Страх смерті та можливості його подолання у філософії Епікура

Abstract

У статті розглядається спроба подолання Епікуром трьох найбільших страхів людини: перед природою, богами та смертю. Констатується, що фізика Епікура, яка була покликана звільнити людину від страху перед природними явищами, тримається на положенні, що з небуття нічого не виникає, а дійсність не зазнає принципових змін і представлена через атоми та порожнечу. Визнаючи випадковий рух атомів, Епікур тим самим закладає основи своєї етики, адже дане твердження уможливлює появу людської свободи волі, даючи змогу відкинути ідею панування в людській долі фатуму та ідею приречення всього устрою життя Всесвіту. Зауважується, що Епікур був першим, хто поборов страх перед богами, заперечивши їх вплив на життя людей та природи. Так само і смерть, як переконаний філософ, не має до нас ніякого відношення, адже коли людина існує, смерті ще немає, а коли приходить смерть, тоді вже немає людини. Робиться висновок, про те, що в своїй філософії Епікур стверджує ідеал мудреця-філософа, який не дозволяє надмірно хвилювати свою душу жодними пристрастями, адже володіючи знаннями, він долає будь-які страхи і здатен жити в поміркованості своїх задоволень навіть на тлі перспективи кінця.

В статье рассматривается попытка преодоления Эпикуром трех самых больших страхов человека: перед природой, богами и смертью. Констатируется, что физика Эпикура, которая была призвана освободить человека от страха перед природными явлениями, держится на положении, что из небытия ничего не возникает, а действительность не претерпевает принципиальных изменений и представлена через атомы и пустоту. Признавая случайное движение атомов, Эпикур тем самым закладывает основы своей этики, ведь данное утверждение делает возможным появление человеческой свободы воли, позволяя отбросить идею господства в человеческой судьбе рока и идею предопределения всего уклада жизни Вселенной. Отмечается, что Эпикур был первым, кто поборол страх перед богами, отрицая их влияние на жизнь людей и природы. Так же и смерть, как убежден философ, не имеет к нам никакого отношения, ведь когда человек существует, смерти еще нет, а когда приходит смерть, тогда уже нет человека. Делается вывод о том, что в своей философии Эпикур утверждает идеал мудреца-философа, который не позволяет чрезмерно волновать душу никакими страстями, ведь обладая знаниями, он преодолевает любые страхи и способен жить в умеренности своих удовольствий даже на фоне перспективы конца.

The article examines the attempt to overcome Epicurus’s three greatest fears of man: before nature, gods and death. It is stated that the physics of Epicurus, which was called to liberate man from fear of natural phenomena, is held in a position that nothing happens from nothingness, and reality does not undergo fundamental changes and is represented through atoms and emptiness. Recognizing the random motion of atoms, Epicurus thereby lays the foundation of his ethics, since this statement enables the emergence of human freedom of will, allowing the idea of reigning in the human destiny of the fate and the idea of the doom of the entire mode of life of the universe to be rejected. It is noted that Epicurus was the first to overthrow the fear of the gods, denying their influence on the lives of people and nature. Similarly, death, as a persuasive philosopher, has nothing to do with us, because when a person exists, there is still no death, and when death comes, then there is no human being. It is concluded that in his philosophy Epicurus claims the ideal of a wise philosopher, who does not allow excessive excitement of his soul without any passions, because in knowledge, he overcomes any fears and is able to live in the moderation of his pleasures, even against the background of the end.