Религиозный опыт как опыт трансцендентного и акт веры

Abstract

Статья посвящена религиозному опыту как непосредственному проявлению акта веры, сосредоточенной на постижении и реализации трансцендентного в человеке. На основе используемого материала автор показывает, что вера как непосредственное знание трансцендентного есть неотъемлемое условие религиозного опыта, его «достоверности» в онтологическом существовании верующей личности. Религиозный опыт посредством религиозной веры засвидетельствует о факте непосредственного достоверного знания, выявленного из содержания отсутствующего и скрытого. Основываясь на самом факте религиозного опыта, мы не только предполагаем, но и достоверно знаем, что скрытые от нас движения и чувства чужой души в основных чертах подобны нашим собственным. Религиозный опыт есть опыт рефлексивного и интуитивного постижения трансцендентного и предстает для познающего как Тайна, Неведомое, Непостижимое. Но в составе этого трансцендентного мы способны различать его разные уровни. Эта рефлексия трансцендентного приводит к тому, что религиозный опыт, подобно всякому опыту, имеет некое измерение глубины или дали, то есть он имеет бытийно-пространственное и временное выражение. В религиозном опыте мы имеем своеобразное явное сочетание некоей интимной близости с удаленностью.Стаття присвячена релігійному досвіду як безпосередньому виявленню акту віри, зосередженому на розумінні й реалізації трансцендентного в людині. На основі використаного матеріалу автор показує, що віра як безпосереднє знання трансцендентного є невід’ємною умовою релігійного досвіду, його «достовірності» в онтологічному існуванні віруючої особистості. Релігійний досвід за допомогою релігійної віри свідчить про факт безпосередньо достовірного знання, виявленого зі змісту відсутнього і прихованого. Ґрунтуючись на самому факті релігійного досвіду, ми не тільки припускаємо, а й достовірно знаємо, що приховані від нас рухи й почуття чужої душі в основних рисах подібні до наших власних. Релігійний досвід є досвід рефлексивного та інтуїтивного розуміння трансцендентного й постає для того, хто пізнає, як Таємниця, Невідоме, Незбагненне. Але в складі цього трансцендентного ми здатні розрізняти його різні рівні. Ця рефлексія трансцендентного призводить до того, що релігійний досвід, подібно до всякого досвіду, має якийсь вимір глибини або далі, тобто він має буттєво-просторове і тимчасове вираження. У релігійному досвіді ми маємо своєрідне явне поєднання якоїсь інтимної близькості з віддаленістю.The article is devoted to religious experience as a direct manifestation of the act of faith, centered on the comprehension and implementation of the transcendent in man. On the basis of the material used, the author shows that faith as a direct transcendental knowledge is an inalienable condition of religious experience, his “authenticity” in an ontological existence of the believing personality. Religious experience, through religious faith, witness the fact of direct certain knowledge, revealed the contents of the missing and hidden. Based on the fact of religious experience, we not only expect, but we know for certain that we have hidden from the movement and feeling of a foreign soul in its basic features are similar to our own. Religious experience is the experience of a reflexive and intuitive comprehension of the transcendental, and appears to the knower as the mystery of the unknown, incomprehensible. But as part of this transcendental, we are able to distinguish between its different levels. This transcendental reflection leads to the fact that religious experience – like all experience – has a certain depth measurement or given; that is, it has existentially-spatial and temporal expression. In religious experience, we have a kind of explicit combination of some intimacy with remoteness.