Антропологія православної теології доби постмодерну

Abstract

У статті здійснюється релігієзнавчий аналіз антропології православної теології доби постмодерну. Аналіз антропологічних учень представників православної теології початку XXI століття є особливо актуальним, оскільки сьогодні саме теологічна антропологія визначає характер гносеології, онтології та систематичної теології. Центр уваги православних мислителів перемістився із тлумачення властивостей людської природи й виявлення характерних рис способу існування людської особистості. Від спекуляцій щодо того, що саме в людині є образом Божим, православні теологи перейшли до системного аналізу відносин особистості до Бога. Розуміння природи цих відносин коливається від постметафізичного тлумачення «причетності» (А. Папаніколау) до діалогічної «зустрічі» (Дж.П. Мануссакіс) і «онтології любові» (Д.Б. Гарт).

В статье осуществляется религиоведческий анализ антропологии православной теологии эпохи постмодерна. Анализ антропологических учений представителей православной теологии начала XXI века является особо актуальным, поскольку сегодня именно теологическая антропология определяет характер гносеологии, онтологии и систематической теологии. Центр внимания православных мыслителей переместился с толкования свойств человеческой природы на выявление характерных особенностей способа существования человеческой личности. От спекуляций о том, что именно в человеке есть образ Божий, православные теологи перешли к системному анализу отношений личности к Богу. Понимание природы данных отношений колеблется от постметафизического толкования «причастности» (А. Папаниколау) до диалогической «встречи» (Дж.П. Мануссакис) и «онтологии любви» (Д.Б. Харт).

The article is an analysis in key of religious studies of anthropology of Orthodox theology postmodern era. Analysis of anthropological studies of representatives of the Orthodox theology of the XXI century is especially relevant today because it is theological anthropology defines the nature of epistemology, ontology and systematic theology. The focus orthodox thinkers review has shifted from interpretation of the properties of human nature to identify the characteristics of the mode of existence of the human person. On speculation that the fact that it is in man is the image of God Orthodox theologians moved to the systematic analysis of the individual relationship to God. Understanding the nature of this relationship varies from postmetaphisic interpretation of «involvement» (A. Papanikolau) to dialogue «meeting» (J.P. Manussakis) and «ontology of love» (D.B. Hart).