Професійна компетентність державного службовця: сутнісно-понятійна характеристика та правове регулювання

Abstract

Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права монографічним дослідженням професійної компетентності державних службовців; у контексті оновлення чинного законодавства України про державну службу з урахуванням вимог щодо адаптації інституту державної служби до стандартів Європейського Союзу.

Уперше: охарактеризовано стан наукового дослідження професійної компетентності державного службовця за допомогою таких видів її характеристики: 1) темпоральна; 2) категоріальна; виокремлено змістовний та функціональний компоненти професійної компетентності державного службовця; визначено, що інституційні засади професійної компетентності державного службовця – це важлива складова системи управління державною службою, яка полягає у застосуванні уповноваженими державою суб’єктами, що регулюють відносини у визначеній сфері або суб’єктів, що провадять у ній діяльність, комплексу заходів правового, організаційного та технічного характеру, спрямованих на підвищення рівня спеціальних знань, умінь та навичок державних службовців, їх можливостей виявляти необхідні моральні та ділові якості для належного виконання службових повноважень, навчання, професійного та особистісного розвитку; запропоновано класифікувати суб’єктів забезпечення професійної компетентності державних службовців у залежності від їх впливу на об’єкт управління: суб’єкти опосередкованого та безпосереднього забезпечення професійної компетентності державного службовця; обґрунтовано необхідність виокремлення цифрової грамотності та гендерної компетентності державних службовців як додаткових критеріїв професійної компетентності.

Визначено, що квінтесенцією професійної компетентності державного службовця є: а) набір спеціальних знань, умінь та навичок. Ці три категорії за своїм змістом віддзеркалюють зв’язок між пізнавальною і практичною діяльністю державного службовця; б) сукупність професійних та особистісних якостей державного службовця – рівень володіння необхідними знаннями, навичками, цінностями, особистими якостями, які мають прояв у поведінці державного службовця та сприяють досягненню успішних результатів діяльності; в) реалізація на практиці наявних знань та досвіду для ефективного та результативного виконання службових повноважень та подальшого професійного та особистісного розвитку.

З’ясовано, що функціональними компонентами професійної компетентності державного службовця є: по-перше, характеристика посади державної служби (найменування державного органу, назва структурного підрозділу органу державної влади, найменування посади, категорія посади державної служби, підкатегорія посади державної служби, ранг посади державної служби, мета посади, зміст виконуваної за посадою роботи); по-друге, критерії, що характеризують рівень професійної компетентності державного службовця.

Встановлено, що правове регулювання професійної компетентності державних службовців – це система нормативно-правових актів різної юридичної сили, за допомогою яких упорядковуються та врегульовуються відносини щодо встановлення та закріплення критеріїв професійної компетентності та порядку визначення відповідності їм. Виокремлено два блоки правового регулювання: а) зовнішній блок – нормативні акти приймаються та видаються поза межами державної служби (Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади, міжнародні нормативно-правові акти), але до їхнього створення державна служба має пряме відношення; б) внутрішній блок – відомча нормативна база (посадові інструкції, накази та розпорядження).

Удосконалено: класифікацію видів професійної компетентності у державній службі в частині виокремлення та характеристики таких її видів у залежності від змісту: а) розумова; б) ситуаційна; в) фyнкцioнaльнa; г) комунікативна; класифікацію вимог, що висуваються до державних службовців у залежності від нормативного закріплення: 1) загальнослужбові: наявність громадянства України; володіння державною мовою; досягнення повноліття; наявність відповідного ступеня освіти; стаж роботи; досвід роботи; володіння іноземною мовою; 2) посадові: наявність досвіду роботи у конкретній сфері діяльності; здобуття кандидатом на державну службу відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня; необхідні знання, уміння та навички; особистісні компетенції; механізм оцінки професійної компетентності державних службовців, його узгодження з процесами стратегічного планування і звітування у державній службі; класифікацію методів визначення професійної компетентності державного службовця у залежності від міри використання формалізованих підходів: а) формалізовані: матричний, сумарних оцінок, стандартної оцінки, заданої бальної оцінки; б) неформалізовані: співбесіда, спостереження, біографічний метод, самозвіт, документальний метод, анкетування, аналіз, громадське опитування.

Встановлено, що виокремлення чітких критеріїв професійної компетентності державних службовців у залежності від категорії посади, має здійснюватися у посадових інструкціях, що буде сприяти не лише визначенню змісту та структури цього поняття, але й забезпечить: об’єктивність та неупередженість під час проведення конкурсу на зайняття посад державної служби; розмежування вимог до рівня професійної компетентності кандидатів на державну службу та розподілу посадових обов’язків у державних органах відповідно до затвердженої структури; розподіл обсягу відповідальності та повноважень у залежності від займаної посади державної служби в конкретному державному органі; об’єктивну оцінку відповідності рівня професійної компетентності кандидатів на державну службу; підвищення ефективності роботи служб персоналу з управління людськими ресурсами на державній службі.

Здійснено класифікацію суб’єктів забезпечення професійної компетентності державних службовців у залежності від: 1) характеру компетенції: а) органи загальної компетенції; б) органи спеціальної компетенції; 2) функціональної спрямованості: а) органи нормативного, інформаційного та фінансового забезпечення; б) суб’єкти організаційного забезпечення.

З’ясовано, що значним ризиком при визначенні критеріїв професійної компетентності державного службовця є їх значне заниження або завищення. Заниження буде мати наслідком неможливість виконання державним службовцем службових повноважень на належному рівні, що визначені посадовою інструкцією; а завищення – до складності добору на посади осіб, які будуть володіти необхідним обсягом знань, умінь, навичок та компетенцій.

Виокремлено такі ознаки процедури визначення професійної компетентності державних службовців: встановлюється та регламентується нормами публічного права, зокрема адміністративного; є формою реалізації особливого виду публічно-владної діяльності – публічного адміністрування; забезпечує реалізацію уповноваженими суб’єктами функції щодо ефективного управління державною службою шляхом прийняття об’єктивних кадрових рішень; відбувається за обов’язкової участі спеціального суб’єкта – суб’єкта призначення або керівника; метою є визначення ефективності, результативності та якості виконання поставлених завдань, а також прийняття рішення щодо преміювання, планування кар’єри державного службовця.

З’ясовано, що процедура визначення професійної компетентності державних службовців, яка за своїм змістом є адміністративною, містить у структурі сукупність стадій, етапів та процедурних дій, які здійснюються не безсистемно, а у законодавчо визначеній послідовності та знаходяться між собою у логічно-функціональному зв’язку. Виокремлено такі стадії: 1) підготовча; 2) перевірка професійної компетентності державного службовця та прийняття рішення щодо її відповідності встановленим законодавством вимогам; 3) затвердження підсумкового рішення та його виконання; 4) оскарження рішення (факультативна стадія).

Набули подальшого розвитку: розмежування понять «кваліфікація», «професійність», «компетентність» і «професійна компетентність»; характеристика стадійності визначення професійної компетентності державних службовців у залежності від категорії посад державної служби «А», «Б», «В».

Запропоновано зміни і доповнення до чинного законодавства України з питань державної служби, зокрема до Закону України «Про державну службу» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про систему професійного навчання державних службовців, голів місцевих державних адміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад».