Емпіріокритицизм як філософська основа мовознавства Володимира Лесевича

Abstract

У статті розглядається застосування ідей засновника емпіріокритицизму Ріхарада Авенаріуса основним представником філософії позитивізму в Україні другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Володимиром Вікторовичем Лесевичем (1837–1905) у власних дослідженнях мови. Підставою мовознавчих пошуків В.В. Лесевича є вчення про взаємодію індивіда, навколишнього середовища та висловлювань індивіда. Український мислитель наголошує на необхідності вивчення еволюції мови у зв’язку з еволюцією світогляду, а також пояснює невдалі спроби запровадження єдиної всесвітньої мови через неадекватні («метафізичні») теоретичні підходи до вивчення мови загалом. На основі категорій «індивід», «середовище», «висловлювання», а також дослідження станів коливань і стійкості мови як описуваної ними системи В.В. Лесевич робить висновки про перевагу усної мови над письмовою, неспроможність письмової мови точно передати зміст усної й необхідність більш широкого використання народних мов у різноманітних галузях життя, насамперед в освіті.

В статье рассматривается применение идей основателя эмпириокритицизма Рихарада Авенариуса основным представителем философии позитивизма в Украине второй половины ХІХ – начала ХХ вв. Владимиром Викторовичем Лесевичем (1837–1905) в его исследованиях языка. Основанием языковедческих поисков В.В. Лесевича является учение о взаимодействии индивида, окружающей среды и высказываний индивида. Украинский мыслитель акцентирует на необходимости изучения эволюции языка в связи с эволюцией мировоззрения, а также объясняет неудачные попытки введения единого всемирного языка применением неадекватных («метафизических») теоретических подходов к изучению языка вообще. На основании категорий «индивид», «среда», «высказывание», а также исследования состояний колебаний и устойчивости языка как описываемой ими системы В.В. Лесевич делает выводы о преимуществе устного языка над письменным, неспособности письменного языка точно передать содержание устного и необходимости более широкого использования народных языков во всех отраслях жизни, прежде всего в образовании.

This article elucidates the Richard Awenarius’s – the founder of Empiriokriticism ideas use in main representative of positivistic Philosophy in Ukraine in second half of XIX – beginning of XX century – Volodymyr Victorovych Lesevych’s linguistic studies. The base of Lesevych’s linguistic researches ia a doctrine about intersction between individual, neighbouring environment and individual’s expressions. The Ukrainian Thinker accents necessity of study the evolution of language in relation with evolution of word outlook, and ex- plains the unsuccessful attempts to one universal language introduce. Cause of this are the non-adequate («metaphysical») theoretical approaches in linguistic studies in general. Concerning the categories of individual, environment, expression use in researches the fluctuations and stable condition of language as system, described by this categories, Lesevych draws conclusions about the verbal language preference on concerning written, impossibly for the written language translation the content of verbal language and more wide use necessity for people’s languages in various kinds of life, in first, in education.