for example due to the popularity of a charismatic leader. At the same time, the viability of electoral autocracies and their various models is often a manifestation of the dominance of systemic processes of demodernization in national political systems. The reasons for the growth of the demodernization potential of the new autocracies are the dominance of patronage-client relations, established patrimonial and neo-patrimonial practices of social and political life. Autocratic demodernization emerged as a response of traditional and post-communist societies with remnants of feudal and neo-feudal social models of interaction and political relations to the challenges of freedom and responsibility due to the complexity of political and economic modernization. The consequence of these processes is the transformation of authoritarian regimes, especially in some countries of the East and post- communist states, into peripheral autocracies. Super- presidentialism as a form of government is a prime example of the vector of development of peripheral autocracies today. The authoritarian regime in China, which is flexible and highly adaptable to changing conditions, is one of the reasons for the strong development potential of Beijing’s subjectivity in the global political, economic and socio- cultural arena. According to the authors, Russia’s open military aggression against Ukraine will most likely lead to the formation of a new axis of global confrontation between democracies and autocracies in the near future.