Феноменологія та метафізика культури М. Гайдеггера

Abstract

У статті обґрунтовано визнання феноменологічного методу як ефективного та доцільного в аналітиці персонального екзистенційного досвіду та його культуротворчих передумов. Показано, що сама людина є сутністю, яка інтерпретує буття, дозволяє речі здійснити своє значення або призначення; а проблема пошуку себе через інтерпретацію світу у філософії Гайдеггера є центральною. Доведено, що природа людини – це культура, а культура – сенс та квінтесенція природи, її динаміка і логіка, причина та мета. Важливим є той факт, що наявність свободи не означає волюнтаризму, анархії або хаосу в системі фундаментальної онтології. Йдеться про горизонт людської життєдіяльності, в якому справжні смисли та цінності можливо замінити їх штучною імітацією. Проте такі довільні акти самоідентифікації людини трансформують виключно соціально-громадський вимір буттєвості, але не фундаментальний. Звідси слідує висновок, що час як горизонт становлення форм об’єктивації суб’єктивності або культури демонструє можливості існування не-онтологічних, не-світорозмірних сутностей та феноменів. Для розв’язання цієї проблеми Гайдеггер пропонує іншу стратагему людського існування, яка поєднує голос означення і тишу сприйняття, схематизм соціальності та унікальність суб’єктивності. Такий плюралізм світоглядних орієнтацій та способів самовизначення пояснюється принциповою диференціацією мотивацій та прагнень людини: природний погляд, що прагне до зручності; науковий підхід об’єктивації світу та філософський, або фундаментальний, що має за мету розкрити ессенціальну конструкцію феномену. Відповідно з переконанням М. Гайдеггера, культура є динамікою людського життя в горизонті вічності, незмінних онтологічних смислів та цінностей, Буття іншими словами. Відповідно, створюючи, або проживаючи життя в культурі, людина не змінює детермінанти визначення простору і часу, а підтримує автентичність смислової конструкції онтології.

The article substantiates the recognition of the phenomenological method as effective and expedient in the analytics of personal existential experience and its cultural prerequisites. It is shown that human is an entity that interprets being, allows things to fulfill their meaning, or pre-purpose; and the problem of finding oneself through the interpretation of the world is central in Heidegger’s philosophy. It has been proved that human nature is culture, and culture is the meaning and quintessence of nature, its dynamics and logic, reason and purpose. An important fact is that the presence of freedom does not mean voluntarism, anarchy or chaos in the system of fundamental ontology. We are talking about the horizon of human life, in which real meanings and values can be replaced by artificial imitation. However, such arbitrary acts of human self-identification transform exclusively the socio-social dimension of beingness, but not the fundamental level. Hence, it follows that time, as the horizon of the becoming of forms of objectification of subjectivity, or culture, demonstrates the possibility of the existence of non-ontological, non- world-sized entities and phenomena. To solve this problem, Heidegger proposes another stratagem of human existence, which combines the voice of definition and the silence of perception, the schematic of sociality and the uniqueness of subjectivity. Such a pluralism of worldview orientations and methods of self-determination is explained by the fundamental differentiation of human motivation and aspirations: a natural look that strives for convenience; scientific approach to objectification of the world and philosophical, or fundamental, the purpose of which is to reveal the essential construction of the phenomenon. According to M. Heidegger’s convictions, culture is the dynamics of human life in the horizon of eternity, unchanging ontological meanings and values, Being in other words. So, creating or living in culture, a person does not change the determinants of the definition of space and time, but maintains the authenticity of the semantic construction of the ontology.