Роль віри та розуму у вченні Софронія Сахарова про богопізнання

Abstract

У статті автор досліджує роль віри та розуму для богопізнання, як це розумів архимандрит Софроній Сахаров. Він вказує на велике значення віри в богословській системі отця Софронія. Софроній Сахаров визначає віру як силу-енергію, яка сходить від Бога, та пов’язує нас з Ним. Будь-яке пізнання починається з віри, яке потім перевіряється досвідом. Передує віра, яка незрівнянно проникливіша, і досконаліша, і безмежніша ума. Автор пише про розуміння архимандритом ролі категорій у богопізнанні. Він згадує про «теологічно-трансцендентний переворот» у пізнанні, який здійснює архимандрит Софроній. Фактично, категоріями стає те, що відкриває Бог людині. Саме ті категорії, які людина отримує внаслідок Одкровення, стають знаряддям словесного виразу догматів. Підсумовуючи, автор пише про інтегральний підхід архимандрита Софронія до співвідношення віри та розуму. Духовне пізнання, яке починається зі спалахів віри-інтуїції, для повноти розуміння вимагає інтелектуального переосмислення та своєрідного «картографування» нової реальності за допомогою слів-понять як засобів передачі інформації.

В статье автор исследует роль веры и разума для богопознания, как это понимал архимандрит Софроний Сахаров. Он указывает на большое значение веры в богословской системе отца Софрония. Софроний Сахаров определяет веру как силу-энергию, которая исходит от Бога, и связывает нас с Ним. Любое познание начинается с веры, затем проверяется опытом. Предшествует вера, несравненно более проницательнее, и совершеннее, и необъятнее ума. Автор пишет о понимании архимандритом роли категорий в богопознании. Он упоминает о «теологически-трансцендентном перевороте» в познании, который осуществляет архимандрит Софроний. Фактически, категориями становится то, что открывает Бог человеку. Именно те категории, которые человек получает в результате Откровения становятся орудием словесного выражения догматов.Подводя итог, автор пишет об интегральном подходе архимандрита Софрония к соотношению веры и разума. Духовное познание, которое начинается с вспышек веры-инту- иции, для полноты понимания требует интеллектуального переосмысления и своеобразного «картографирования» новой реальности с помощью слов-понятий как средств передачи информации.

In the article the author explores the role of faith and reason for the knowledge of God, as Archimandrite Sophrony Sakharov understood. He points to the great importance of faith in the theological system of Father Sophrony. Sophrony Sakharov defines faith as a force-energy that comes from God, and connects us with Him. Any knowledge begins with faith, then is tested by experience. There is a faith that is incomparably more insightful, and perfect, and immeasurable than the mind. The author writes about the understanding by the archiman-drite of the role of categories in the knowledge of God. He mentions a «theological-transcendental revolution» in cognition, which is performed by Archimandrite Sophrony. In fact, the categories become what God reveals to man. It is those categories that a person receives as a result of Revelation, become the instrument of verbal expression of dogmas.Summing up, the author writes about the integral approach of Archimandrite Sophrony to the correlation of faith and reason. Spiritual knowledge, which begins with flashes of faith-in-tuition, for the fullness of understanding requires an intellectual rethinking and a kind of «mapping» of the new reality with the help of words-concepts as a means of communication.