Гібридна війна як різновид соціально-політичних конфліктів: сутність, технології, домінуючі дискурси

Abstract

В статті розглядаються особливості концепту гібридної війни, описуються її основні технології та домінуючі дискурси, загальні контури можливих політичних стратегій та управлінських рішень щодо зміцнення національної безпеки відповідно до викликів гібридної війни. Гібридна війна розглядається як специфічний різновид соціально-політичних конфліктів; визначається сутність гібридної війни. Показано, що гібридна війна, як тип соціально-політичного конфлікту міждержавного рівня, розвивається як поступова ескалація з використанням тактики «керованого хаосу», активізацією антинаціональної, антисоціальної мобілізації в різних формах. Військова фаза гібридної війни розгортається на піку соціально-політичного конфлікту з метою примушення країни-жертви до миру на умовах країни-агресора. У випадку ефективного досягнення поставлених цілей в результаті використання технологій гібридної війни, держава-агресор може виступити в ролі миротворця у розв’язаному нею ж соціально-політичному конфлікті. В іншому випадку, держава, що є агресором може застосувати класичні засоби збройної агресії на території держави-жертви конфлікту. Проаналізовані особливості дискурсу «гібридної війни» в країнах, що входять у різні цивілізаційні ареали. Показана неузгодженість дискурсів щодо інтерпретації гібридної війни, намічені шляхи подолання зазначеної неузгодженості. На думку авторів, найбільш перспективною у поясненні сутності та витоків гібридної війни в суспільно-політичних та управлінських науках є лінія аналізу з акцентом на її класовій природі. На основі емпіричних досліджень масової свідомості в зоні військового конфлікту на Донбасі робиться висновок про переважно класове визначення характеру війни мешканцями Донбасу. Обгрунтовано, що для постконфліктного врегулювання суспільного життя, розбудові демократичних інституцій пояснення війни на цивілізаційний основі має небезпечні, репресивні інтенції для прав та свобод людини. Обгрунтована наявність історичних витоків, аналогів та протоформ гібридної війни, що спростовує тезу про унікальність подій 2014 року на Донбасі.

The article discusses the features of the concept of hybrid war, describes its main technologies and dominant discourses, the general outlines of possible policy strategies and management decisions to strengthen national security in response to the challenges of hybrid war. Hybrid war is seen as a specific kind of socio-political conflict; the essence of a hybrid war is determined. It is shown that hybrid war, as a type of socio-political conflict of the interstate level, develops as a gradual escalation with the use of "managed chaos" tactics, activation of anti-national, anti-social mobilization in various forms. The military phase of the hybrid war unfolds at the height of socio-political conflict in order to force the victim country to peace on the terms of the aggressor country. In the event that the objectives of the hybrid warfare are effectively achieved, the aggressor state may act as a peacemaker in the social and political conflict that it engages. Otherwise, the aggressor state may apply the classical means of aggression in the territory of the conflict state. The peculiarities of the hybrid war discourse in the countries of different civilizational areas are analyzed. The discrepancy of the discourses on the interpretation of the hybrid war is shown, the ways of overcoming the discrepancy are outlined. According to the authors, the most promising in explaining the nature and origins of hybrid war in the socio-political and administrative sciences is the line of analysis with emphasis on its class nature. On the basis of empirical studies of mass consciousness in the zone of military conflict in the Donbass, it is concluded that the predominantly class characterization of the war by the inhabitants of Donbass. It is substantiated that for post-conflict regulation of public life, for building democratic institutions, explaining war on a civilizational basis has dangerous, repressive intentions for human rights and freedoms. The existence of historical origins , analogues and protoforms of hybrid war is substantiated, which refutes the thesis about the uniqueness of the events of 2014 in Donbass.