Визначення та сутність заповідального відказу як підстави виникнення правовідносин за цивільним законодавством України

Abstract

У статті заповідальний відказ досліджується як інститут цивільного права та як формальний акт. Як інститут цивільного права заповідальний відказ визначається сукупністю цивільно-правових норм, що регулюють відносини, які виникають внаслідок цього розпорядження. Як формальний акт заповідальний відказ є розпорядженням заповідача в межах заповіту, що за своєю сутністю є одностороннім правочином, оскільки опосередкується існуванням волі заповідача, та для виникнення правовідносин внаслідок якого необхідні інші юридичні факти (смерть заповідача, наявність заповіту, який містить розпорядження про заповідальний відказ, прийняття спадкоємцем спадщини, прийняття заповідального відказу відказоодержувачем), що разом із волею заповідача є юридичним складом. Визначається, що внаслідок заповідального відказу, як і будь-якого іншого одностороннього правочину, виникають недоговірні регулятивні зобов’язальні правовідносини.