Свобода віросповідання засудженого як вияв індивідуальної свободи релігії

Abstract

У статті здійснено комплексне теоретичне дослідження права засудженого на свободу віросповідання та релігійний вплив на засуджених УГКЦ, як-от здійснення духовного наставництва для засуджених, поширення релігійної освіченості в середовищі засуджених, відправи церковної служби священиками у спеціально створених для цього приміщеннях, проповіді священнослужителів, здійснення обрядів, а також читання релігійних текстів. Кожна людина має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими. Свобода віросповідання є основою буття демократичного суспільства, важливою передумовою правової демократії та існування інших прав і свобод людини як особи. У Конституції України закріплена свобода віросповідання (свобода сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої) та свобода світогляду (стаття 35). У статті свобода релігії визначається як свобода вибору релігії, як свобода віросповідання, відправлення релігійного культу, яка характеризує економічні, правові, суспільно-політичні можливості і гарантії щодо вільного релігійного самовизначення. Свобода совісті розкриває сутність поняття «свобода релігії», яке містить у собі два аспекти свободи совісті: самовизначення особистості у сфері релігійного світогляду, релігійних орієнтацій, а також її самореалізація у сфері релігійного вибору. Також зазначається, що сповідувати релігію засудженим спільно з іншими означає можливість для віруючої людини добровільно об’єднуватися зі своїми одновірцями в релігійні спільноти. Свобода віросповідання – це вияв індивідуальної свободи. Досліджено, що важливу роль у реалізації права засудженого на віросповідання відіграє душпастирська опіка засуджених – діяльність в установах виконання покарань священнослужителів (капеланів), уповноважених релігійними організаціями, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, спрямована на задоволення релігійних потреб засуджених, їх духовне виховання. Таким чином, свобода релігії засудженого визначається як свобода вибору релігії, як свобода віросповідання, відправлення релігійного культу. Вона характеризує економічні, правові, суспільно-політичні можливості і гарантії щодо вільного релігійного самовизначення. Потреба у залученні церкви постає на тлі неспроможності державних інституцій забезпечити в межах установ виконання покарань ресоціалізацію засуджених, яка би дозволяла їм у подальшому успішно реінтегруватись у суспільство.

The article provides a comprehensive theoretical study of the convict’s right to freedom of religion and religious influence on convicts of the UGCC, in particular: spiritual mentoring for convicts, dissemination of religious education among church, services by priests at facilities set up for it, sermons by the clergy, committing rites as well as reading religious texts. Everyone has the right to freedom of thought, conscience and religion; this right includes freedom to change his religion or belief, and freedom, either alone or in community with others, to practice his religion or belief. Freedom of religion is the basis of a democratic society, an important prerequisite for legal democracy and the existence of other human rights and freedoms as individuals. The Constitution of Ukraine enshrines freedom of religion (freedom to profess any religion or not to profess any) and freedom of worldview (Article 35). The article defines freedom of religion as freedom of choice of religion, as freedom of religion, worship, which characterizes the economic, legal, socio-political opportunities and guarantees of free religious self- determination. Freedom of conscience reveals the essence of the concept of “freedom of religion”, which includes two aspects of freedom of conscience: self-determination of the individual in the field of religious worldview, religious orientations, and its self-realization in the field of religious choice. It is also stated that professing religion with convicts together with others means an opportunity for a believer to voluntarily associate with his fellow believers in a religious community. Freedom of religion is a manifestation of individual freedom. It is investigated that an important role in the realization of the convict’s right to religion is played by the pastoral care of convicts - activities in penitentiaries of clergy (chaplains), authorized by religious organizations, whose statutes (provisions) are registered in the manner prescribed by law, is directed to meet the religious needs of convicts, their spiritual education. Thus, the freedom of religion of the convict is defined as freedom of choice of religion, as freedom of religion, worship. It characterizes economic, legal, socio- political opportunities and guarantees of free religious self-determination. The need to involve the church arises against the background of the inability of state institutions to ensure the re-socialization of convicts within penitentiary institutions, which would allow them to reintegrate successfully into society in the future.