Гуманістично-антропоцентрична інтерпретація нового соціокультурного типу людини доби Відродженння
Завантаження...
Дата
2020
Автори
Пилипишин, П. Б.
Pylypyshyn, P. B.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
У статті досліджено індивідуалізм шляхом аналізу гуманізму
та антропоцентризму як аксіологічних новацій доби Відродження.
Акцентовано, що індивід і індивідуальне «Я» людини існували в
історії завжди, хоча і в різних формах та вигляді, проте розкриття
індивіда, його індивідуального «Я»
найбільш повно відбулося в епоху
Відродження.
Виявлено, що в епоху Відродження свідомість європейця піддалася
радикальним нормативно-ціннісним трансформаціям. Так, Бог
перестав бути першоджерелом
світобудови, а на Його місце стає
людина, яка керується не вірою,
а розумом. Такий новий соціокультурний тип людини має на меті
вже не дотримання релігійних
норм, а самореалізацію, самоствердження, самовизначення. Останньому сприяє нова свобода, яка вже
не обмежена феодалізмом, а передбачає свободу вибору.
Доведено, що саме гуманізм та
антропоцентризм стали двома
найважливішими детермінантами
для формування нового типу індивідуалізму – гуманістичного, який
керується принципом самоцінності
людини, гармонійності та ставить
у центр її бажання чи-то духовні,
чи матеріальні.
Сформовано висновок, що
гуманістично-антропоцентричні філософсько-правові ідеї стали
підґрунтям для: перенесення філософсько-правових проблем з онтологічної сфери в етичну; розкриття
гармонійної єдності божественного
і природного, духовного та матеріального начал; вільного волевиявлення природних людських думок і
почуттів; можливості діяти згідно з указівками власного розуму;
визначення ідеалу людини через
особисті чесноти, благородство
та особисту відповідальність; розрізнення природного від духовного
в людині; раціонально-морального
самовизначення індивіда; обґрунтування особистої та зовнішньої свободи людини; вироблення
антропологічного способу мислення про соціально-правове буття;
тлумачення прав і свобод людини
та громадянина; розвитку природного права; соціальної рівності та
законності; захисту гідності особистості, її свободи відстоювання
всебічного розвитку; відкриття
індивідуальності як соціально-правового атома; виникнення поняття «особистість».
The article examines individualism by analyzing humanism and anthropocentrism as axiological innovations of the Renaissance. It emphasized that an individual and individual “I” of a person have always existed in history, albeit in different forms and modes, however, the disclosure of the individual, his individual “I” most fully took place in the Renaissance. It has been revealed that during the Renaissance the consciousness of a European underwent radical normative-value transformations. Yes, God ceased to be the primary source of the universe, and in his place is a human being, guided not by faith, but by mind. Such a new sociocultural type of a person is no longer aimed at observing religious norms, but self-realization, self-affirmation and self-determination. The latter is facilitated by the new freedom, which is no longer limited by feudalism but presupposes freedom of choice. It has been proved that it is humanism and anthropocentrism that became the two most important determinants for the formation of a new category of individualism - the humanistic one. It is guided by the principle of the human inherent value, harmony and focuses on a person’s desires, either spiritual or material ones. It was concluded that humanisticanthropocentric philosophical and legal ideas became the basis for: transferring of philosophical and legal problems from the ontological sphere to the ethical one; the admission of the harmonious unity of the divine and natural, spiritual and material principles; free expression of the will of natural human thoughts and feelings; the ability to act according to the instructions of the mind; defining the ideal of a person through personal virtues, nobility and personal responsibility; distinguishing the natural from the spiritual in man; rational and moral self-determination of the individual; substantiation of personal and external freedom of a human; developing an anthropological way of thinking about social and legal being; interpretation of human and civil rights and freedoms; development of natural law; social equality and legality; protecting the dignity of the individual, her freedom to defend allround development; the discovery of individuality as a social and legal atom; the occurrence of the concept of “personality”.
The article examines individualism by analyzing humanism and anthropocentrism as axiological innovations of the Renaissance. It emphasized that an individual and individual “I” of a person have always existed in history, albeit in different forms and modes, however, the disclosure of the individual, his individual “I” most fully took place in the Renaissance. It has been revealed that during the Renaissance the consciousness of a European underwent radical normative-value transformations. Yes, God ceased to be the primary source of the universe, and in his place is a human being, guided not by faith, but by mind. Such a new sociocultural type of a person is no longer aimed at observing religious norms, but self-realization, self-affirmation and self-determination. The latter is facilitated by the new freedom, which is no longer limited by feudalism but presupposes freedom of choice. It has been proved that it is humanism and anthropocentrism that became the two most important determinants for the formation of a new category of individualism - the humanistic one. It is guided by the principle of the human inherent value, harmony and focuses on a person’s desires, either spiritual or material ones. It was concluded that humanisticanthropocentric philosophical and legal ideas became the basis for: transferring of philosophical and legal problems from the ontological sphere to the ethical one; the admission of the harmonious unity of the divine and natural, spiritual and material principles; free expression of the will of natural human thoughts and feelings; the ability to act according to the instructions of the mind; defining the ideal of a person through personal virtues, nobility and personal responsibility; distinguishing the natural from the spiritual in man; rational and moral self-determination of the individual; substantiation of personal and external freedom of a human; developing an anthropological way of thinking about social and legal being; interpretation of human and civil rights and freedoms; development of natural law; social equality and legality; protecting the dignity of the individual, her freedom to defend allround development; the discovery of individuality as a social and legal atom; the occurrence of the concept of “personality”.
Бібліографічний опис
Пилипишин П. Б. Гуманістично-антропоцентрична інтерпретація нового соціокультурного типу людини доби Відродженння / П. Б. Пилипишин // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 3. - С. 38-45.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, individual, human being, personality, anthropocentrism, humanism, Renaissance, індивід, людина, особистість, антропоцентризм, гуманізм, Відродження
Цитування
Пилипишин П. Б. Гуманістично-антропоцентрична інтерпретація нового соціокультурного типу людини доби Відродженння / П. Б. Пилипишин // Юридичний вісник. - Одеса : Гельветика - 2020. - № 3. - С. 38-45.